Міжнародно-правовий аспект колективного управління (плебсологічні підходи)

Тематика корпоративного як колективного управління на міжнародно-правовому його рівні дещо залежить від суто плебсологічних - нових правових елементів. Одначе, узагальнимо у такій логічній послідовності. Трансформаційні процеси в світовій економіці зумовили актуальність проблематики з корпоративного управління. Актуальність дослідження проблем управління корпораціями не тільки зумовлена неврегульованістю корпоративних відносин, але й важливістю розвитку інтеграційних процесів в економіці світу.

Значний внесок у розвиток теорії управління корпораціями зробили такі українські та зарубіжні вчені, як: Стенлі Д., Девіс Стівен М., Грейм Д., Куме Л., В.А. Євтушевський, Л.Є. Довгань, В.В. Пастухова, С.А. Румянцев та ін.

У формуванні загальних підходів до трактування корпоративного управління активну участь беруть не тільки ряди більшості країн, але й недержавні (громадські, підприємницькі) організації і групи. Якщо зусилля державних органів спрямовані, насамперед, на удосконалення законодавства з метою закріплення обов'язковості певних стандартів розкриття інформації про діяльність компаній, захисту прав акціонерів і забезпечення однакового ставлення до них, урахування інтересів інших зацікавлених сторін, то діяльність ділових кіл та інших недержавних структур і груп спрямована на формування правил і процедур корпоративного управління, які добровільно прийняли б ділові кола, і які б відповідали міжнародно-визнаним принципам та водночас ураховували національні особливості.

Результат такої роботи - поява в різних країнах так званих кодексів корпоративного управління - зводу добровільно прийнятих стандартів і внутрішніх норм, що встановлюють і регулюють порядок корпоративних відносин. У країнах з найрозвинутішими ринками капіталу (Великобританія, США, Канада) кодекси корпоративного управління з'явилися на поч. 1990-х pp., вони регулювали практику корпоративної поведінки, зокрема питання забезпечення прав акціонерів і підзвітності керівництва компаній. Найбільш досконалі і відомі стандарти національного рівня такі: Кодекс Кедбері, сформований комітетом під керівництвом Адріана Кедбері, Радою інформації, Лондонською фондовою біржею і професійною спілкою бухгалтерських службовців 1991 р. у Великобританії; Кодекс найкращої практики для німецького корпоративного управління, підготовлений Німецькою групою з корпоративного управління у січні 2000 p.; Рекомендації Комітету з питань корпоративного управління під керівництвом М. Вьєно (у редакції 1995 і 1999 pp.), підготовлені групою, створеною національною радою французької промисловості, Французькою асоціацією приватних підприємств і Рухом французьких підприємств; Принципи корпоративного управління Греції, підготовлені в 1999 р. Комітетом з питань фінансових ринків; Кодекс найкращої практики і рекомендації для директорів публічних компаній, підготовлений в 1989 р. Гонконгською фондовою біржею; Кодекс найкращої практики, підготовлений в 1999 р. Комітетом з питань корпоративного управління Підприємницької координаційної ради Мексики.

Рекомендації кодексів різних країн з деяких проблем формування рад директорів наведено в табл. 1.