Представлення інформації в комп’ютері. Двійкове кодування інформації

В сучасній обчислювальній техніці інформація кодується за допомогою послідовностей сигналів двох видів: намагнічено або не намагнічено, висока або низька напруга. Позначають один стан 1, інший – 0.

Таке кодування називають двійковим, а цифри 1 і 0 - бітами.

1 біт - це найменша неподільна одиниця інформації, над якою можна виконувати будь-які дії. Двійкова цифра в перекладі на англійську “binary digit” - bit.

При двійковому кодуванні текстової інформації кожному символу протиставляється його код - послідовність з фіксованої кількості нулів і одиниць. В більшості сучасних ЕОМ кожному символу відповідає послідовність із 8 нулів і одиниць, яка називається байтом.

Поряд з бітами і байтами для вимірювання інформації в двійкових повідомленнях використовують і більші одиниці: кілобайти, мегабайти, гігабайти.

Так 1024 байти утворюють 1 кілобайт (kb);

1024 kb – 1 мегабайт (Mb);

1024 Mb – 1 гігабайт (Gb);

1024 Gb – 1 террабайт (Tb).

Перспективи розвитку пеом

Близький той час, коли подальше вдосконалення ЕОМ стане неможливим. Сучасна обчислювальна техніка наблизилась до межі можливостей електронних схем. Це зумовлено обмеженою реальною швидкістю поширення електронного сигналу і катастрофічним збільшенням теплових шумів при зменшенні розмірів мікросхем.

Удосконалення обчислювальних машин буде відбуватися через поступове витіснення електронних процесів оптичними. Потоки інформації в оптичних пристроях течуть оптич­ними каналами. Оптичний канал (світлопровід) - це тонка прозора нитка, промінь світла в якій рухається з одного кінця до іншого, відбиваючись від дзеркальних стінок. З світло­про­водів, які замінюють електронні провідники, вже виготовляють кабелі, об’єднуючи декілька тисяч ниток. Інформація в них поширюється зі швидкістю світла. Світлопроводи можуть передавати не тільки двійкові коди, але й цілі зображення, телевізійні кадри. Отже, світло­проводи можна використати в обчислювальних машинах замість електронних провідників.

Нові можливості з’являються з освоєнням оптичних методів збереження інформації. Переваги оптичної пам’яті - це велика ємність, висока густина запису, малий час читання інформації, можливість записувати і читати інформацію великими масивами. Інформація на оптичному диску зберігається у вигляді узору, який складається з прозорих і непрозорих ділянок, що відповідають намагніченим і не намагніченим ділянкам на магнітному диску. Інформація читається і записується за допомогою лазерів. Швидкість читання – 100 Мбод.

Розробляються способи керування оптичним випромінюванням, які мають забезпечити створення оптичних процесорів.

Структура комп’ютера третього тисячоліття буде нагадувати структуру мозку людини. Уже існують нейрокомп’ютери, які опрацьовують інфор­мацію згідно з принципами функціонування нервової системи людини.

Запитання для самоконтролю:

1. Коли і де була випущена перша електронно-обчислювальна машина?

2. Що становило базу ЕОМ третього покоління?

3. Що таке “Великі інтегральні схеми”?

4. Скільки знаків можна закодувати в 1 байті?