Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лек 7.doc
Скачиваний:
42
Добавлен:
25.11.2018
Размер:
150.02 Кб
Скачать

Тема 3. Шкідливі звички

Лекція 7. Наркоманія. Наслідки вживання наркотичних речовин для організму людини. Профілактика шкідливих звичок.

План:

1. Наркоманія. Наслідки вживання наркотичних речовин для організму людини.

2 Вплив наркотиків на основні системи організму людини.

2.1. Центральна нервова система.

2.2. Серцево-судинна система.

2.3. Дихальна система.

2.4. Ендокринна система та система травлення.

3. Вплив наркотиків на репродуктивну систему чоловіка та жінки й на розвиток їхнього плоду.

4. Наслідки токсикоманії.

5. Профілактика шкідливих звичок.

1. Наркоманія. Наслідки вживання наркотичних речовин для організму людини

Протягом мільярдів років на планеті Земля

створилося диво, може, єдине у всьому Всесвіті –

розум людини...

А нині ясний і чистий людський розум,

на жаль, за волею самих людей знищується наркотиками.

Ф. Г. Углов

В українському суспільстві сьогодні існує багато проблем, серед яких не останнє місце належить асоціальним проявам, у тому числі зумовлених поширенням наркоманії. Серед молоді у віці 15- .'2 років 17% (кожний шостий) вживає наркотичні речовини.

За інформацією Міністерства внутрішніх справ України, протягом 2006 року за незаконні дії з наркотиками до кримінальної відповідальності притягнуто 18,2 тисячі осіб до 29 років, у тому мислі 976 неповнолітніх. Серед них 117 - це учні загальноосвітніх навчальних закладів, 280 - ПТУ, 330 - студенти вищих навчальних складів.

Серед школярів переважає незаконне вживання марихуани, до студентської молоді проникають психотропні речовини, а серед учнів професійно-технічних закладів поширюється ін'єкційне вживання опію, ефедрину та первентину.

Коли вчителі та батьки помічають зміни поведінки підлітка, викликані вживанням наркотику, вони думають, що це - труднощі перехідного віку. Коли стає зрозумілим, що це пов'язано з прийомом наркотиків, підліток, як правило, уже перейшов рубіж першої стадії хвороби, одержав наркотичну залежність. І боротися з уже сформованою хворобою дуже важко, тому що 95% наркозалежних після лікування знову починають приймати наркотики.

У всіх антинаркотичних програмах світу на перше місце і ґавлять проблему підвищення рівня поінформованості населення в питаннях механізму дії наркотиків. Важливо донести до кожного підлітка, його вчителів і батьків знання про цю страшну хворобу. Людина, котра знає, як швидко й глибоко починаються патологічні процеси при цій "добровільній" хворобі, ніколи не стане пробувати наркотик. Краще заздалегідь у родині, у школі розібратися з можливими наслідками.

2. Вплив наркотиків на основні системи організму людини

2.1. Центральна нервова система

Наркотики справляють специфічну дію на всі органи й системи організму, але передусім вони згубно впливають на центральну нервову систему людини. Ця дія полягає у розвитку особливого стану - наркотичного сп'яніння: знімається відчуття болю, змінюється настрій, психічний і фізичний тонус.

Відомо, що нормальна й злагоджена робота організму залежить від якості й здоров'я центральної нервової системи. Її головні утворення - вищі координаційні центри головного мозку, - є «організатором», «диригентом» і «керівником» основних життєвих процесів усього організму. Нервова система здійснює контакт організму із зовнішнім середовищем, регулює його поведінку й пристосовує життєдіяльність внутрішніх органів до умов навколишнього середовища. Будь-які наркотичні речовини спричиняють різної міри вираженості й різні за тривалістю порушення діяльності центральної нервової системи.

Завдання нервової системи, як уже зазначалося, - забезпечити зв'язок організму з навколишнім середовищем, миттєво помітити

будь-яку значущу зміну — все побачити, все почути й швидко відреагувати. Коли наркотик потрапляє у нервову клітину, відбувається збій у її роботі, тепер людина вже нічого не бачить, не чує, перед очима все пливе, тілом не керує - ефект зміненої свідомості. Така людина повністю беззахисна.

В організмі людини є рецептори, призначені для наркотичних речовин типу морфію, так звані опіатні рецептори. Вони містяться на поверхні нервових клітин. Молекула морфію входить у них і змінює роботу мозку. Пізніше в організмі людини були виділені речовини, що відповідають цим рецепторам, - морфологічні пептиди, які називаються енкефаліни, та подібні до них речовини - ендорфіни. Головний мозок сам виробляє речовини, які зв'язуються з призначеними для них рецепторами й діють на «центри задоволення мозку, що викликають у людини почуття радості, душевного спокою, задоволення життям.

Усі поведінкові акти, які мають біологічну та соціальну обумовленість, супроводжуються позитивними емоціями. Організм ніби сам себе стимулює на правильну поведінку. Фізіологічний механізм цього якраз і полягає у тому, що при задоволенні потреб підвищується синтез ендорфінів (енкефалінів), які, зв'язуючись із відповідними рецепторами головного мозку, викликають позитивні емоції. При вживанні наркотиків відбувається наступне: наркотичні речовини сприймаються рецепторами як ендорфіни й енкефаліни, і наркотик імітує дію створюваних самим організмом речовин, на які розраховані опіатні рецептори.

Наркотичні речовини насамперед уражають найскладніший, вищий відділ нервової системи - кору головного мозку. Її найтонша структура не допускає безкарного експериментування над собою, грубої штучної зміни нормального психічного стану за допомогою чужих для людського організму токсичних речовин.

Найбільш негативно наркотичні речовини впливають на психічну діяльність людини. Приймання їх може викликати виявлення прихованої схильності людини до психічних захворювань. Так, наприклад, у тих, хто приймає наркотики, часто спостерігаються психози з галюцинаціями та маренням. Найбільш тяжке психічне захворювання - шизофренія. Наркомани стають душевно спустошеними, черствими, байдужими, втрачають здатність до співчуття, різко падає енергетичний і вольовий тонус, згасає потяг і потреби. Психічні ефекти настільки різноманітні, що неможливо описати всі, які спостерігаються в разі вживання наркотичних речовин. Тим паче, що вони не стабільні й залежать від кількості прийнятого наркотику, його чистоти та концентрації, шляху введення, психічного й фізичного стану людини, а також від стадії захворювання та від віку людини. Так, у тих осіб, які почали вживати наркотики у підлітковому віці, тобто в період становлення особистості, протягом 2-5 років формуються стійкі патологічні зміни, їхня поведінка стає психоподібною, часто поєднується з антисоціальними та асоціальними діями. Якщо наркоманом стають у більш пізньому віці, то деформація особистості менш виражена, але спостерігається значне зниження пам'яті не лише на поточні події, а й збіднюється запас знань. Чим менший вік людини, тим більшої шкоди завдає наркотик її організму. Хронічне отруєння наркотиком різко сповільнює ріст, фізичний та психічний розвиток підлітка.

Починаючи приймати наркотики, люди в більшості своїй не замислюються над страшними наслідками їхньої руйнівної дії на психіку й на весь організм у цілому. Прийнявши наркотик один раз, уже неможливо відмовитися від нього вдруге, оскільки виникає стійкий потяг до нього - абстиненція (наркотичний голод), який веде до важких духовних і фізичних станів, бажання частіше приймати і збільшувати дози. У період абстинентного синдрому («ломка») розвиваються тяжкі й різнобічні страждання наркомана. Так, наприклад, один наркоман описав клініку абстиненції: «Через 6-8 годин відчуваю, що мені чогось не вистачає, туга, передчуття чогось недоброго, смерті, все дратує, злить, здається, що можу вбити, відчуваю, як вода біжить із носа, щохвилини позіхаю так, що щелепи болять, виснажує нескінченне чхання. Пізніше з'являється біль у попереку, руках, ногах, кістках, м'язах і суглобах, він стає таким нестерпним, що не знаходиш собі місця, здається, що з'їдеш з глузду, настільки вимотує цей біль і голова від цього стає тяжкою, тупою, важко міркувати. Інші наркомани радили, що необхідно ходити, розминати суглоби, на хвилину стає нібито краще, а потім - ще гірше, слабшаєш з кожною годиною і вже немає можливості взагалі піднятися з ліжка, поворухнути руками. Жахливий біль у животі, ніби живцем ріжуть ножем і нічого не допомагає, починається такий пронос, що немає сенсу взагалі виходити з туалетної, оскільки важко рухатись і немає ніяких сил, сидиш, доки не зрозумієш, що кишечник уже порожній, що залишилися тільки нескінченні пусті позиви спорожнитися. І найстрашніше, коли настає ніч, уже виснажені всі сили вдень, половину життя віддав би за те, щоб заснути, але це зовсім неможливо, немає сну, нічого не допомагає. Було ще таке, що ясна ставали м'якими, кровоточили і здавалось, що в роті все гниє, такий біль від ясен і зубів, що боляче випити води. У такі хвилини хотілося покінчити із собою, різав вени, коли виходила кров - здавалося, що стає легше, і можливо це вихід, але потім стан погіршувався, бо ще більше слабшав від утрати крові. Батьки колись злякалися, хотіли викликати швидку, але я відмовився, боявся, що все розкриється і мене посадять за наркотики. Так пройшло три доби, я зовсім не міг піднятися з ліжка. Але прийшли мої приятелі, я упросив їх дістати наркотики за будь-які гроші - вони принесли, але ж це коштувало настільки дорого, що мені довелося залазити в борги. Я обманював батьків, продав усі свої коштовні речі і потім уже почав продавати всі книжки з батьківської бібліотеки. Я розумів, що скоюю злочин, але іншого виходу не знаходив. Від батьків усе приховував, і вони не могли мені допомогти. Я вирішив покінчити із собою, дістав таблетки, випив їх. Мені здалося, що я кудись провалився. Потім я прийшов до тями вже в лікарні».

Отже, важкий стан абстиненції проходить тільки після вживання чергової дози наркотичної речовини. Настає ейфорія. І хоча ейфорійний стан приймається як суб'єктивно приємний, який приносить задоволення, але за своєю суттю він досить шкідливий, оскільки в людини знижується розсудливе ставлення до оточення, з'являється неадекватне реагування, вона тією або іншою мірою відходить від реальності. Пізніше цей стан знову змінюється абстиненцією.

Якщо абстинентний синдром не лікувати, він досягає найвищого вияву на 5 - 7 добу, після чого симптоми поступово згасають. Тривалість абстинентного синдрому, що не лікується 1 - 2 місяці, а в того, що лікується, 5-7 днів. Однак і після абстиненції ще довго (1 - 2 роки) дають про себе знати залишкові вияви: поверховий сон, пригнічений настрій, відчуття спустошеності, втомленості, психічний потяг до наркотику.

Після ейфорії у наркомана настає дратівливість, апатія, депресія, потім стрімко падають його інтелектуальні здібності, інтереси стають примітивними, втрачається пам'ять, розумові здібності аж до слабоумства й інвалідності. Хворі наркоманією втрачають інтерес до навчання, до роботи. Вони не можуть виконувати роботу, яка вимагає уваги чи високої кваліфікації, їхня професійна придатність обмежена. Зруйнувавши своє здоров'я, наркомани ведуть паразитичний спосіб життя. Вони невживчиві й тяжкі в спілкуванні, особливо з близькими. На оточення і рідних дивляться як на своїх потенційних ворогів. Вони стають брехливими, байдужими до оточення, втрачають ініціативу й відчуття власної гідності, припиняють стежити за собою, можуть тижнями не митися й не змінювати білизну. Зрештою, наркоманія призводить до повного виснаження організму (кахексія), значної втрати ваги й знесилення. Отже, наркоманія - це дуже важке захворювання, що здебільшого призводить до ранньої інвалідності і різкого скорочення тривалості життя.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]