3. Основні компоненти процесу навчання.

Для організації навчання необхідно знати ті внутрішні структурні компоненти, з яких він складається. Основними складовими навчального процесу виступають:

• Цільовий компонент

• Стимулюючо-мотиваційний

• Змістовий

• Операційно-діяльнісний (процесуальний)

• Контрольно-регулюючий

• Оцінно-результативний.

1.Цільовий компонент.

Організація навчання перш за все пов’язана із чітким визначенням мети.

Мета навчання – це ідеальне передбачення (прогнозування) майбутнього (кінцевого) результату, або іншими словами, це те, до чого повинні прагнути учитель і учень. Очікуваний кінцевий результат спільної діяльності вчителя та учнів.

Цілі навчання чітко визначає учитель, учні ж повинні їх усвідомити і прийняти.

Відповідно до функцій навчання на кожному навчальному занятті визначаються і реалізуються три групи взаємопов’язаних цілей

1. Освітні цілі, освітня (навчальна) мета: передбачає засвоєння учнями упродовж уроку певного обсягу знань, умінь і навичок .

2. Виховні цілі (виховна мета): полягає у формуванні засобами змісту навчального матеріалу певних світоглядних уявлень, моральних, етичних, естетичних якостей школяра. Виховний потенціал: зміст матеріалу, особа вчителя, стиль спілкування, приміщення. Носить непомітний характер.

Навчаючи – виховую, виховуючи – навчай.

3. Розвивальні цілі, або розвивальна мета - передбачає використання можливостей навчального матеріалу для розвитку мислення, пам’яті, уваги, емоційно-вольових якостей, здібностей, інтересів учня тощо.

2.Стимулюючо-мотиваційний компонент. Є продовженням цільового компонента. Призначення, суть – формувати в учнів позитивне ставлення до навчання, викликати у них внутрішню потребу оволодіння знаннями.

Учень повинен вчитися, але чи він хоче?

Коня можна привести до водопою, але заставити його пити воду не можна…

Паскаль: учень не посудина, яку необхідно заповнити, а факел, який необхідно запалити.

Мотивація навчальної діяльності учнів – це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів і через них позитивного ставлення до навчання.

Мотив (від лат рухаю) – це внутрішні імпульси, що спонукають до дії, яка відображає об’єктивні потреби й інтереси людини.

Основні групи мотивів:

1. Безпосередньо спонукаючі мотиви: залежить переважно від особистості і діяльності вчителя, відібраного ним матеріалу і методів його подання учням. Вони опираються на мимовільній увазі і основані на позитивних емоціях: симпатія до вчителя, цікаве ведення заняття, засоби навчання та інше.

Ці зовнішні впливи отримують своє внутрішнє відображення у свідомості учнів.

2. Перспективно спонукаючі мотиви: пов’язані із спрямованістю діяльності учня на майбутнє:

• Інтерес до предмету як основи для майбутнього фаху

• Інтерес до певного виду діяльності (малювання, спів…)

• Прагнення вчитися, тому, що дав обіцянку

3. Інтелектуально спонукаючі мотиви: в основі лежить зацікавлення, інтерес до самого процесу розумової діяльності

• Бажання і прагнення знайти самостійну відповідь на поставлене питання чи проблему

• Почуття задоволеного від успішного вирішення завдання, проблеми

Це пізнавальні мотиви

4. Соціальні мотиви: усвідомлення відповідальності, обов’язку, необхід-ності навчатися (широкі соціальні) і вузькі – самоствердження, прояв честолюбства, прагнення вчитися, тому, що дав обіцянку…

Основні способи мотивації:

1. Підбір матеріалу, інформації, яка б викликала живий інтерес та емоції

2. Створення ситуації успіху

3. Практична, соціально зорієнтована значущість матеріалу, що вивчається

4. Постановка проблемного завдання

Мало пропозиції, простої постановки учителем завдання, його необхідно поставити так, щоб викликати в учнів пізнавальний інтерес, спонукати до активного мислення

Психолог С.Рубінштейн: Мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення здебільшого починається з проблеми чи питання, з подиву або здивування, із суперечності…

Домашні заготовки – проблемні ситуації, завдання – добре продумані, логічно вмонтовані, розраховані на тільки на наявні можливості вихованців, а й на найближчу зону їхнього інтелектуального розвитку.