2. Ідея гармонійного розвитку людини

У своїх філософських поглядах К.Ушинський поєднував ідеа­лістичні та матеріалістичні аспекти , насамперед тому ,що був гли­боко віруючою людиною . Добре вивчивши різні філософські сис­теми, критично використовуючи елементи цих систем, він намага­вся виробити свій самостійний оригінальний світогляд.

У своїх поглядах на природу, людину він дотримувався еволю­ційного вчення Ч.Дарвіна. Вважаючи людину частиною живої при­роди, в роботі "Людина як предмет виховання" Ушинський розпо­чинає свій виклад з характеристики організму взагалі, його зв'язку з середовищем, і переходить далі до особливостей тваринного і людського організмів.

Йдучи за Ч.ДарвІном, він розглядає живі організми як предмет і продукт біологічного їх розвитку, вказує на зміну спадковості під впливом зміни умов існування, виступає проти віталізму, хоч і збе­рігає це поняття "сила розвитку". Водночас Ушинський зважає і на специфічні особливості людського організму, суспільно-історичні умови їх походження, вказує на значення праці в житті людини, хоч і не піднімається до розуміння тієї ролі, яку вона відіграла в історичному становленні її природи. В своїй статті "Праця в ЇЇ пси­хічному і виховному значенні" підходить до оцінки праці з етико-релігійної точки зору.

У теорії пізнання в психології у нього багато матеріалістичних елементів. У протилежність метафізичним абстрактним елементам психології І.Гербарта, К.Ушинський намагався побудувати психо­логію на основі фізіології. Він докладно розглядає будову і функції нервової системи, її значення в житті й діяльності організму, пі­знання людиною навколишнього світу.

Він поділяв думку І.М.Сєченова про те, що вся діяльність нер­вової системи є рефлекторною, відтворюючою діяльністю, висуває ідею "засвоєних рефлексів", тобто таких, що набуваються в проце­сі індивідуального життя і справедливо вважає їх фізіологічною основою навичок і звичок , виховання яких є одним з найважливі­ших завдань педагога. К.Ушинський розглядає великі півкулі го­ловного мозку як орган свідомої діяльності людини; зі своєї точки зору про будову і функції нервової системи він робить ряд важли­вих педагогічних висновків про фізичне виховання дітей, раціона­льну організацію режиму їх праці і відпочинку, про потребу орга­нізму в сні, як засобі відновлення його сил.

Широке використання К.Ушинським даних анатомії' і фізіології в ряді розділів праці "Людина як предмет виховання" свідчать про його матеріалістичний підхід до висвітлення проблем психології пізнання. Проте, будучи неспроможним зрозуміти перехід від ма­терії до свідомості і, вважаючи, що останню не можна вивести з жодних законів інертної матерії, Ушинський зупинився на дуалі­стичному розв'язанні цієї психофізичної проблеми.

За своїми суспільно-політичними поглядами Ушинський був буржуазним демократом. Як просвітитель, він бачив в освіті ос­новний засіб досягнення вільного та щасливого життя свого на­роду.

3. Ушинський про значення праці у вихованні людини

К.Ушинський відводить велику роль праці, як засобу вихован­ня особистості. У своїй роботі "Праця в її психічному І виховному значенні" він підкреслює, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Праця, по-перше, є основою і засобом людського існування і, по-друге, вона є джерелом фізичного, розумово­го і морального вдосконалення людини. Ось чому, на його думку, виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати

її не для щастя, а готувати до праці.

Вільна праця потрібна людині сама по собі, для розвитку в ній почуття людської гідності. Багатство, відсутність праці діють руй­нівно не тільки на моральність, але навіть і на щастя суспільства. Погану послугу зробив би державі той, "хто знайшов би засіб від­пускати їй щороку ту суму грошей, яка необхідна її громадянам. А якби люди винайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком замінює всяку працю людини... то сам розвиток людства зупинився б; розпуста і дикість заволоділа б суспільством, саме суспільство розпалося б; із знищенням необхідності особистої праці історія повинна припини­тись".

Виховання повинно прищепити любов і жадобу до серйозної

праці, дати звичку до праці, бо справжня серйозна праця завжди

важка.

К.Ушинський приділяв великого значення фізичній праці, вва­жаючи дуже корисним, щоб людина у своїй діяльності поєднувала фізичну і розумову працю, підкреслюючи виховне значення сіль­ськогосподарської праці (особливо в сільських школах).

Він називає такі вимоги до дитячої праці: посильність як фізи­чної, так і розумової праці, відповідність віку дітей: самостійний характер праці (все, що дитина може робити сама, повинна робити сама), чергування видів праці: праця фізична - не тільки приємний,

а й корисний відпочинок після розумової.

Велике значення у фізичному вихованні дітей має, на його ду­мку, вивчення природознавства, зокрема анатомії і фізіології лю­дини. У своїй книзі "Дитячий світ" К.Ушинський дуже цікаво розповідає про будову організму людини, на цікавих прикладах показує роль фізичного загартування. У третьому томі "Педагогіч­ної антропології^ він зробив спробу обґрунтувати мету, зміст та форми фізичного виховання дітей, виходячи з основ анатомії і фі­зіології людини, медицини, санітарії і гігієни, приділивши велику увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню у них волі різними способами фізичного загартування.

Отже, під гармонійно розвинутою особистістю К.Ушинський розумів людину, в якій поєднані розумова зрілість, моральна до­сконалість і фізична розвиненість.