Тема іу. Форми організації навчання у середній школі

1. Поняття про форми організації навчання. Становлення і розвиток форм організації навчання в історичному часі.

2. Урок – основна форма навчання у СШ.

3. Інші форми організації навчання.

Форма є внутрішня організація змісту (Філософська енциклопедія).

Стосовно навчання форма – це спеціальна конструкція процесу навчання, це спосіб організації навчальної діяльності.

Форма організації навчання - це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і певному режимі.

В історії педагогічної думки і практики відомі різноманітні форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, вдосконалення зумовлювалися вимогами, потребами того чи іншого суспільства.

Основою для класифікації форм організації навчання виступали: кількість і склад учнів, місце навчання, тривалість навчальної роботи.

Виділяють:

1.Індивідуальна форма навчання - найдавніша форма. Почала складатися ще у первісному суспільстві: здобуваючи засоби до існування, виготовляючи знаряддя праці, споруджуючи житло, дорослі разом з тим учили молодших виконувати відповідну роботу. Переважала і в Давній Греції. Мала місце і пізніше.

У Київській Русі - кормильство – форма індивідуального домашнього виховання. Зараз: репетиторство, консультування, навчання на дому.

Переваги – дозволяє:

• повністю індивідуалізувати зміст, методи, і темп навчальної діяльності дитини;

• враховувати індивідуально-психологічні характеристики особистості учня;

• здійснювати контроль за ходом за результатами навчальної роботи.

Недоліки:

• неекономність, великі затрати;

• обмеженість співпраці з іншими учнями, що негативно відбивається на формуванні умінь працювати в колективі

2.Індивідуально-групова форма. Древній Китай, афінські і римські школи. Розквіт - епоха середньовіччя. Склад групи непостійний, діти з різним рівнем розвитку, неоднакові за своїм віком.

4. Групова форма навчання. Починаючи з ХУІІ ст. поширюється групова форма навчання, вищим рівнем якої і стала класно-урочна система.

Утвердження класно-урочної системи відносять до діяльності Страсбурзької гімназії часів її директора Йогана Штурма (40-і роки ХУІ ст.). Вперше був здійснений чіткий розподіл на класи, їх було дев’ять. Для кожного класу була розроблена програма, наприкінці річного курсу проводився екзамен.

Братські школи – елементи класно-урочної системи: комплектуються постійні групи учнів, приблизно однакового рівня підготовки.

Найбільш повне і глибоке обґрунтування класно-урочної системи зробив Я.Коменський у праці «Велика дидактика», «Закони добре організованої школи». Було розроблено програму навчання, розподілено зміст навчання за роками. Кожен день 4 години занять з викладачем, 4 години на самостійну роботу. Розклад занять, початок і кінець начального року та інше.

Особливості класно-урочної системи:

• Учні приблизно одного віку і рівня підготовки складають клас (від лат classis – розряд, група) , який зберігає в основному постійний склад на весь період навчання;

• Клас працює за єдиним навчальним планом і програмою згідно постійного розкладу;

• Основною одиницею навчання є урок ;

• Урок, як правило, присвячений одній навчальній дисципліні і темі;

• Роботою учнів на уроці керує учитель.

Крім того, характеристиками класно-урочної системи є

навчальний рік: 1 вересня і не пізніше 1 липня наступного року, не може бути меншою 175 робочих днів у школі І ступеня та 190 днів – у школі ІІ-ІІІ ступенів

навчальний рік поділяється на чверті, півріччя, семестри, триместри, між яким є канікули різної тривалості. Не менше 30 календарних днів…

навчальний день

розклад уроків

відвідування уроків є обов»язковим…

щоденник… електронний варіант…

Які переваги класно-урочної системи?

• Чітка організаційна структура, яка забезпечує впорядкованість всього навчально-виховного процесу, послідовне, систематичне вивчення матеріалу;

• Можливість взаємодії дітей між собою у процесі колективного обговорення питань;

• Постійний емоційний вплив особистості учителя на учнів, їх виховання у процесі навчання;

• Економність навчання, раціональне використання навчального часу.

Недоліки:

• Важко здійснювати індивідуальний підхід до учнів;

• Орієнтована в основному на середнього учня: створює труднощі для слабших учнів і затримує розвиток здібностей у більш сильніших;

• Часта зміна предметів на протязі короткого відрізку часу – учні не можуть довести розпочаті справи до кінця, продумати їх…

Ці недоліки в історичному часі послужили основою пошуків шляхів модернізації класно-урочної системи.

Перша спроба наприкінці ХУІІІ-початку ХІХ ст.: запровадження т.зв. белл-ланкастерської системи або системи взаємного навчання. Ендрю Белл, англійський священик-місіонер і Джозеф Ланкастер - англійський педагог. Суть: відбиралися більш здібніші учні, так звані монітори ( від лат., той що наглядає, звідси і моніторинг…) які під керівництвом учителя вели заняття із групами дітей 10-15 чол. Основи грамоти: читання, письмо, рахунки. Одночасно велика кількість учнів (250-300), що сприяло поширенню грамотності…

Вперше почала застосовуватися у Індії (1791), згодом у Британії, Франції, Данії, Росії. До середини ХІХ ст.. втратила актуальність.

КінецьХІХ початок ХХ ст.. потужній рух, спрямований на індивідуалізацію навчання, поділ учнів на різні групи за здібностями. Арена - США

• Пуебло-план (м.Пуебло, США): загальний для всіх навчальний матеріал вивчався школярами у звичайному режимі. Учитель фіксує засвоєння матеріалу як задовільне або незадовільне. Для здібніших – додаткові завдання.

• Санта-Барбара- план (м. Санта-Барбара, США): передбачався поділ учнів за здібностями на три підгрупи, робота в яких відрізнялася за об»ємом і глибиною вивченого матеріалу. Допускався перехід із однієї групи в іншу.

• Баталія-план (м.Батавія, США) Отримав широке поширення на початку ХХ ст. В рамках цього плану із класом працювало 2 учителі. Т.зв. головний вчитель вів фронтальну роботу з класом на уроці, асистент – індивідуальні заняття з окремими учнями після уроків.

• Вінетка-план – система індивідуалізованого навчання. 1921 р. За назвою населеного пункту у штаті Іллінойс, США. Перша половина дня- індивідуальна робота. Друга половина – групова діяльність дітей, скерована на залучення дітей до колективної праці. Що цікаво, що групові проекти не мали відношення до якого навчального предмета, а стосувалися форм загального розвитку (спільні театральні постановки, шкільні кооперативи тощо).

У Європі поширення набула так звана Мангеймська система (м. Мангейм у Німеччині).Німецький педагог Йозеф Зіккенгер. Суть: при збереженні класно-урочної системи, учні, залежно від здібностей, рівня інтелектуального розвитку і ступеня підготовки розподілялися по 4 різних класах: класи для обдарованих (20-25%), класи для дітей, що мають середні здібності (50-60%), класи для учнів малоздібних (20-30%), класи допоміжні – для розумово відсталих. Поділ здійснювався на основі психометричних обстежень і характеристик учителів.

Найбільш революційною модернізацією класно-урочної системи вважається система індивідуалізованого навчання «Дальтон-план» . Виникла на початку ХХ ст.. у США, м.Долтон. Автор Елен Паркхерст. ЇЇ ще називають лабораторною системою.

Основні положення:

• Відсутність класної роботи як такої ( всього 1 год. в день колективна) , решта –індивідуальна робота.

• Повна свобода учням у виборі занять, черговості вивчення навчального матеріалу.

• Поділ річного навального матеріалу на місячні розділи, які у свою чергу поділялися на щоденні завдання

• Наявність договору (т.зв.контракту) між учнем і учителем про самостійне опрацювання матеріалу із дотриманням чітких умов виконання

• Детальний облік за допомогою складної системи облікових карток

Позитивні моменти:

• Темп навчання пристосовувався до реальних можливостей учнів

• Розвивалася ініціатива, самостійність

• Вироблялося почуття відповідальності, пошук найбільш раціональних способів виконання поставлених завдань

Однак

Ця система в загальному мало сприяла систематичному засвоєнню навчального матеріалу, велика затратність, неекономність.

У 20-х роках в СРСР мала місце модифікація Дальтон-плану у формі бригадно-лабораторної форми навчання. Завдання по вивченню курсу, теми брала окрема бригада на чолі з бригадиром. Завдання були розраховані на 2-4 тижні і містили конкретні питання, вправи, літературу.

Включала колективну роботу бригади, індивідуальну роботу учня.

Позитивні моменти: діяльність малих груп¸ курс на самостійну роботу…У 1932 р. Постановю ЦК ВКП (б) піддана критиці і заборонена.

План Трампа- розроблений у 50-60-х рр.. ХХ ст.. американським професором Ллойдом Трампом.

Особливість: поєднання занять у великих аудиторіях, в малих групах з індивідуальною роботою.

40% навчального часу– Лекції з використанням ТЗН у великих аудиторіях (до 150 чол.) читають висококваліфіковані викладачі

20% – робота у малих групах (10-15) чол.. обговорюють матеріали лекції, ведуть дискусії , доповнюють матеріали.

40% - індивідуальна робота у кабінетах, майстернях тощо.