2.2. Серцево-судинна система

Усім дуже добре відоме значення серця і судин. Ці органи забезпечують транспортування до тканин усіх необхідних їм речовин і видалення з тканин «відходів». Механізми регуляції кровообігу схожі на механізми регуляції дихання. Під тиском крові на стінки судин збуджуються барорецептори. Вуглекислим газом збуджуються хеморецептори. Від цих структур відходять нервові волокна до судинорухового центру й збуджують його. Наркотичні ж речовини, «анальгезуючи» баро- і хеморецептори, сприяють пригніченню судинорухового центру, а це, у свою чергу, призводить до зниження кров'яного тиску й уповільнення пульсу.

Саме з цієї причини в організмі людини, яка вживає наркотики, завжди відбувається зниження функцій серцево-судинної системи. Зменшується постачання клітинам необхідних їм речовин, а також «очищення» клітин і тканин. Функції всіх клітин слабшають, вони та й увесь організм у цілому стають дряхлими.

У наркоманів порушення серцево-судинної системи виявляються болем у ділянці серця, зміною ритму його скорочень, задишкою, серцебиттям. Навіть у підлітків, які вживають наркотики, електрокардіограма така ж, як у дорослого в передінфарктному стані.

У наркоманів, які колються, багаторазове проколювання вен може призвести до утворення в судинах тромбів і рубців. Тромби відриваються від стінок судин і починають рухатись у системі кровообігу. Потрапляючи до серця й легенів, тромб може спричинити смерть, оскільки перекриває доступ крові до життєво важливих органів. Також з нестерильної голки бактерії потрапляють до кровообігу й циркулюють по всьому організму. Вони можуть уражати серцеві клапани і внаслідок цього виникає серйозне захворювання - ендокардит, симптомами якого є гарячка, слабкість, серцева недостатність, яка може призвести до смерті.

Мікроби з нестерильної голки, потрапляючи до крово­обігу, можуть також призвести до абсцесу мозку.

2.3. Дихальна система

Негативний вплив здійснюють наркотичні речовини й на дихальну систему. Дихання - одна із основних умов життя. Усім відомо, що під час вдиху в організм надходить кисень, а під час видиху з організму виділяється вуглекислий газ. Глибина й частота дихання регулюються потребами організму. В механізмах регуляції дихання беруть участь хеморецептори, які під дією вуглекислого газу збуджуються. Якщо концентрація вуглекислого газу збільшується, то ці рецептори збуджуються, і від них збудження передається по нервах у дихальний центр. Дихальний центр підвищує глибину й частоту подихів. Так повинно бути в нормі.

При вживанні наркотичних речовин відбувається порушення в регуляції дихання. Наркотики «анальгезують» хеморецептори, внаслідок чого при накопиченні вуглекислого газу ці рецептори до нормального рівня не збуджуються. Неминуче знижується, а пізніше і пригнічується активність дихального центру.

Отже, людина, яка приймає наркотичні речовини, вже ніколи не зможе дихати нормально. Вона прирікає себе на довічне кисневе

голодування (гіпоксію). Дуже часто при отруєнні наркотичними речовинами смерть настає від паралічу дихання.

Наркомани також найчастіше помирають від зупинки дихання при випадковому передозуванні наркоти­ків. Причому смерть настає вже через 5 хв. після внутрівенного введення. При передозуванні смерть може настати і від того, що наркоман, вдихаючи повітря, ковтає язика, який, у свою чергу, перекриває носоглотку і взагалі робить неможливим проникнення повітря звичайним дихальним шляхом. І чим більше людина намагається вдихнути, тим більше западає язик і тим менше залишається шансів на порятунок.

Зловживання внутрівенним уведенням наркотиків є однією з причин розвитку тяжкої легеневої патології. Зокрема, при внутрівенному введенні суспензії мелених пігулок, що містять тальк та інші наповнювачі, розвивається легеневий талькоз, прогресуючий масивний фіброз, що в деяких випадках ускладнюється спонтанним пневмотораксом.

У 24% випадків у хворих наркоманією виявляються інфекційні ураження легенів, пов'язані в основному з парентеральним шляхом уведення наркотику. Найчастіше розвиваються легеневі пневмомікози. Легеневий аспергілльоз у хворих наркоманією часто проходить під маскою бронхіту або запалення легенів з вираженим обструктивним синдромом. Відмінною рисою хвороби є кровохаркання і легенева кровотеча, при дослідженні мокротиння виявляють аспергілли. Нерідко діагностують легеневі кандидози як вияв системного кандидозу, бактеріальні пневмонії, туберкульоз, тромбоемболії, а також патологію легенів, характерну для ВІЛ- інфекції і СНІДу: пневмоцистні пневмонії і саркому Капоші.

Впливають наркотичні речовини і на кашель. Кашель - це захисна, важлива для життя реакція організму. Виникає кашель у тому випадку, коли в дихальних шляхах з'являється перешкода для проходження повітря. Найчастіше це мокротиння та слиз, які утворюються в легенях, або сторонній предмет, слина, що потрапляє із ротової порожнини. Кашльовим поштовхом перешкода для проходження повітря усувається. Із легень з мокротинням видаляються мікроби, гній, загиблі клітини.

Наркотики ж «анальгезують» хеморецептори та барорецептори і внаслідок цього знижують збудливість кашльового центру. У людини, яка приймає наркотики, зникає захисний механізм кашлю. Навіть при застуді кашлю не виникає. У легенях наркомана накопичуються мокротиння, слиз, бруд, гній, компоненти диму, пил із повітря. Наркоман не може відхаркувати назовні, а це означає, що він плює у самого себе, у внутрішній простір легень, перетворюючи свої легені в плювальницю. Мокротиння розкладається, мікроби розмножуються. Наркоман на все життя, що йому залишилося, перетворює свої власні легені в урну з брудними плювками.