
- •Тема 27: ринок і кругообіг ввп, ресурсів і доходів
- •Тема 28: умови реалізації продукції при простому і розширеному відтворенні
- •Тема 29: пропорції суспільного виробництва в процесі відвторення
- •Тема 30: особисті доходи
- •Тема 31: теорії і моделі економічного зростання
- •Тема 32: рівновага національної економіки
- •Тема 33: теорії зайнятості і відтворення себ’єктивного фактора виробництва
- •Тема 34: фактори та показники відтворення робочої сили
- •Тема 35: господарський механізм, його сутність та елементи
- •Тема 36: особливості функціонування фінансової системи
- •Система фінансових відносин в Україні
- •Тема 37: фіскальна політика держави
- •Тема 38: економічна система монополістичного капіталізму
- •Тема 39: фінансово-монополістичний капіталізм
- •Тема 40: соціально-економічні перетворення у країнах на шляху до соціально-орієнтованої змішаної економіки
- •Тема 41: міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •Тема 42: міжнародна економічна інтеграція
- •Тема 43: світовий ринок
- •Тема 44: спільне підприємництво та форми науково-технічних зв’язків
- •Тема 45: теорія міжнародної торгівлі і торгова політика
- •Тема 46: міжнародні кредитні відносини
- •Тема 47: основні форми конвертованості валют
- •Тема 48: світогосподарські зв’язки україни
- •Тема 49: проблеми економічного відставання країн, що розвиваються
Тема 34: фактори та показники відтворення робочої сили
В сучасних умовах господарювання особливу увагу слід приділити відтворенню робочої сили на державному рівні. Для цього необхідно забезпечити пристойні умови життєдіяльності найманих працівників.
Державні заходи для забезпечення зайнятості населення:
-
інвестиційні та податкові заходи, спрямовані на раціональне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності трудових ресурсів, заохочення підприємництва, створення нових технологій, нових малих підприємств, застосування гнучких режимів праці (скороченого робочого дня, роботи дома та ін.), які сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;
-
забезпечення прав і інтересів працівників через удосконалення законодавства про зайнятість населення і працю, створення сприятливих умов на виробництві;
-
проведення аналітичних та наукових досліджень економічної структури і прогнозування змін у якості й розподілі робочої сили;
-
регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині залучення і використання іноземної робочої сили на основі квотування й ліцензування, а також забезпечення своїм громадянам права працювати за кордоном;
-
сприяння (з боку підприємств, установ і організацій усіх форм власності) при потребі створенню додаткових робочих місць, а також поліпшенню умов праці в суспільному виробництві.
Тема 35: господарський механізм, його сутність та елементи
При вивченні господарського механізму основне значення має з’ясування його місця в економічній системі загалом і співвідношенні з такими чотирма елементами цієї системи:
-
відносинами економічної власності,
-
техніко – економічними відносинами,
-
організаційно – економічними відносинами,
-
продуктивними силами.
До господарського механізму безпосередньо належать конкретні управлінські форми відносин економічної власності і власності на засоби виробництва.
Господарський механізм виконує такі основні функції:
-
використання економічних законів,
-
розв’язання соціально – економічних суперечностей,
-
реалізації відносин економічної власності,
-
всебічного розвитку людини.
Моделі урядового регулювання економіки:
Визначають дві моделі урядового регулювання економіки:
-
адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко пристосуватись до умов економічного (національного та міжнародного) довкілля. Прикладом цієї моделі урядового впливу на економіку є США;
-
проактивну модель, спрямовану на попередження фіаско ринку шляхом "виваженої міри" державного втручання в діяльність бізнесових структур. Ця модель властива японській системі урядового регулювання економіки.
Інструменти (засоби) — це ті дії, за допомогою яких можна реалізувати цілі та завдання, що постають перед урядом.
Уряд використовує для впливу на економіку прямі та непрямі методи.
Прямі методи впливу ще називають адміністративними, а непрямі — економічними. Адміністративні та економічні методи використовують відповідно прямі й непрямі засоби впливу.
Прямі методи урядового впливу базуються на владно-розпорядчих відносинах і проявляються у формі адміністративного впливу на поведінку, функціонування і результативність економічних суб'єктів, обмежуючи певною мірою їх економічну свободу.
До прямих методів належать:
— дозволи на здійснення ліцензійних видів діяльності; реєстрацію та ін.;
—регламентація діяльності економічних суб'єктів і запровадження законів, інструкцій, нормативів тощо;
-
заборони здійснювати певні види економічної діяльності, а також дій чи бездіяльності;
-
застосування покарань та заохочень (стимулів);
—різноманітні форми цільового фінансування: державні інвестиції; надання субсидій підприємницькому сектору та сектору домогосподарств та ін.;
-
прямий вплив на експорт: зняття мита, пільги на кредитування експорту та ін.;
-
державне замовлення.
Непрямі методи — це система правових і економічних інструментів, за допомогою яких держава впливає на поведінку економічних суб'єктів, а також на функціонування і результати економіки, не обмежуючи економічної свободи суб'єктів господарювання.
По перше, вибір методу впливу на економіку ґрунтується на економічній доцільності. І хоч адміністративне втручання в економіку часто сприймається як грубе, надмірне, таке, що обмежує економічну свободу економічних суб'єктів, необхідно віддати йому належне, зазначивши, що жодний економічний інструмент не може працювати без адміністрування.
По-друге, звуження меж економічної свободи — це не тільки недолік. Якщо, наприклад, індивідуальна свобода одних поневолює або звужує межі індивідуальної свободи інших, то адміністративне втручання в обмеження економічної свободи перших є виправданим і бажаним. Це стосується багатьох сфер діяльності:
Адміністративні методи, таким чином, ґрунтуються на силі державної влади і включають:
— засоби заборони (скуповувати акції своїх конкурентів; заборона здійснювати будівництво чи інші види діяльності шляхом припинення видачі чи дії ліцензії);
— засоби дозволу (видача ліцензій, дозволів на використання раніше заборонених ресурсів чи інших економічних благ);
— засоби примусу (держава зобов'язує підприємців забезпечувати безпечні умови праці; організувати виробниче навчання, встановлювати очисні споруди, здійснювати обов'язкове врахування та ін.).
Економічні (непрямі) методи ґрунтуються на економічному інтересі та використовують інструменти фіскальної, монетарної, зовнішньоекономічної, соціальної, цінової, антициклічної та антиінфляційної політики