Завдання до виконання роботи №3 “Визначення зараженості зерна комірними шкідниками” Завдання 1. Вивчити поняття про зараженість зерна

Завдання 2. Вивчити нормування існуючими стандартами на зерно показника зараженості комірними шкідниками для пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи, гороху тощо.

Завдання 3. Ознайомитися з методами визначення зараженості зерна шкідниками хлібних запасів у явній та прихованій формі зараженості насіння зернобобових культур; пошкодженості зерна клопом-черепашкою.

Завдання 4. Визначити зараженість зерна основних культур комірними шкідниками:

а) комірним довгоносиком та кліщем у явній формі;

б) довгоносиком зерна пшениці та брухусом – гороху в прихованій формі;

в) шкідливою-черепашкою.

Завдання 5. Вивчити та описати ознаки пошкодженості зерна пшениці шкідливою-черепашкою

Робота 3 Визначення зараженості зерна комірними шкідниками

На території України зустрічається 116 видів комірних шкідників, у тому числі кліщі – 34 %, комахи – 60 %. До особливо поширених та небезпечних шкідників належать комірний і рисовий довгоносики, борошняний хрущак, суринамський борошноїд, горохова та квасоляна зернівки. За оцінками фахівців, щорічно в Україні шкідники знищують 3,5 – 4,5 млн. тонн зерна. Комірні шкідники пошкоджують зерно, знижують його якість та стійкість при зберіганні.

Шкідники виділяють значну кількість тепла, часто спричиняють зігрівання зерна, засмічують зернову масу продуктами своєї життєдіяльності. Кліщі виїдають зародок зернівки, знижують схожість насіння. Довгоносики виїдають ендосперм зернівок, знижуючи харчову цінність зерна.

Зерно перевіряють на зараженість при формуванні партій, закладених на зберігання.

Зараженість зерна – це кількість живих шкідників на різних стадіях розвитку в зерновій масі. Цей показник є обов’язковим при визначенні якості всіх партій зерна. Зерно, в якому виявлені комірні шкідники, хлібоприймальні пункти не беруть. Приймають лише зерно, заражене кліщем І та ІІ ступеня, із знижкою ціни на 0,5 %.

Проби зерна на зараженість відбирають згідно зі стандартом.

У складах їх формують окремо по кожному шару насипу зерна. При висоті насипу 1,5 м та вище точкові проби відбирають у трьох шарах, при висоті менше 1,5 м – у двох шарах: верхньому та нижньому.

На елеваторах проби відбирають з кожного силосу щупами із верхнього шару на глибині 10 см, середнього – з доступної глибини; із нижнього шару зерно набирають при його переміщенні. Крім того, проби беруть у місцях найбільшого скупчення шкідників (вологі, запилені, прогріті, біля стовпів, стін). Їх приєднують до проб відповідного шару. Відібрані зразки поміщають у закриту тару.

Існує дві форми зараженості зерна шкідниками – явна та прихована.

Явна форма зараженості зерна злакових культур визначається шляхом просіювання його на лабораторних розсійниках або вручну на наборі сит.

Обладнання: лабораторні ваги, зернова лупа, комплект лабораторних сит з отворами діаметром 1,5 і 2,5 мм та діаметром обичайки 30 см, розбірна дошка, пісковий годинник на 1 та 2 хв, термометр, шпатель.

Оглядають усі проби пошарово, зараженість визначають пробою, в якій виявлено найбільше шкідників. Грудочки зерна розбирають і підраховують живих шкідників. Після цього пробу зважують і просіюють на ситах з отворами діаметром 1,5 і 2,5 мм вручну протягом 2 хв при 120 колових обертах за хвилину. Якщо температура зерна нижча 5 ⁰С, то його прогрівають протягом 10 – 20 хв при 25 – 30 ⁰С, щоб шкідники виявили ознаки життя.

Схід із сита з отворами діаметром 2,5 мм висипають на розбірну дошку, виявляють крупних шкідників, а прохід через сито розбирають на білому склі розбірної дошки. Прохід через сито з отворами діаметром 1,5 мм розглядають через лупу. Підраховують усіх живих шкідників і перераховують їх вміст в 1 кг зерна.

За кількістю живих кліщів та довгоносиків в 1 кг визначають ступінь зараженості зерна злакових культур.