Розділ 2 екологічні засади вирощування енергетичних культур

Розглянемо основні процеси, що відбуваються у ґрунті при вирощування енергетичних культур, на прикладі розсадження чагарникової верби.

Зазвичай заготовка деревини розпочинається після двох років вирощування і може відбуватися в однорічних, дворічних або трирічних циклах. Загальний період користування одним кореневищем становить близько 30 років. Після цього періоду ґрунт необхідно рекультивувати. Насадження чагарникової верби доцільно використовувати у межах рекультивації промислових територій і захисних зон навколо заводів, не тільки з огляду на їх витривалість до забруднення, але й з причини їх здатності до освоєння територій з підвищеною кислотністю, нестачею води і органічних речовин. Подібне застосування верби можуть знайти на високотоксичних звалищах сміття і відходів.

Вербові насадження, поза споживчими якостями, позитивно впливають на мікроклімат оточуючого середовища:

• стримують ерозію ґрунтів;

• покращують краєвид.

Цей вид верби рекомендується для охорони середовища на промислових територіях, забруднених важкими металами, при рекультивації грунтів, вздовж транспортних магістралей з інтенсивним рухом, біля житлових будинків і промислових будівель.

Плантації вербняків виконують функцію біологічної очистки стоків, що при насадженні на поля вербняку біологічно розкладаються і очищуються. Все більшу увагу зараз привертає й енергетичний аспект вирощування верби, як новий прибутковий напрямок сільськогосподарської продукції. Енергетична сировина з верболозу у принципі є невичерпною і швидко відтворюваним джерелом енергії. Спалювана деревина значно менш шкідлива для навколишнього середовища, ніж продукти спалювання вугілля. 1 кг брикету із зрубів чагарникової верби за калорійністю відповідає 0, 7 кг кам’яного вугілля, а коштує вполовину дешевше.

У затвердженій Верховною Радою України в 1996 р. Національній енергетичній програмі України на період до 2010 р. передбачено покриття 10% потреб народного господарства в енергії за рахунок нетрадиційних відновлюваних та інших джерел енергії [10]. У 2000 р. актуальність цього пункту Програми було підтверджено в Рекомендаціях парламентських слухань щодо енергетичної політики України. Якщо орієнтуватися на досвід країн ЄС (де частка біомаси — 60% усіх відновлюваних джерел енергії), біомаса може покривати близько 6% потреб народного господарства країни в енергії. Для України з її великим потенціалом сільськогосподарських земель дуже перспективною є організація спеціальних енергетичних плантацій швидкого обороту (верба, тополя, міскантус тощо). Залучення біомаси, спеціально вирощеної на землях, які нині не використовують (землі, що піддалися радіоактивному забрудненню до 15 Кі/км² по 137Cs – 555 кБк/м²) або використовують в Україні неефективно, посприяє підвищенню частки біомаси в енергетичному балансі країни до 20 –25%.

На думку дослідників з Інституту європейської екологічної політики (Лондон, Велика Британія), біопаливо завдає набагато більшої шкоди навколишньому середовищу, ніж звичайне [ 3]. За їх словами, використання такого джерела енергії призведе до збільшення викидів вуглекислого газу в атмосферу. Справа в тому, що збільшення викидів CO₂, насамперед, відбувається через збільшення посівних площ для культур, які використовуються у виробництві біопалива – буряк, ріпак, пальмове масло, і т. д. Згідно планів 23 країн Європи, до 2020 року приблизно 9, 5% споживного палива буде мати біологічне походження. Проаналізувавши цей показник, британські дослідники дійшли висновку, що для досягнення такого рівня, потрібно вирубати майже 69 000 кв. км. лісів Європи, а також перепрофілювати існуючі господарські угіддя для вирощування технічних культур. Це все призведе до того, що викиди вуглекислого газу в атмосферу значно зростуть і щорічно будуть становити не менше 56 млн. тонн. Ця цифра відповідає приблизно 23 млн. авто з звичайним бензиновим двигуном. Крім цього, масова вирубка лісів призводить до винищення різних тварин та рослин.