1957-1961 Рр. Г.Макміллан (к)

1945-1951 рр.

К. Етлі (л)

1951-1955 рр.

У. Черчілль (к)

1955-1957 рр.

Л. Іден (к)

1957-1961 рр.

Г.Макміллан (к)

1961-1964 рр.

А.Д. Хьюм (к)

1964-1970 рр.

Г.Вільсон (л)

1970-1974 рр.

Е. Хіт(к)

1974-1976 рр.

Г. Вільсон (л)

1976-1979 рр.

Д. Каллаген (л)

Але втілення в життя цих прог­рам вимагало значних видатків. На поч. 50-х рр. це викликало фі­нансово-економічні труднощі.

• Уряди консерваторів У Черчілля, А. їдена, Г. Макміллана, А.Д. Хьюма (1951-1964 рр.), Е. Хіта (1970-1974 рр.) в своїй внутрішній політиці робили більший акцентна індивідуалізм, заохочення приватної ініціативи, провели часткову денаціоналіза­цію. Але рішучої відмови від курсу К. Етлі не відбулося.

• Лейбористські уряди II Вільсона (1964-1970, 1974-1976 рр.) та Д. Каллагена (1976-1979 рр.) в своїй соціально-економічній політиці попали в "зачароване коло": націоналізація, розширення соціальних програм, прогресивне оподаткування, погіршення економічної ситуації, темпи реформ уповільнюються, згортання соціальних програм, обмеження росту заробітної плати. На додаток, загострення ситуації в Ольстері: в 6 графств Північної Ірландії були введені англійські війська. Між ними і Ірландською республіканською армією — ІРА (таємною екстремістською організацією католиків) розпочинається кровопролитне збройне протистояння.

• При лейбористах (1945-1951 рр.)

• американці отримали право розмістити на англійській території ядерну зброю;

• покладено початок деколо­нізації (незалежність отри­мали Індія, Пакистан, Цей­лон) і з 1947 р. в офіційних документах термін " Британ­ська імперія" замінюється терміном "Британська спів­дружність";

• Велика Британія дотриму­ється принципу атлантизму (пріоритети англосаксон­ської єдності — Англії і США — по відношенню до Європи).

Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Ліквідація Британської колоніальної імперії

1945-1951 рр.

К. Етлі (л)

1951-1955 рр.

У. Черчілль (к)

1955-1957 рр.

Л. Іден (к)

1957-1961 рр.

Г.Макміллан (к)

1961-1964 рр.

А.Д. Хьюм (к)

1964-1970 рр.

Г.Вільсон (л)

1970-1974 рр.

Е. Хіт(к)

1974-1976 рр.

Г. Вільсон (л)

1976-1979 рр.

Д. Каллаген (л)

• При консерваторах (1951-1964 рр.)

• Велика Британія не зраджує принципам атлантизму;

• однією із перших заявляє про небезпеку крайнощів "холодної війни" і виступає з ініціативою нормалізації від­носин з СРСР;

• триває еволюція Британ­ської колоніальної імперії у Співдружність (на поч. 60-х рр. незалежність отримали британські колонії в Африці, Південно-Східній Азії та на Близькому Сході).

• При лейбористах (1964-1970, 1974-1979 рр.). особливо в умовах міжнародної розрядки

• Велика Британія поглиблює економічні, культурні зв'яз­ки із СРСР та іншими соціа­лісти ч н и м и країн а м и;

• в 1975 р. Г Вільсон від імені Великої Британії підписує Заключний акт Наради у Хельсінкі.

І тільки в період 1970-1974 рр. коли при владі були консерва­тори, відбулося певне загос­трення стосунків із СРСР (через шпигунство)

1945-1951 рр.

К. Етлі (л)

1951-1955 рр.

У. Черчілль (к)

1955-1957 рр.

Л. Іден (к)

1957-1961 рр.

Г.Макміллан (к)

1961-1964 рр.

А.Д. Хьюм (к)

1964-1970 рр.

Г.Вільсон (л)

1970-1974 рр.

Е. Хіт(к)

1974-1976 рр.

Г. Вільсон (л)

1976-1979 рр.

Д. Каллаген (л)

Велика Британія і "Спільний ринок"

В 50-ті рр. Велика Британія надавала перевагу більш тіс­ним відносинам із США, а не участі в європейській інтег­рації (н/д в 1950 р. відмовилася

увійти в Європейське об'єднання вугілля і сталі, в 1957 р. не брала участі у створенні ЄЕС — Європейського економічного співтовариства, "Спільного ринку").

• Тільки в 60-рр., коли стало очевидним, що євроінтеграція має свої переваги, В. Британія спробувала увійти в ЄЕС. Але двічі — у 1963 і 1967 рр. президент Франції III. де Голль накладав вето (заборону) на її прийняття.

• Лише у 1973 р. Велика Британія була допущена в ЄЕС, але на досить жорстких умовах

1979-1990 рр. М. Тетчер (к)

1990-1997 рр. Д. Мейджор (к)

"Тетчеризм"

Внутрішня політика

• В 1979 р. прем'єр-міністром Великої Британії від Кон­сервативної партії стає Маргарет Тетчер (з достатнім політичним досвідом — з 1959 р. обиралася до парла­менту, з 1967 р. входила до числа провідних "тіньових" міністрів, з 1975 р. — лідер Консервативної партії).

• Вона мала чітку програму дій щодо лікування "англій­ської хвороби", тобто проблеми хронічного падіння темпів економічного розвитку країни.

• В основу її політики (що пізніше отримала назву — "тетчеризм") була покладена монетарна теорія еко­номіста М. Фрідмана (відмова від глобального держав­ного регулювання економіки, пріоритет антиінфляційної політики, активізація природних, ринкових ме­ханізмів економіки).

• При цьому М.Тетчер перетворила монетаризм в ціліс­ну соціально-політичну структуру.

• Було скорочено позики з боку держави бізнесові; встановлено жорсткий контроль за ростом грошо­вої маси в обігу; скасовано контроль держави за ці­нами і зарплатою, щоб подолати інфляцію.

• Радикально змінено структуру держбюджету — че­рез відхід від прямого і прогресивного оподаткуван­ня приватних осіб і підприємців на користь непря­мих податків.

• Обмежено державні витрати — на промисловість, комунальне і дорожнє господарство, розвиток куль­тури і освіти.

• Взято курс на повну ліквідацію держсектору в еко­номіці.

• У 80-ті рр. було різко обмежено права тред-юніонів (н/д оголошені поза законом усі види страйків солі­дарності).

Зовнішня політика

• Тісні партнерські відносини і США (особливо в період президентства Р Рейгана).

• Поліпшення радянсько-британських відносин після приходу до влади в СРСР у 1985 р. М. Горбачова.

• Зміцнення взаємозв'язків серед Бри­танської Співдружності; активна участь у європейській інтеграції.

• Жорстка політика щодо країн "тре­тього світу" (н/д Фолклендський конфлікт з Аргентиною 1982 р.).

Етапи здійснення "тетчерівської революції":

I — 1979-1982 рр. — початковий, коли "тетчеризм" пройшов випробовування на міцність;

II — 1983-1987 рр. — етап рішучого наступу "тетчеризму";

III — 1987-1990 рр. — новий наступ неоконсерваторів, який закінчився кризою в партії та уряді, відставкою М. Тетчер.

• Політику М.Тетчер в певній мірі продовжив Д.Мейджор, але суспільство потребувало більш чітких гарантій з боку держави.

Результати і наслідки політики "тетчеризму"

Реформи кабінету М. Тетчер позитивно позначилися на загальному ході економіч­ного розвитку Великої Британії: країна подолала затяжну кризу і без всякого сум­ніву перестала бути "хворою людиною Єв­ропи "(скорочується інфляція, відбуваєть­ся модернізація промисловості, зростає продуктивність праці, середній рівень при­бутків зріс на 30%).