25. Методологія загальної теорії права.

Методологія загальної теорії держави та права – це система підходів, методів, засобів пізнання державно – правових явищ та виокремлення загальних закономірностей їх виникнення, розвитку та функціонування і розвитку.

Методологгія складається із теоретико – правового підходу.ю вчення про метод загальної теорії держави та права, методи та засоби теоретико – правового дослідження, методика теоретико – правового дослідження.

Метод(прийоми ) загальної теорії держави та права

• збирання та вивчення одиничних фактів;

• індукція;

• сходження від конкретного до абстрактного;

• системно – структурні прийоми;

• сходження від абстрактного до конкретного.

Предмет визначає частку прийомів пізнання в межах методу.

Особливості об’єкта загальнотеоетичного дослідження зумовлює коло прийомів у межах методу.

Понятійно – категоріальний апарат – держава, функції держави, механізм держави, право, функції права, джерело права, система права, механізм правового регулювання, реалізація права, застосування права, тлумачення права, правопорушення, юридична відповідальність, правова система суспільства та ін.

Функції понятєво – категоріального апарату :

Теоретична: використовуються для характеристики,пояснення, прогнозування державно – правових явищ.

Методологічна: належать до змісту методології загальної теорії держави та права, використовуються як методологічна основа пізнання.

26. Герменевтико-правовий метод.

герменевтика – це мистецтво і теорія тлумачення текстів. Застосування правової герменевтики також обумовлене специфікою об’єкту дослідження – юридичних текстів, в яких зафіксовані не тільки правові норми, а й правові догми. Правова герменевтика охоплює як раціоналістичні, так і нераціоналістичні прийоми тлумачення юридичних текстів. Зазначимо, що у випадку застосування раціоналістичних прийомів, формально-юридичний або догматичний метод, як набір способів тлумачення правових норм, є поодиноким випадком правової герменевтики.

Цікавих висновків, щодо застосування методу правової герменевтики, дійшов І.М. Грязі :

• за правовым текстом скрывается право как некий объективный феномен социального развития, а также другие тексты, созданные культурой;

• при текстуальном подходе основа права заключается в определенном способе познания общества, отличающемся от других видов восприятия социальной действительности;

• субъектом создания права является социокультурно-детерми-нированный субъект, который является и субъектом восприятия правовых текстов; следовательно – процесс восприятия права происходит в контексте всей познавательной деятельности и при помощи процедур, принятых (дозволенных, допустимых) в данной культуре и на данном уровне развития познания".

У той же час метод правової герменевтики має методологічну обмеженість текстуального підходу до пізнання права. В першу чергу, це полягає в тому, що “текстуальная форма правовых норм далеко не исчерпывает всего содержания и сущности права как чрезвычайно сложного социального феномена”

На сьогодні, цікавість до методу правової герменевтики має тенденцію до зростання. І це зрозуміло, бо добре відомо, що тлумачення правових норм, які зафіксовані в текстах нормативних актів, є однією з головних задач юриспруденції та юридично-правової науки в цілому.