6.Київська Русь за часи правління князя Володимира і князя Ярослава Мудрого.

Князювання Володимира (980—1015)почав князювання,коли країна була знесилена постійними війнами Святослава та міжкнязівськими чварами; завоювання у Причорномор'ї та на Балканах були втрачені; договір 971 р. позбавляв Київ переваг у відносинах з Візантією; печенізька навала спустошувала південні землі, безпосередньо загрожуючи столиці. Спрямовує свої зусилля на зміцнення внутрішнього становища держави. Під час походу проти Ярополка приєднав Полоцьку землю, взявши за дружину дочку місцевого князя Рогніду. У 981 р. Володимир виступив проти польських князів і зайняв Перемишль, Червень ,Закарпаття (992); у 982 — 984 pp. підпорядкував в'ятичів і радимичів владі Києва. На сході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги, на заході — Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни, на півночі — Чудського, Ладозького, Онезького озер, на півдні — Дону, Росі, Сули, Південного Бугу. До її складу входило близько двадцяти різних земель, племен, серед яких були і слов'янські, і угро-фінські, і тюркські.

Володимир давав балтським племенам ятвягів (983), волзьким болгарам (985), полякам (981, 990, 992), які зазіхали на руські землі. Джерела повідомляють про сім переможних великих війн Володимира з печенігами, які принесли йому військову славу. Для захисту від кочівників на південних рубежах Київської держави була створена розгалужена система земляних валів, фортець, укріплених міст по річках Стугні, Десні, Ірпені, Трубежі й Сулі, яка простягалася майже на тисячу кілометрів (т. зв. Змієві Вали).

Володимир розгортає програму реформ. Одною з найважливіших була адміністративна реформа (близько 988 p.), : ліквідація племінних княжінь і запровадження нового адміністративного поділу держави на уділи (Новгород, Полоцьк, Турів, Володимир-Волинський, Тмутаракань, Ростов, Муром та Деревська земля з центром у Пінську)— землі довкола найбільших міст. Сини великого князя або його довірені особи (посадників створювали місцевий апарат управління. Так Володимир усунув від влади племінних князів та зосередив її у руках своєї династії. Київська Русь стає об'єднаною державою, в якій запроваджується територіальний поділ суспільства.

Військова реформа: ліквідація «племінних» збройних формувань і заміну їх загальнодержавною системою оборони, було запроваджено феодальну організацію війська, коли земельні володіння (бенефіції) надавалися за умови несення служби. Умови русько-візантійської угоди: Володимир допомагає Василію II придушити повстання Фоки Варди,за це одружується з дочкою Василія Анною,приймає християнство сам і охрещує Русь. Володимир віддав Візантії як викуп за наречену кримські володіння, втративши нагоду зміцнити впливи Русі у Причорномор'ї.

За літописом, у 988 р. з наказу князя духовенство хрестило киян на березі Почайни, притоки Дніпра, а згодом — і населення інших міст та сіл. Процес християнізації відбувався зі значним опором народу (особливо на північних землях), який продовжував поклонятися прадавнім божествам. Хрещення Русі-України сприяло розвиткові культури, поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек,значно розширилися її політичні, економічні та культурні зв'язки з багатьма європейськими країнами( Візантія, Болгарія, Польща, Угорщина, Чехія, Німеччина, Рим)

Одружував своїх синів і дочок з дочками і синами євр. правителів. Ці шлюби були своєрідною гарантією двосторонніх дипломатичних відносин, зміцнювали політичні, економічні, культурні зв'язки між Руссю-У країною та рештою європейського світу.

За князювання Володимира Великого Київська держава досягла найбільшої політичної могутності. Його діяльність сприяла розквіту Русі і зміцненню її міжнародного авторитету. За Володимира розпочалося карбування перших у Русі золотих і срібних монет — златників і срібників. На них з одного боку було зображено образ Христа, з другого — великого князя. 15 липня 1015 р. Володимир раптово помер (згодом він канонізований церквою).

Ярослав Мудрий повернув під свою владу червленські міста, ходив на північ, на узбережжя Балтійського моря, де місто Юр'їв. Ярослав остаточно здолав печенігів. 1034 p остання, битва з печенігами. На честь перемоги Ярослав наказав закласти на місці битви храм — Софію Київську.

У Києві та багатьох інших містах Русі було створено скрипторії — книжкові майстерні, у яких переписувалися церковні книжки, а також трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Ярослава у Києві в 1037—1039 pp. було створено перший літописний звід.

За правління Ярослава на давньоруських землях виникло багато шкіл. Осередками освіти були церкви й монастирі. Було засновано Київську митрополію, що підпорядковувалася константинопольському патріарху. У 1051 р. собор єпископів Київської держави обрав першого митрополита з русинів — Іларіона. Від кінця XI ст. Печерський монастир став головним ідеологічним і культурно-освітнім центром Київської держави. З ченців Києво-Печерського монастиря призначалися єпископи в усі землі Київської держави. За Ярослава було засновано монастирі св. Георгія та св. Ірини.

Ярослав уклав писаний збірник руських законів( «Правда Ярослава», або «Найдавнішою правда») ,він складався з 18 статей, які поклали початок збірникові законів «Руській правді».

«Руська правда», складалась впродовж кількох поколінь.

Князь-політик уникав воєн, з жодною європейською країною Київська Русь часів його князювання не мала тривалого протистояння.

У зовнішній політиці поширеними були міждинастичні шлюби. Постійні контакти мав Ярослав із Німеччиною та Польщею, із скандинавськими країнами, Швецією, Норвегією. ,Угорщиною. Міждержавні зносини Київської Русі свідчать про великий авторитет держави Ярослава Мудрого в Європі. Для багатьох європейських монархів київський володар був своєрідним взірцем феодального правителя.