- •Лекція №14 Розрахунок формуючих деталей.
- •Лекція № 1. 4. Черв’ячні машини
- •4.1 Сутність екструзійного метода.
- •4.2 Загальна будова і робота черв’ячної машини.
- •Лекція № 2. Основні вузли і деталі черв’ячних машин.
- •4.11.1 Черв’яки.
- •Лекція № 3. 4.11.2 циліндри.
- •1.2 Вузол підведення рідини до черв’яка.
- •4. 12 Регулювання температурного режиму роботи черв’ячної машини.
- •4.12.2 Системи терморегулювання.
- •4.12.3 Будова системи нагріву.
- •Лекція № 6. 4.13. Привід черв’яка.
- •4.14. Бункери, живильники.
- •Лекція № 7. Проектування форм для литва під тиском. Ливникова система
- •Щілинні впускні канали
- •Характеристики трубчастих електронагрівачів.
- •Вентиляційні канали.
4.2 Загальна будова і робота черв’ячної машини.
Конструкція любої черв’ячної машини включає в себе наступні вузли: завантажувальний пристрій, робочі органи (черв'як, циліндр), привід черв’яка , вузол упорного підшипника, вузол подачі термостатуючої рідини в черв’як.
Принципова будова і взаємодія цих вузлів зрозумілі із схеми черв’ячної машини, призначеної для переробки термопластів методом екструзії (рис. 4.1). Термопласт у вигляді грану із бункера 9 через вікно 10 завантажувальної секції циліндра 8 попадає у гвинтовий канал черв’яка 6. При транспортуванні черв’яком матеріал ущільнюється, а повітря частково виходить зворотно через вікно 10 у бункер..
Попадаючи в секцію 5 матеріал прогрівається і переходить і у в’язко текучий деформування і тепла від нагрівників 2. На цій стадії відбувається майже повне стан. Прогрів і плавлення його здійснюється як за рахунок тепла видалення повітря із матеріалу.
Підготовлений таким чином розплав термопласту протискається черв’яком через канали формуючого інструмента (екструзійної головки), що кріпиться на фланці 1 циліндра.
Надійність подачі матеріалу в канал черв’яка і рівномірність його захоплення гвинтовою нарізкою - найважливіші фактори забезпечення стабільності продуктивності екструдера. Тільки гранульовані матеріли відповідають даним умовам. В зв’язку з тим при переробці слабо сипучих матеріалів черв’ячні машини забезпечуються спеціальними завантажувальними пристроями з вимушуючим живленням.
Завантажувальна секція 8, контактуючи з нагрівною секцією 5, сама може нагріватись до температур, близьких до температури плавлення, що приведе до погіршення завантаження матеріалу. Для запобігання нагріву секції 8 охолоджується водою, що циркулює в каналі 22.
При обробці гумових сумішей можливі два варіанти живлення шприц-машини: без перервна подача стрічки холодною або гарячою гумовою сумішшю безпосередньо у завантажувальне вікно; періодичне завантаження рулону суміші в завантажувальний люк, із якого вона перетискається в завантажувальне вікно плунжером пневмоциліндра.
У всіх випадках обігрів циліндра виконується в період пуску, щоб досягнути робочої температури. При встановленні режиму роботи кількість тепла , що виділяється при деформуванні матеріалу часто перевищує ту кількість тепла, яке необхідно для нагріву матеріалу до необхідної температури. Надлишок тепла у таких випадках відводиться системою охолодження циліндра і черв’яка.
Черв’як охолоджується рідиною, що подається із пристрою 18 у просвердлений в ньому отвір. Циліндр може мати як рідинне так і повітряне (за допомогою вентиляторів 23) охолодження. Як видно із рис. 4.1, нагрівна секція має три ( а часто чотири і більше – в залежності від типорозміру машини) зони незалежного теплового регулювання. Для кожної із зон сигнал від встановленої в тілі циліндра термопари подається на прилад теплового контролю 4 (змонтований на пульті електро- і теплової автоматики 3), де він порівнюється з заданою температурою. Якщо фактична температура циліндра перевищує задану, то подається команда на відключення нагрівників 2 і включення вентиляторів 23 системи повітряного охолодження, і навпаки.
При протискуванні матеріалу через канали черв’яка на вході в головку розвивається тиск , що може досягати до 40 МПа. Внаслідок чого виникає значне осьове зусилля, яке передається на вихідний вал 12 редуктора 13; з нього – на упорну шайбу 15 і дальше - на упорний підшипник 16 і його корпус 17. Корпус підшипника болтами 14 кріпиться на корпусі редуктора 13, на який і передається зусилля.
Під таким же тиском розплав подається у формуючу головку. Так як головка закріплена на фланці 1, то зусилля тиску передається на нього і після через різьбу – на секцію 5; з неї через болтове з’єднання 7 – на секцію 8 і через таке же з’єднання 11 – на корпус редуктора. Таким чином , існує замкнутий ланцюг деталей черв’ячної машини, що сприймають робоче зусилля.
Незважаючи на високий К.К.Д. упорного підшипника, втрати потужності на ньому є достатніми для створення умов його перегріву із – за значних осьових зусиль. Для запобігання перегріву підшипника у машинах середніх і великих типорозмірів здійснюється циркуляційна рідинна змазка його. Масло насосом 21 із піддона редуктора, подається на полив (охолодження) його шестерень і на змащування. Масло у піддоні охолоджується циркуляцією у змійовику 20 водою.