4. Написання тексту курсової роботи

Написання тексту курсової роботи необхідно розпочинати з написання головної частини роботи – висвітлення основних питань плану. Після цього готуються вступ, висновки і список використаної літератури.

Перша вимога до змісту роботи – самостійність її виконання. Робота повинна бути написана в певному відношенні “своїми словами”. В ній можливі цитати із використаної літератури, але з обов'язковим посиланням на джерело, та належним оформленням такого цитування.

Посилання – це цитата і вказівка на джерело, з якого вона наводиться

Цитата у тексті курсової роботи може подаватися у прямій або непрямій формі:

а) пряма форма цитування: Шипович Є.Й. писав: “ У процесі вивчення теорії держави та права необхідно встановити міжпредметні зв’язки з іншими науками та дисциплінами, зокрема, філософією права, соціологією права, проблемами теорії держави та права, історією вчень про державу та право тощо”.

Три крапки використовуються в разі неповного цитування речення на його початку, всередині, наприкінці.

б) непряма форма цитування:

Під час цитування у непрямій формі в самому реченні дається вказівка на авторство, а далі розкривається зміст думки.

Л.М. Панчешникова вважає, що теорія держави та права є фундаментальною наукою, яка закладає основи у подальшому вивчення всієї юриспруденції.

Структура роботи повинна бути послідовною і логічною. Наперед необхідно продумати, які питання і в якій послідовності будуть висвітлені, а також, які висновки будуть зроблені.

Писати курсову роботу необхідно літературною мовою, класичним науковим стилем викладення матеріалу, чітким, розбірливим почерком, або друкувати на комп’ютері на окремих стандартних листах паперу, на одній стороні. Обсяг курсової роботи 35 - 40 рукописних (25-30 друкованих) сторінок.

Комп’ютерним способом роботи друкують через півтора інтервали з використанням шрифту текстового редактора Word – Times New Roman, розміру 14. Текст курсової роботи слід друкувати, дотримуючись таких розмірів берегів: верхнє, нижнє і ліве поля – 2 см, праве 1см. На кожній сторінці повинно бути не більше 30 рядків тексту.

В будь якому випадку не допускаються граматичні помилки.

Заголовки структурних частин курсової роботи “ВСТУП”, “РОЗДІЛ” “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ” треба виділяти при написанні, або друкувати великими літерами (Додаток 2).

Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.

Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи, номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Курсова робота вкладається в папку. Листки обов'язково прошиваються.

Курсова робота повинна мати титульний лист, на якому вказується назва навчального закладу, кафедра, прізвище та ініціали автора, тема, рік і місто виконання. (Зразок титульного листа - див. додаток № 3.)

У вступі до курсової роботи обґрунтовується актуальність обраної теми, її значущість та ступінь розробки в юридичній літературі, вказуються найбільш відомі дослідники даної тематики та найважливіші дослідження. Обсяг вступу курсової роботи повинен бути не менше 1,5 та не більше 3 сторінок.

У вступі студент повинен сформулювати об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт ‑ це процес або явище , яке породжує проблемну ситуацію. Предмет – це те, що знаходиться в межах об’єкта. При цьому предмет та об’єкт дослідження як категорії наукового процесу повинні співвідноситися між собою як загальне та часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка служить предметом дослідження. Предмет дослідження визначає тему курсової роботи та обов’язково знаходить своє відображення в назві теми курсової роботи.

У кінці вступу слід розкрити структуру курсової роботи, тобто дати перелік її структурних елементів і обґрунтувати послідовність їх розташування.

Основна частина роботи викладається у трьох-п’яти розділах, приблизно однакових за обсягом. Кожний розділ у разі необхідності можна поділяти на підрозділи.

У розділі І доцільно подати такі матеріали:

а) аналіз літературних джерел з теорії держави та права, філософії права, соціології права, історії вчень про державу та права, проблем теорії держави та права відповідно до проблеми дослідження;

б) характеристику основних понять, використаних у дослідженні (на основі ґрунтовного аналізу літератури, порівняння різних точок зору на сутність певних понять із посиланнями на конкретних авторів і джерела інформації, з цитуванням; визначення системи основних понять, які будуть використані у наступних розділах);

в) методичні основи досліджуваної проблеми;

г) аналіз передового досвіду з проблеми дослідження.

Розділ ІІ повинен включати:

а) аналіз та викладення матеріалів, які стосуються проблеми дослідження;

б) конкретні теоретичні та практичні пропозиції автора щодо вирішення проблеми наукового дослідження;

Кожен параграф і розділ слід завершувати лаконічним висновком, який передає його суть.

Розділи слід нумерувати арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремленого крапкою. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад, “1.1.” (перший підрозділ першого розділу). Далі йде заголовок підрозділу.

Заключна частина роботи носить форму синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. Цей синтез становить собою послідовний, логічно обґрунтований виклад отриманих підсумків та їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, що поставлені та сформульовані у вступі. У висновках підбиваються підсумки, робляться відповідні узагальнення щодо сформульованих у вступі завдань, чітко виділяється новизна роботи.

Заключна частина може містити практичні рекомендації, що збільшує цінність теоретичного матеріалу.

У висновках викладаються найважливіші наукові та практичні результати, отримані в роботі, з формулюванням розв’язаної наукової проблеми та характеристики її значення для правничої науки і юридичної практики. Обсяг висновків курсової роботи повинен бути не менше 1,5 та не більше 3 сторінок.

У додатки включають допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: схеми, таблиці, ілюстрації тощо. Схеми й таблиці, самостійно підготовлені студентом за темою курсової роботи, підвищують науково-теоретичну значимість проведеного дослідження, вказують на здатність до систематизації й узагальнення викладеного матеріалу.

По ходу викладення матеріалу обов’язково робляться посилання на використану літературу (зноски):

а) закриті посилання:

Якщо після цитати в квадратних дужках подається номер джерела та сторінки, з якої наводиться цитата, такі посилання називаються закритими. Це вид посилань дуже зручний за умови, якщо у автора вже оформлений список використаної літератури.

Оборотов Ю.М. визначає предмет теорії держави та права як: «Сукупність найбільш загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави та права, а також загальних для всього правознавства категорії та поняття» [20, с.4]. Перше число означає номер під яким джерело міститься у списку використаної літератури, а друге – на якій сторінці міститься частина тексту, що цитується)

б) підтекстові посилання. Цей вид посилань найбільш зручний, оскільки дає можливість відразу ознайомитися із джерелом, яке цитується. В той же час підтекстові посилання значно збільшують обсяг роботи. Інформація про джерело подається у підстрочнику і містить всі елементи опису літератури. Підтекстове посилання та відповідну цитату у тексті пов’язують умовні позначки (як правило, це арабські цифри) на верхній лінії шрифту. У роботі краще використовувати не наскрізну, а посторінкову нумерацію (тобто починаючи з одиниці на кожній окремій сторінці тексту). Але у всій роботі повинна бути одна форма позначок ‑ цифрова.

У посиланні вказується прізвище та ініціали автора, найменування роботи, місце видання, видавництво, рік видання, сторінка на якій міститься відрізок тексту, що цитується. При декількох посиланнях на одне й те саме джерело, замість найменування треба писати прізвище автора та “Вказ. праця. – стор. __”. Якщо посилання на одне й те саме джерело випадають на одну сторінку та йдуть поряд, достатньо написати “Там само. – стор.__”.

У кінці роботи має бути складений список використаної літератури. Вся література, яка використовувалася в процесі написання курсової роботи, розміщується в наступному порядку. Список необхідно починати з нормативно-правових актів, послідовність яких визначається їх юридичною силою. Далі вказуються літературні джерела в алфавітному порядку прізвищ їх авторів. Монографії та збірки, які не мають на титульному листі прізвищ авторів, включаються до списку згідно алфавітного розміщення заголовка. Не слід включати до бібліографічного списку ті джерела, на які немає посилань у роботі, і які фактично не були використані. Доречно включати до цього списку енциклопедії, довідники, науково-популярні книги, газети.

У списку використаної літератури повинно бути не менше 25 джерел. (Зразок списку використаної літератури ‑ див. додаток № 4.)

Робота має бути засвідчена власним підписом автора.

Порушення правил оформлення курсової роботи є підставою для зниження оцінки, або навіть для повернення роботи на доопрацювання.