2.4. Ігор Калинець – як справжній казкар

Напевно, кожне місто, яке є подібним на казку / а саме таким є Львів/ повинне мати свого казкаря. І ми його маємо! Тим чарівним казкарем зі Львова є Ігор Калинець.

Як справжній казкар, він у звичайних речах бачить незвичайне. Адже не кожен може побачити на дні старої карафи невидимого для інших Цюня, у млинку для мелення кави – велику любительку цього напою Дзуськи, в бронзовій ступці для перцю – Дриська... А в телефонних апаратах пана Ігоря вже давно замешкали чарівна фона Ле і шляхетний фон Те. Вам доводилося чути як риплять старі завіси або лверні замки, які прослужили багато років? І що вам хотілося зробити в такому випадку? Правильно, змастити їх оливою, щоб вони не скрипіли.

А один з героїв казок Ігоря Калинця Скрипцьо каже:” Мені страшенно не подобається, коли дверні замки і завіси закапують оливою, аби вони не скрипіли. Для мене цей скрип і скрегіт – найкраща музика в світі”. Виявляється, в старих заржавілих замках і завісах також живуть дивні істоти – Скрегітка, Рипуньо, Скімлюх, у яких є свої бажання, звички, уподобання і які мають право на існування хоча б в уяві казкаря.

Фантастичне оповідання про мандри Хлопчика-Фігурки (Ха-еФа) «Хлопчик-Фіґурка, який задоволений собою» веде нас і на іншу планету, і в печеру давньої людини, і знайомить із найновішим технічним досягненням — комп'ютером. Разом із тим розповідає про літературні жанри — історичні, пригодницькі, фантастичні твори, про те, як добре бути розумним, старанним школярем, отримувати задоволення від своєї праці.

У 2009 році у львівському видавництві «Піраміда» вийшла книга «Данка і Крак».

Дуже дивна пригода трапилася з Данкою: до неї під вікно завітав пре старезний крук, що вмів розмовляти людською мовою. Він оповідав дівчині прерізні бувальщини з історії Львова. Тільки таємницю свого фантастичного життя відкрив аж у кінці їхнього недовгого знайомства.

Закоханий пекар, в руках якого оживають спечені з тіста жайворонки, вуличний музикант, який зачаровує перехожих чарівними мелодіями, мудрий ворон Крак, що розповідає маленькій Данці про давні часи, здається, живуть поряд з нами, десь недалечко, і є частинкою нас самих.

Добрі, чарівні фантастичні, філософські – такими є казки Ігоря Калинця і кожен з нас може віднайти в них щось близьке нашим відчуттям і потаємним мріям.

3. «Я гадаю, що те визнання, яке нині переживаю, я заслужив чесно і своїм життям, і своєю творчістю».

Ігор Калинець — унікальне явище української поезії другої половини XX століття. Його самобутню творчість, що відзначається високою мистецькою неповторністю, вишуканістю поетичного слова, новаторством та оригінальністю стилю, досліджували чимало авторитетних літературознавців, як-от: І. Світличний, Д. Гусар-Струк, М. Павлишин, Ю. Шевельов тощо.

Ігор Калинець —одна з найяскравіших творчих індивідуальностей в українській поезії другої половини XX століття, яка не вміщується в рамки якоїсь певної течії чи напрямку, а уособлює як тяглість літературної традиції, так і інтенсивність пошуків модернізму, як громадянське сумління свого покоління, так і самодостатність слова.

Ігор Калинець зазначає: «Звичайно, якби суспільство на час моєї молодості було європейським, за ґрати я би не потрапив. А так те, що пережив, вибрав свідомо. Суто радянським письменником себе просто не уявляю. Сьогодні маю два томи поезії, за які мені не соромно. І цим горджуся...

Я ніколи не мав бажання бути першим поетом. Звичайно, кожному творцеві хочеться, аби його шанували. Приємно, коли тебе знають, але ще більш приємно, коли читають. Бо часом тебе знають, але не усвідомлюють, за що шанують. Я гадаю, що те визнання, яке нині переживаю, я заслужив чесно і своїм життям, і своєю творчістю. Перекладаючи мене англійською, французькою та іншими мовами, акцентують не на колишньому моєму статусі політв’язня, а на мистецьких вартостях поезій. Отже, я входжу в літературу без усіляких знижок».

Ігор Калинець − людина-легенда, людина, яка і сьогодні, живучи і творячи, займає чільне місце в історії літератури. Він привніс в українське літературне середовище давно втрачені еталони поетичної естетики, краси і досконалості слова. Бо Калинець таки досконалий у кожному своєму рядку. У нього не має випадкових віршів і тем. Так могла писати лише людина, яка щодня дивилася в очі Зла і навіть Смерті. Львівський письменник, журналіст, видавець Василь Ґабор називає Ігоря Калинця поетом купальського вогню і символом незламності українського духу. Таким він був і залишається. Завжди у вишиванці, з козацькими вусами та постійно в русі громадського життя.