Сім'я і українська держава в контексті сучасної плебсології

Відбудова суверенної демократичної, правової держави України зумовлює зростання ролі людини, її духовних якостей у здійсненні даних перетворень. Особливу роль у цьому відіграє сім'я як первинний осередок суспільства. Бо вона - сім'я першоклітина нашого соціуму. Йдеться про соціальні групи, класи, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. І це тому, що життя більшості людей так чи інакше пов'язане з сім'єю - своєрідним мікросвітом, де перетинаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші проблеми.

Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, стану права, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події тощо. Дослідження сім'ї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві. Проблема сім'ї комплексно досліджується багатьма науками: філософією, соціологією, економічною теорією, теорією права тощо. Безумовно, що сім'я повинна стати об'єктом дослідження і плебсології. Адже плебсологія сьогодні - це чітко розроблене філософсько-правове вчення, що вдало трансформується у нову правову науку. Тому вірно зазначає його автор - доцент М.І. Скригонюк, що межі предмета плебсології окреслені не тільки філософсько-правовим змістом. Вони мають міждисциплінарно-правовий характер. А якщо це так, то безперечно, що в об'єкт плебсології входить також і питання сім'ї. Хоча у вітчизняній науці проблема сім'ї досліджується переважно у галузі соціології. Разом з тим, загальнотеоретичні проблеми об'єкта і предмета плебсології багато у чому збігаються із соціологією. Враховуючи, що плебсологія нове філософсько-правове вчення і новітня правова наука, то відповідних наукових досліджень з питань їх співвідношення з іншими науками недостатньо. Основна філософсько-правова ідея плебсологічного вчення полягає в побудові світового класичного громадянського суспільства, а це неможливо без масової участі мудрого простонароду, а відтак і сім'ї.

Сім'я зароджується у часи первісного ладу, вона приходить на зміну проміскуїтету. Сім'я, як зазначив Ф. Енгельс у праці "Походження сім'ї, приватної власності і держави", виникає, коли починає розкладатися родовий лад і виникає приватна власність, додатковий продукт і класи. Одна за однією змінювались суспільно-економічні формації, а сім'я залишалась, набуваючи нових її форм. З 1991 р. на мапі світу з'явилась незалежна держава - Україна, в якій як осередок суспільства існує сім'я. Тобто наша держава успадкувала сім'ю як соціальний інститут.

У Сімейному кодексі України (ст. 21) зазначається, що шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона об'єднує, як правило, не тільки подружжя, але й їх дітей, а також родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує. За Сімейним кодексом України (ст. 3) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У ході перебігу плебсопроцесу як на внутрішньодержавному, так і міждержавному рівні, у сфері сімейного права виникає безліч різних відносин, які грунтуються на рівноправності сторін і не регулюються спеціальним законодавством. Але той чи інший плебсопроцес може частково набирати масового характеру. Сім'я опинилась у вирі подій драматичних, соціальних змін і її ледве можна вважати стійким соціальним інститутом.

У науковій літературі феномен зміни сучасної сім'ї дістає критичну оцінку і розглядається як такий, що знаходиться у стані кризи.

Слід зазначити, що виникнення значних змін в сім'ї і сімейному житті багато спостерігачів розглядають як соціальні проблеми, які заслуговують уваги з боку держави. Серед них виділимо наступні: 1) зниження рівня шлюбів; 2) ріст кількості припинення шлюбів і подружжя, які мешкають окремо; 3) підвищення кількості пар, які мешкають спільно, але не укладають шлюб (конкурбінат); 4) збільшення кількості дітей, народжених поза шлюбом; 5) збільшення кількості сімей з одним із батьків, частіше з матір'ю; 6) зменшення рівня народжуваності і розміру сім'ї; 7) зменшення кількості вторинних шлюбів.

Найскладнішою соціальною проблемою майже в усіх сучасних суспільствах є проблема розлучень. В Україні протягом року реєструється близько 500 тисяч, в тому числі повторних шлюбів, понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший- четвертий роки подружнього життя. Дослідники називають низку чинників того, чому розлучення стали таким звичайним явищем: сьогоднішній шлюб не дуже пов'язується з бажанням зберегти майновий та соціальний статус у процесі їхньої передачі від покоління до покоління; статус матеріальної незалежності жінки від чоловіка, шлюб втрачає свої класичні характеристики, необхідність економічного партнерства; вищий загальний рівень життя означає, що людям стало значно легше створювати собі окрему домівку у випадку подружньої нелюбові, аніж це було раніше; розлучення майже перестало нести на собі тавро ганьби, морального осуду; дедалі більше тенденція оцінювання шлюбу з поглядів рівнів особистого задоволення, які він дає.

В середовищі західних вчених переважають думки щодо кризи і загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незворотнім. Однак Н. Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких, які не закриваючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання. Вони, як вказує Н. Смелзер, позитивно ставляться до розкладу нуклеарної сім'ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім'ї і шлюбу, які сприятимуть створенню більш відповідного оточуючого середовища і збільшенню можливостей самовияву всіх членів сім'ї. Інші вчені вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, які здаються незвичними і навіть шокуючими, але здобувають дедалі більшого розповсюдження у західному світі.

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім'ї в західних країнах існують досить відмінні точки зору, втілені у два різні гасла. Перше - "Прощавай сім'я", друге - "Чутки про смерть сім'ї надто перебільшені" (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе).

У розумінні теми дослідження, в контексті плебсології слід зазначити, що серйозним чинником у збереженні та зміцненні сім'ї може бути повернення їй функцій, які вона втратила, особливо виробничої. При цьому відродження виробничої функції сім'ї може відбутися на якісно іншій, ніж раніше, матеріально-технічній базі. Американські вчені вважають, що широке застосування мікро-ЕОМ може перетворити кожний дім на своєрідний інформаційний центр, обладнаний дисплеями, засобами автоматизованого зв'язку, іншою технікою, що забезпечить можливість виконувати вдома різні види робіт - від підготовки рахунків і податкових квитанцій до надання інформації про стан здоров'я кожного члена сім'ї. Підраховано, що вдома можна виконувати майже 15 тисяч різних видів робіт. Широке застосування надомної праці може дати значний економічний результат, насамперед, за рахунок скорочення виробничих площ, витрат на енергоресурси, а також великий соціально-психологічний ефект - нейтралізувати у певному розумінні ефект відчуження праці, підвищити самостійність людини в роботі. Самостійна організація праці в межах сім'ї - це форма нейтралізації бюрократичного тиску. Важливим є також зростання прив'язаності людей до дому, розширення внутрісімейних контактів. На жаль, пропозиція надомної праці вступає у протиріччя з існуючим трудовим законодавством, яке передбачає обов'язковий 8-ми годинний робочий день.

У світі сучасного законодавства основними функціями держави по розвитку і зміцненню сім'ї є: охорона сім'ї, захист від необгрунтованого втручання в її справи. В Конституції України багато уваги приділено правам людини. Так, це важливо, але проблемі сім'ї, основі формування громадянина, як особи, де закладається повага до прав інших людей, їх гідності, відведено лише кілька рядків. В сучасних умовах, у плебсологічному світобаченні, охорона сім'ї зводиться в ранг державної політики і, насамперед, через гарантоване право на працю кожної людини, кожної сім'ї (хоча зараз ми маємо близько мільйона безробітних). Тут необхідно відмітити, що ефективне використання трудового потенціалу молодих сімей, які вступають в життя - один з найважливіших шляхів сучасного етапу соціальної політики держави. По-перше, саме підростаюче покоління практично джерело в державі поповнення робочої сім'ї. По-друге, перетворення техніки і технології на виробництві в процесі впровадження досягнень науки і техніки народжує нові складні професії, збільшує кількість видів кваліфікаційної праці, що вимагає не тільки глибоких професійних знань, але й здібностей для швидкого переучування в ході самого трудового процесу. Молодь, через вікові соціально-психологічні особливості, має здебільшого необхідні для працівника якості. По-третє, не менш важливим напрямком зміцнення сім'ї є державні заходи, безпосередньо спрямовані на стимулювання народжуваності. У цьому напрямку держава зробила великий крок вперед, надаючи матеріальну допомогу сім'ї при народженні першої, другої, третьої дитини. По-четверте, важливим об'єктом демографічної політики виступає молодь, зокрема студентство. Основні соціальні проблеми молоді пов'язані з "життєвим стартом" - здобуттям освіти, початком трудової діяльності, формуванням сім'ї, професійним зростанням і просуванням та ін. Всі проблеми в умовах неспівпадіння фізіологічної зрілості і соціальної, яка навпаки, затягується у зв'язку із зростанням тривалості навчання, поширенням співжиття, труднощами адаптації в умовах ринку в трудовому колективі і загальному соціальному навантаженні, вимагають ефективності і компетентності у їх реалізаціях, зосередженням демографічної політики на молодих сім'ях і таких, де виховуються неповнолітні діти, батьки яких беруть участь у суспільному виробництві. Мета і доцільність демографічної політики - на поєднанні в сім'ї відтворення, народження дітей і власне здорового способу життя батьків, враховуючи соціальні якості і гармонійний розвиток особистості батьків і дітей. Студентські сім'ї, маючи великі труднощі як в матеріальному, так і в морально-психологічному виявах, потребують опіки і захисту з боку держави. Доцільним було б створення студентських сімейних гуртожитків.

Отже, для оптимізації шлюбно-сімейних відносин суспільству необхідно вирішувати низку соціальних питань. Але у плебсологічному розумінні тут багато що залежить і від індивіда. Стабільність шлюбу, сім'ї значною мірою підкорене від волі людини до досягнення щастя, успіху у шлюбі, вироблення особистісної установки на терпимість до партнера, членів сім'ї. Зниження рівня шлюбності, широке розповсюдження нових форм шлюбних союзів, збільшення кількості розлучень, падіння рівня народжуваності нижче рівня простого відтворення поколінь, зростання кількості позашлюбних дітей, підвищення віку вступу до шлюбу - ці складні суперечливі неоднозначні явища спостерігаються в усіх країнах Європи, у тому числі і в Україні.

Вітчизняні соціологи не схильні надто драматизувати стан сучасної сім'ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім'ї та внутрішньосімейних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін - розширення свободи вибору для чоловіків і жінок, утвердження рівності положення і відносин, зростання рівноправ'я у сім'ях, більші можливості контактів між поколіннями, та загалом більша орієнтація на сім'ю. На думку соціолога О. Якуби, численні опитування свідчать про те, що дедалі більша кількість людей в нашому суспільстві розглядає сім'ю як вищу цінність. Звідси й оптимістичні прогнози частини вчених щодо розвитку сім'ї в XXI ст. як вільного союзу, заснованого на коханні, співробітництві, спільному ведені домашнього господарства і вихованні дітей.

Дослідження структурних і динамічних характеристик шлюбно-сімейної сфери відтворення населення України за період незалежності дозволяє зробити висновок, що незважаючи на протиріччя і труднощі соціально-економічної та постіндустріальної трансформацій, вцілому традиції сімейного способу життя в країні зберігаються, і сім'я продовжує виконувати свої специфічні функції - забезпечення фізичного (біологічного) і соціокультурного відтворення поколінь.

У завершальному висновку проблеми сім'ї і української держави в контексті сучасної плебсології необхідно зазначити наступне. Соціальні інститути сім'ї і української держави мають помітний зв'язок із предметом плебсології. Залежність сім'ї і української держави у плебсологічному їх світобаченні - це залежність соціальних величин як цінностей, що порятують наш земний світ. Є також сподівання, що подальші наукові дослідження тематики плебсології в галузі сім'ї і держави набуватимуть розвитку.

Вадим Федорович Пеньківський,

Київський університет ринкових відносин

(м. Київ),

Ніна Іванівна Клименко,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченко

(м. Київ)