- •Т е м а: “Тканини. Цитологія.”
- •Морфофункціональна класифікація епітелію
- •Класифікація сполучної тканини
- •Т е м а: “Кісткова система.”
- •Актуальність теми
- •Т е м а: “Кісткова система.”
- •Т е м а: “Кісткова система.”
- •Т е м а: «Кісткова система.»
- •Актуальність теми
- •Лекція № 8 Тема: “м’язева система.”
- •Актуальність теми
- •Навчальна мета
- •Інформаційний матеріал
- •Лекція № 9 Тема: “м’язева система.”
- •Т е м а: “Нервова система.”
- •Актуальність теми
- •Навчальна мета
- •Т е м а: “Нервова система.”
- •Актуальність теми
- •Навчальна мета
- •Інформаційний матеріал
- •Т е м а: “Нервова система.”
- •Т е м а: “Нервова система.”
- •Актуальність теми
- •Навчальна мета
- •Інформаційний матеріал
- •Т е м а: “Нервова система.”
- •Т е м а: “Нервова система.”
- •Т е м а: “Нервова система.”
- •Актуальність теми
- •Навчальна мета
- •Інформаційний матеріал
- •Т е м а: “Органи чуття.”
- •Актуальність теми
- •Навчальна мета
- •Т е м а: “Органи чуття.”
- •Т е м а: “Залози внутрішньої секреції”
- •Т е м а: “Система крові.”
- •Т е м а: «Серцево-судинна система.»
- •Т е м а: “Серцево-судинна система.”
- •Актуальність теми
- •Т е м а: “Серцево-судинна система.”
- •Т е м а: “Серцево-судинна система.”
- •Т е м а: “Дихальна система.”
- •Т е м а: “Система органів травлення.”
- •Т е м а: “Система органів травлення.”
- •Т е м а: “Система органів травлення.”
- •Т е м а: “Обмін речовин і енергії.”
- •Т е м а: «Системи виділення.»
- •Т е м а: “Статева система.”
- •Хмельницький базовий медичний коледж Лекції по анатомії і фізіології
- •М. Хмельницький
Т е м а: “Серцево-судинна система.”
-
Процес кровообігу та лімфообігу
-
Вени великого кола кровообігу
-
Кровообіг плоду
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Гострі та хронічні захворювання вен — одна із складних і надзвичайно важливих проблем сучасної ангіології.
Актуальність цієї проблеми зумовлена поширеністю захворювань і значним збільшенням їхньої частоти у багатьох цивілізованих країнах світу. Знання теми "Вени великого кола кровообігу" необхідні майбутній медичній сестрі у вивченні захворювань з метою не тільки надання допомоги, але і проведення ефективних методів профілактики.
Знання кровообігу плоду необхідні для майбутнього медичного працівника.
НАВЧАЛЬНА МЕТА
Знати: систему верхньої порожнистої вени, систему нижньої порожнистої вени, систему ворітної вени, кровообіг плоду.
Уміти: визначати підшкірні вени верхньої та нижньої кінцівок, місця для внутрішньовенного введення лікарських речовин.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ
Вени великого кола кровообігу складаються із системи верхньої і системи нижньої порожнистих вен.
Верхня порожниста вена (v. cava superior) утворюється позаду від переднього кінця І ребра шляхом злиття двох плечоголовних вен, які збирають венозну кров від голови, шиї, верхніх кінцівок. У верхню порожнисту вену впадає непарна вена, по якій венозна кров відтікає від органів та стінок грудної порожнини.
Нижня порожниста вена (v. cava inferior) утворюється на рівні IV—V поперекових хребців, підіймається вздовж хребта, через отвір у діафрагмі попадає до грудної порожнини і впа-
334
дає у праве передсердя. Нижня порожниста вена збирає венозну кров зі стінок і органів черевної порожнини, малого таза, низкніх кінцівок.
Вени голови та шиї
На голові та шиї вени за топографією, будовою і напрямом шляхів відтоку не завжди відповідають артеріальним розгалуженням. Вени голови та шиї поділяють на глибокі та поверхневі.
До глибоких вен належать такі.
Внутрішня яремна вена — найбільша вена шиї, починається розширенням — верхньою цибулиною яремної вени, яке розміщене в яремній ямці скроневої кістки. Спускаючись донизу в складі нервово-судинного пучка шиї, на рівні груднинно-ключичного суглоба зливається з підключичною веною й утворює плечо-головну вену. Перед злиттям внутрішня яремна вена утворює друге розширення — нижню цибулину яремної вени. Внутрішня яремна вена має внутрішньочерепні притоки, які збирають венозну кров від пазухи твердої мозкової оболони, орбіти, внутрішнього вуха, головного мозку, губчастої речовини кісток черепа, та позачерепні притоки, до яких належать:
• верхня щитоподібна вена — збирає венозну кров із щитоподібної залози та гортані;
• язикова вена — з під'язикової слинної залози, язика;
• лицева вена — з обличчя, підборіддя, підщелепної слинної залози, піднебіння, мигдаликів;
• глоткові — з глотки, середнього вуха;
• груднинно-ключично-соскоподібна вена — з одноіменного м'яза;
• защелепна вена — формується від злиття двох вен: поверхневої скроневої та верхньощелепної. Поверхнева скронева вена збирає венозну кров від усіх анатомічних утворень, які кровопостачаються одноіменною артерією, те саме стосується і верхньощелепної вени.
Внутрішня яремна вена проходить на шиї паралельно спільній сонній артерії латеральніше від неї, з'єднується з підключичною веною, утворюючи венозний кут.
До поверхневих вен відносять:
1. Зовнішня яремна вена — утворюється шляхом злиття Двох вен: потиличної та задньої вушної, кожна з яких збирає венозну кров з анатомічних утворень, які кровопостачаються одноіменними артеріями. Впадає у підключичну вену, або у венозний кут, або у внутрішню яремну вену.
2. Передня яремна вена — формується у ділянці підборіддя, йде вздовж серединної лінії шиї, впадає в зовнішню яремну вену.
Вени верхньої кінцівки
Вени верхньої кінцівки поділяють на глибокі та поверхневі. Глибокі вени супроводжують артерії (переважно по дві вени на одну артерію): ліктьові вени та променеві вени формують дві плечові вени, які утворюють одну пахвову вену. Пахвова вена продовжується в підключичну вену, яка збирає венозну кров від тканин шиї, а також від верхньої кінцівки.
Поверхневі вени верхньої кінцівки:
• з тильної поверхні кисті від венозної сітки кисті по бічному краю руки йде бічна підшкірна вена руки — головна вена (v.cephalica), яка впадає в пахвову вену;
• по присередньому краю руки йде присередня підшкірна вена руки — основна вена (v.basilica), яка впадає в одну з плечових вен.
Між головною та основною венами існують вено-венозні анастомози: проміжна вена ліктя і проміжна вена передпліччя.
Вени грудної порожнини
1. Непарна вена починається в поперековій ділянці правою висхідною поперековою веною, підіймається вздовж хребта справа. Притоки непарної вени збирають венозну кров зі стінок і органів правої половини грудної порожнини (перикардні, бронхіальні, стравохідні, середостінні, верхні діафрагмові, підреброві, задні міжреброві).
Непарна вена впадає у верхню порожнисту вену.
2. Півнепарна вена починається в поперековій ділянці лівою висхідною поперековою веною, підіймається вздовж хребта зліва. Притоки півнепарної вени збирають венозну кров зі стінок і органів лівої половини грудної порожнини. Впадає півнепарна вена в непарну вену.
3. Додаткова лівнепарна вена збирає венозну кров з верхньої частини лівої половини грудної порожнини і впадає в півнепарну вену. Вона йде згори донизу й утворюється з трьох-чотирьох лівих верхніх задніх міжребрових вен.
4. Внутрішні грудні вени супроводжують однойменні артерії (дві вени супроводжують одну артерію), збирають венозну кров з ділянок, які кровопостачаються внутрішньою грудною артерією. Впадають внутрішні грудні вени в плечо-головну вену. 336
5. Плечо-головна вена — парна, утворюється від злиття внутрішньої яремної і підключичної вен, збирає також кров з анатомічних утворень, які кровопостачаються підключичною артерією. На рівні І правого ребра обидві плечо-головні вени, зливаючись, утворюють верхню порожнисту вену.
Вени черевної порожнини
Венозна кров від парних органів черевної порожнини, печінки та стінок живота надходить у нижню порожнисту вену по таких судинах: нижні діафрагмові вени, поперекові вени, права і ліва ниркові вени, права надниркова вена {ліва надниркова вена впадає в ліву ниркову), печінкові вени, права яєчкова (яєчникова) вена (відповідно ліва яєчкова — ліва яєчникова) впадає у ліву ниркову вену.
Венозна кров від непарних органів, крім печінки, потрапляє у ворітну вену. Досягнувши печінки, вона входить до неї звичайно двома стовбурами у відповідну частку. Гілки розгалужуються, утворюючи "чудесну сітку" печінки. Печінкові вени (у них тече змішана кров) впадають у нижню порожнисту вену.
Притоки ворітної вени:
• верхня брижова вена — збирає венозну кров від тонкої кишки, сліпої, вихідної та поперечної ободових кишок, червоподібного відростка, підшлункової залози;
• нижня брижова вена — з низхідної та сигмоподібної ободових кишок, з верхньої третини прямої кишки (часто нижня брижова вена впадає в селезінкову вену);
• селезінкова вена — зі шлунка, селезінки, великого сальника, підшлункової залози;
• шлункові вени — зі шлунка, черевної частини стравоходу;
• припупкові вени — з передньої черевної стінки, мають численні анастомози з гілками верхніх та нижніх надчеревних вен.
Вени порожнини малого таза
1. Спільна клубова вена — парна, утворюється з кожного боку на рівні крижово-клубового зчленування внаслідок злиття внутрішньої та зовнішньої клубових вен.
Права і ліва загальні клубові вени йдуть догори і на рівні хряща між IV та V поперековими хребцями зливаються, утворюючи нижню порожнисту вену.
2. Зовнішня клубова вена є безпосереднім продовженням стегнової вени, розміщується між пахвинною зв'язкою і крижово-клубовим суглобом. Зовнішня клубова артерія збирає кров з усіх анатомічних утворень, які кровопостачаються однойменною артерією.
3. Внутрішня клубова вена — збирає венозну кров зі стінок та органів порожнини малого таза. Основні (парієтальні) гілки внутрішньої клубової вени збирають венозну кров від стінок малого таза: верхні сідничні вени, нижні сідничні вени, затульні вени, бічні крижові вени. Основні {вісцеральні) гілки збирають венозну кров від органів малого таза: міхурова вена, маткова вена (у жінок), прямокишкова вена, простатична вена (у чоловіків), піхвова вена (у жінок).
Вени нижньої кінцівки
Вени нижньої кінцівки поділяють на глибокі та поверхневі.
Глибокі вени нижньої кінцівки парні, супроводжують однойменні артерії. Вони починаються на підошві стопи: з підошовної венозної дуги починаються дві задні великогомілкові вени та дві передні великогомілкові вени. У верхній третині гомілки вони зливаються між собою й утворюють одну підколінну вену, яка розміщується в однойменній ямці. Далі підколінна вена продовжується у стегнову вену, а остання — в зовнішню клубову вену.
Поверхневі вени:
• велика підшкірна, або захована, вена (v. saphenae magna) починається від тильного венозного сплетення стопи, проходить з медіального боку гомілки та стегна і впадає у стегнову вену;
• мала підшкірна, або захована, вена (v. saphenae parva) теж починається від тильного венозного сплетення стопи, проходить по задній поверхні гомілки і впадає в підколінну вену.
Анастомози між системами вен
Між системами порожнистих вен (верхньою та нижньою) і системою ворітної вени в різних ділянках тіла існують анастомози (постійні та непостійні), які мають назву каво-кавальні та порто-кавальні анастомози. Завдяки анастомозам забезпечується обхідний відтік венозної крові. Наприклад, при утрудненні відтоку крові по одній судині даної ділянки або органа посилюється її відтік по інших венозних судинах. Особливе значення ма'ють анастомози при патологічних процесах, так, наприклад, через анастомози можуть поширюватися частинки тромбу, клітини злоякісних пухлин тощо.
Пупковий канатик, funiculus umbilicalis, - це шнуроподібне утворення, завдовжки близько 60 см, діаметром 1,5 см, що зв’язує тіло плода (через його пупкове кільце) з плацентою. Він містить дві пупкові артерії та одну пупкову вену. Бідна на кисень та поживні речовини (так звана венозна) кров йде до плаценти по пупкових артеріях плода (нутрощеві гілки внутрушніх клубових артерій), а збагачена на кисень та поживні речовини (так звана артеріальна) кров вертається від плаценти по пупковій вені (v. umbilicalis), яка проходить крізь пупкове кільце і йде у черевній порожнині плода до печінки. У воротах печінки пупкова вена впадає у ліву гілку вени воріт печінки і через венозну протоку (ductus venosus) несе кров ще до нижньої порожнистої вени. У плода печінка дуже велика, вона є внутрішньоутробним органом кровотворення.
Плацента, placenia, доношеного плода має дископодібну форму. Маса її дорівнює 0,5 кг, діаметр – 18,0 – 20,0 см, товщина – 2,0 – 3,0 см. Плацента має маткову частину (pars uterina), утворену з слизової оболонки матки та плодову частину (pars fetalis), утворену з оболонок зародка – хоріона та амніона. Коли зародок по матковій трубі попадає в порожнину матки, він занурюється в її слизову оболонку і на перших стадіях розвитку живиться продуктами її розкладу. Далі на поверхні зародкової оболонки – трофобласта – виникають ворсинки, і він перетворюється у ворсинчасту оболонку – хоріон. Ворсинки хоріона глибоко занурюються в слизову оболонку матки, руйнуючи цю оболонку разом з її судинами, через що утворюються лакуни, заповнені кров’ю. Стінка ворсинки попереджає змішування крові плода та матері і забезпечує імунологічний плацентарний бар’єр, що запобігає відторгненню маткою генетично наполовину чужорідного плода. Під час вагітності плацента є тимчасовою ендокринною залозою, яка виробляє такі гормони : естрогени, прогестерон, тестостерон, хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген, тиреотропін, релаксин тощо.
Внутрішньоутробний кровообіг плода відрізняється від постнатального також ще і тим, що мале (легеневе) коло кровообігу не приймає участі у газообміні і пропускає через свої судини незначну частину крові. Це обумовлює наявність таких структур, які зменшують інтенсивність подання крові у легеневі артерії. Овальний отвір, foramen ovale, у міжпередсердній перегородці дозволяє більшій частині крові проходити із правого передсердя до лівого, обминаючи правий шлуночок та легеневий стовбур. Артеріальна протока (Боталла), ductus arteriosus (Botalli), сполучає легеневий стовбур з дугою аорти, що також сприяє зменшенню інтенсивності кровотоку через легеневі артерії, які у плода є спалими. Овальний отвір пропускає близько ¼, а артеріальна протока – до 1/3 від усієї крові, що проходить через серце плода.
Після народження пуповина перерізається і кров дитини перестає надходити до плаценти, де здійснювався газообмін під час пренатального розвитку. В крові новонародженого збільшується концентрація вуглекислого газу, що роздратовує дихальний центр мозку. Це викликає скорочення дихальних м’язів – відбувається перший вдих і разом з видихом, перший крик дитини, яка так реагує на неприємне почуття від зміни зовнішнього середовища. Легені та легеневі сосуди розправляються, легеневі артерії заповнюються кров’ю, а боталлова протока занепадає і протягом другого тижня життя новонародженого заростає. Вирівнювання тиску у правій та лівій половинах серця та скорочення м’язових волокон, що оточують овальний отвір, веде до зменшення цього отвору і його поступового заростання протягом першого року життя дитини. Із овального отвору серця формується овальна ямка, а відносний розмір заслінки нижньої порожнистої вени зменшується. Інколи невеликий овальний отвір може залишитись на все життя людини. Заростання нефункціонуючих частин пупкових артерій та пупкової вени відбувається на першому тижні життя новонародженого.
Таким чином, із артеріальної протоки плода утворюється артеріальна зв’язка, із венозної протоки – венозна (аранцієва) зв’язка, із закупорених частин пупкових артерій – парна присередня пупкова зв’язка, із пупкової вени – кругла зв’язка печінки.
Л Е К Ц І Я № 24