17

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра організації і технології будівництва та охорони праці

Реферат на тему:

«Технологія виробництва в’яжучих матеріалів та бетонних виробів»

з курсу «Системи технологій промисловості»

Виконала студентка 103-ЕФ групи

Копитова Марія Сергіївна

Номер залікової книжки: 12118

Перевірив: Рєдкін О.В.

Полтава 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1 Технологія виготовлення в’яжучих матеріалів………………………...4

1. Гіпсові в’яжучі……………………………………………………………4

2. Будівельне вапно………………………………………………………….6

3. Портландцемент…………………………………………………………..8

Розділ 2 Технологія виробництва бетонних виробів…………………………...10

Висновок…………………………………………………………………………….13

Список використаної літератури…………………………………………………..14

Вступ

Актуальність даної теми полягає у тому, що людина, яка займається виробництвом чогось повинна знати не лише основи організації, а і технологію виробництва будь-чого, у тому числі і бетонних виробів, і в’яжучих матеріалів, аби бути гарним спеціалістом у своїй справі. У наш час це дуже потрібно, бо небагато людей, які б якісно могли виготовити навіть найпростіше.

Мета дослідження: дізнатися про технологію виготовлення однієї зі складових структур будівельного виробництва.

Завдання:

• дослідити техніку виготовлення в’яжучих матеріалів і бетонних виробів;

• зрозуміти, у чому полягає сутність виробництва.

А отримання бетону або якогось іншого матеріалу гарної якості є можливим при:

• глибокому знанні технології виготовлення бетону;

• оптимальному підборі матеріалів, що входять до складу бетону, їх належної якості і співвідношень;

• ефективних режимах приготування суміш, застосування.

Для цього досліджується дана тема реферату.

Розділ 1

Технологія виготовлення в’яжучих матеріалів

Мінеральними в’яжучими речовинами називають тонкоподрібнені порошки, що утворюють при змішуванні з водою пластичне тісто, яке під впливом фізико-хімічних процесів переходить у каменеподібний стан. Цю властивість в’яжучих речовин використовують для приготування на їхній основі розчинів, бетонів, безобжигових штучних кам’яних матеріалів і виробів.

Розрізняють мінеральні в’яжучі речовини: повітряного і гідравлічного тверднення.

Повітряні в’яжучі речовини твердіють і довго зберігають і підвищують свою міцність тільки в сухих умовах. Відносяться гіпсові і магнезіальні в’яжучі, повітряне вапно і силікатне рідке скло.

До групи гідравлічних в’яжучих входять портландцемент і його різновиди, пуцоланові і шлакові в’яжучі, глиноземистий цемент і гідравлічне вапно. Їх використовують як в надземних, так і підземних та підводних конструкціях.

Поряд з цим розрізняють в’яжучі речовини, що ефективно тверднуть тільки при автоклав ній обробці – підвищеному тиску насиченого пару 0,8 …12 МПа і температурі 170…200˚С. Відносяться вапново-кремнеземисті в’яжучі, на основі яких отримують силікатні бетони та силікатну цеглу.

1.1 Гіпсові в’яжучі

Гіпсові в’яжучі речовини поділяються на дві групи:

1. низьковипалювальні;

2. високовипалювальні.

Низьковипалювальні гіпсові в’яжучі речовини отримують при нагріванні двоводного гіпсу CaSO₄x2H₂O до температури 150…160˚С з частковою дегідратацією двоводного гіпсу і розкладом його у напівводний гіпс CaSO₄x0,5H₂O.

Високовипалювальні (ангідритові) в’яжучі одержують випалом двоводного гіпсу при більш високій температурі до 700…1000˚С з повною втратою хімічно зв’язаної води і утворенням безводного сульфату кальцію – ангідриту CaSO₄. До низьковипалювальних відноситься будівельний, формувальний і високоміцний гіпс, а до високовипалювальних – ангідритовий цемент і естрих-гіпс.

Сировиною для виробництва гіпсових в’яжучих є природний гіпсовий камінь і природний ангідрит CaSO₄, а також відходи хімічної промисловості, що містять двоводний або безводний сірчанокислий кальцій, наприклад, фосфогіпс. Можливо, застосування гіпсовміщуючої природної сировини у вигляді сажі та глиногіпсу.

Виробництво гіпсу складається з подрібнення, помолу і термальної обробки (дегідратації) гіпсового каменя.

Є кілька технологічних схем виробництва гіпсового в’яжучого:

• помел передує випалюванню;

• помел відбувається після обпалювання;

• помел і випалювання відбуваються разом в одному апараті.

Останній спосіб дістав назву випалювання гіпсу в зваженому стані. Термальну обробку гіпсового каменя здійснюють у варочних котлах, сушильних барабанах, шахтних або інших млинах.

Найбільш розповсюджена схема виробництва гіпсового в’яжучого із застосуванням варочних котлів (рис. 1). Гіпсовий камінь, що надходить на завод у великих шматках, спочатку дроблять, після цього мелять у млині, водночас підсушуючи його. В порошкоподібному стані камінь спрямовують до варочного котла періодичної або безперервної дії. Останній має в 2…3 рази вищу продуктивність.

Варочний котел періодичної дії – це обмурований цеглою сталевий котел зі сферичним днищем, повернутим опуклою стороною всередину циліндра. Для перемішування гіпсу в котлі є мішалка, що приводиться в рух електродвигуном. Розпечені топочні гази обігрівають днище і стінки котла, а також проходять через жарові труби всередині котла і в охолодженому стані виділяються по димовій трубі. Тривалість варки 90…180хв. При варці в котлі гіпс не торкається топкових газів, що дає можливість одержувати чисту продукцію, не забруднену попелом палива.

Гіпсове в’яжуче в сушильних барабанах одержують шляхом випалу гіпсового каменя у вигляді щебеню розміром до 20мм. Застосовується воно для виробництва гіпсових і гіпсобетонних будівельних виробів для внутрішніх частин будинків (перегородок, панелей, сухої штукатурки тощо), а також для виробництва гіпсоцементно-пуцоланових в’яжучих.

Високоміцний гіпс є різновидністю напівводного гіпсу. Цей напівводний гіпс β-модифікації має більші кристали, що зумовлюють меншу водо потребу гіпсу (40…45% води), дозволяє одержувати гіпсовий камінь з більшою щільністю і міцністю. Одержують його шляхом нагрівання природного гіпсу паром під тиском 0,2…0,3 МПа з наступною сушкою при температурі 160…180˚С. Міцність його за сім діб досягає 15…40 МПа. Високоміцний гіпс випускають у невеликій кількості і застосовують в основному в металургійній промисловості для виготовлення литтєвих форм. Однак він успішно може замінити звичайне гіпсове в’яжуче, забезпечивши виробам високу міцність.

Формувальний гіпс складається в основному з кристалів β-модифікації і незначної кількості домішок. Він має підвищену водопотребу, а затвердівши, має високу пористість. Цю його властивість успішно використовують у керамічній і фарфоро-фаянсовій промисловості для виготовлення форм.