178. Правове значення літопису природи

Ведення літопису природи регулюється:

• ст. 43 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 січня 1992 року;

• Положенням про організацію наукових досліджень у заповідниках та національних природних парках України, затвердженим нака­зом Мінекобезпеки України від 10 листопада 1998 року № 163;

• Положенням про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України, затвердженим наказом Мінекоресурсів України від 9 серпня 2000 року № 103;

• Програмою Літопису природи, затвердженою наказом Мінеко­ресурсів і НАНУ від 25 листопада 2002 року.

Літопис природи є основною формою узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних комплексів, виконаних на територіях та об'єктах природо-заповідного фонду. Матеріали літопису природи використовуються для оцінки стану довкілля, розробки заходів щодо його охорони, ефективного викорис­тання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Літопис природи ведеться науковими відділами об'єктів природно-заповідного фонду або науковими закладами на замовлення адміністра­цій зазначених об'єктів. Кожний том літопису природи затверджується директором природно-заповідної установи.

У літописі природи подаються основні дані про календар природи, фізико-географічні умови, рослинний і тваринний світ, режими їх охорони, антропогенний вплив на природно-заповідну територію.

179. Правове регулювання ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду регулюється:

• розділом 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 січня 1992 року;

• Інструкцією про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, за­твердженою наказом Мінприроди від 16 лютого 2005 року № 67.

Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це система необхідних та достовірних відомостей про природні, наукові та інші характеристики територій і об'єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду, зокрема, про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні та якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну та іншу цінність.

Ведеться державний кадастр територій та об'єктів природно-заповід­ного фонду Державною службою заповідної справи Мінприроди на під­ставі відомостей адміністрацій об'єктів природно-заповідного фонду.

Тема 34: правовий режим курортів

180. Поняття курортів

Охорона курортів регулюється:

• України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» від 25 червня 1991 року (ст. 62);

• Основами законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року;

• Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року;

• Водним кодексом України від 6 червня 1995 року (гл.12);

• Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року(гл.8);

• Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року тощо.

Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого при­значення, що має природні лікувальні ресурси (мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реа­білітації та профілактики захворювань), необхідні для їхньої експлуатації будівлі, споруди з об'єктами інфраструктури, яка використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань, по­ліпшення здоров'я людей та для рекреації і підлягає особливій охороні. На такій території розташовані санаторно-курортні заклади, заклади від­починку і культури, видовищні підприємства, підприємства громадського харчування, торгівлі та побутового обслуговування, призначені для об­слуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку.

Правовий режим охорони курортів передбачає поділ території курорту (округу санітарної охорони курорту) на три зони:

а) перша зона (зона суворого режиму);

б) друга зона (зона обмежень);

в) третя зона (зона спостережень).

Органи, що здійснюють управління курортною справою:

Державний департамент з питань діяльності курортів Міністерства охорони здоров'я України;

Державна служба туризму і курортів Міністерства культури і туризму України.