3.2 Основні причини викривлення кривих відновлення вибійного тиску

Практика гідродинамічних досліджень видобувних нафтових свердловин свідчить, що в більшості випадків лінії КВТ, побудовані в координатах Р–ln(t) або Р–ln(t/(T+t)), відхиляються від прямої лінії в широкому інтервалі зміни часу t. Переважно таке відхилення має місце при малих значеннях t (початок відновлення тиску) та на кінцевих відрізках ліній КВТ (рис. 3.6).

Р 4

3 5

2

1

ln (t)

Рис.3.6. - Основні форми ліній КВТ, які отримуються в процесі обробки результатів дослідження свердловин.

Розглянемо основні причини відхилення ліній КВТ від прямолінійної їх форми.

Відрізки 1 і 2 цих ліній (рис. 3.6) завжди мають місце при продовженні припливу рідини до свердловини після її зупинки (лінія 1) та при погіршенні проникності привибійної зони (лінія 2).

Розглянуті вище методи обробки кривих відновлення тиску базуються на умовах миттєвої зміни дебіту свердловини на якусь величину Q або на допущенні повного припинення припливу рідини до свердловини після її зупинки.

Практично ця умова не зберігається і після припинення роботи свердловини. Так, в насосних свердловинах після зупинки відкачки нафти продовжується приплив нафти до вибою і зростання динамічного рівня в затрубному просторі. В фонтанних та газліфтних свердловинах в затрубному просторі завжди є певна кількість вільного газу і це дає можливість

продовження припливу рідини на вибій свердловини після закриття арматурних засувок на її гирлі за рахунок стискання газу.

В наступному розділі розглядається принцип обробки лінії КВТ з врахуванням продовження припливу рідини до свердловин після її зупинки.

Подібне до розглянутого вище викривлення лінії КВТ на їх початкових відрізках спостерігаються і при наявності неоднорідності продуктивного пласта або зміни проникності привибійної зони пласта. Як правило, ця проникність є меншою від загально-пластової і пояснюється як гідрогазодинамічною недосконалістю, так і проявом скін-ефекту, тобто погіршення проникності привибійної зони в процесі розкриття продуктивного пласта та впродовж його експлуатації.

Врахування впливу скін-ефекту при обробці результатів досліджень здійснюють по методиці Хорста і Ван-Евердінгема:

, (3.17)

де S – показник скін-ефекту, який, виходячи із формули (3.14) дорівнює:

(3.18)

де

(3.19)

Знайдений за формулою (3.18) скін-ефект одночасно характеризує як гідродинамічну недосконалість свердловини (за характером і ступінню розкриття продуктивного пласта), так і зміну проникності привибійної зони пласта. Отже, щоб розмежувати ці два фактори, необхідно з достатньою достовірністю знати гідродинамічну недосконалість свердловини і визначити скін-ефект, викликаний зміною гідро провідності (проникності) привибійної зони, або, знаючи їх величину, визначити скін-ефект, обумовлений недосконалістю свердловин.

В деяких випадках величина скін-ефекту може бути і відємною, що вказує на збільшення проникності привибійної зони пласта в порівнянні з її природним значенням (до розкриття продуктивного пласта, лінія 3, рис.3.6.).

На форму початкових відрізків ліній КВТ впливають також такі фактори, як наявність багатопластових продуктивних горизонтів, залежність тріщинуватої проникності від зміни пластового тиску, що істотно впливає на якість розшифровки кривих відновлення тиску.

Відхилення від лінійної форми кінцевих відрізків КВТ пояснюється різними причинами. Лінія 4 отримується при погіршенні проникності віддаленої зони пласта та впливу реальних меж продуктивного пласта. Більшість формул пружного режиму виведені для умов безкінечного пласта. Ці формули успішно використовуються в різноманітних гідродинамічних розрахунках, в тому числі і при обробці КВТ, оскільки за відносно короткий час досліджень реальні межі пласта або зовсім не впливають на результати їх обробки, або впливають незначно.

В той же час, продуктивні пласти мають кінцеві розміри, а поблизу свердловини можуть знаходитись непроникні тектонічні або літологічні екрани, які і викривлюють лінію КВТ.

Лінія 5 рисунку 3.6 може мати місце при наявності зони пласта підвищеної проникності або в результаті впливу постійного джерела живлення кінцевих зон пласта природними напірними водами.