МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО

Програма курсу

В процесі вивчення цієї дисципліни студенти повинні оволодіти навичками аналізу і тлумачення міжнародних документів,застосовувати їх в практичній діяльності.

Дана програма розрахована на вивчення курсу міжнародного публічного права в обсязі ……. годин. Якщо учбовим планом передбачено менше, ніж годин,пропонується зосередити основну увагу на вивченні тем №…..

Сучасне міжнародне право – багатоаспектна правова дисципліна, яка має величезне значення не лише в теоретичному плані, а й в практичному.

Глобальна система миру та міжнародної безпеки може існувати лише в тому випадку, коли її складові елементи чітко сформульовані та закріплені в правових нормах. Єдність міжнародних та національних інтересів – основний принцип системи міжнародно-правових норм, яка регулює міжнародні відносини.

Саме тому, вивчення цієї дисципліни в процесі формування юриста- міжнародника дає змогу ознайомити останнього з новітніми тенденціями становлення і розвитку міжнародних зносин та виробити певні навички правовового аналізу міждержавних відносин на шляху до реалізації принципу примата міжнародного права в повсякденну практику окремої країни.

Різноплановий характер інститутів міжнародного права дозволяє охопити процес оволодіння дисципліною в тісному поєднанні з окремими галузями національного права. Базис національного права знаходить органічне продовження в процесі формування зовнішньої політики держави, що знаходить відображення, насамперед, в договірних правовідносинах. Для студентів факультету міжнародних відносин, у яких вивчення міжнародного права не складає дисципліну спеціалізації, основну увагу слід наголосити на розгляді та аналізі загальних тенденцій його становлення та розвитку, нормативних джерелах: конвенційному праві, рішеннях Міжнародного Суду ООН тощо.

Освоєння студентами курсу “Міжнародне право” безпосередньо пов’язано зі зміною окремих підходів традиційної методології, характерної для дисциплін внутрішнього права. Особливості, зокрема, стосуються необхідності видозміни засвоєних стереотипів притаманних внутрішньому праву, де чітко відслідковується регулятивна функція держави, яка розповсюджує свою юрисдикцію на суб’єктів правовідносин.

Відповідно у міжнародних відносинах наведені аналоги , як правило не мають місця, тому існує певна специфіка щодо суб’єктів, об’єктів, предмету правового регулювання, нормотворення та способів забезпечення виконання діючих норм.

Комплексний підхід до вивчення дисципліни можна умовно розбити на декілька етапів:

• Перший полягає у виділенні окремого явища міжнародного права з середовища однорідних, схожих чи однотипних правовідносин.

• Другий - нормативного закріплення явища в міжнародно-правових нормах як підтвердження узгодження волевиявлень суб’єктів.

• Імплементація міжнародно-правових норм у національному законодавстві, як підтвердження визнання явища та відповідальної поведінки держави.

Беручи до уваги договірний та звичаєвий характер норм міжнародного права, будь-яке явище правовідносин, повинне бути відокремлене і чітко окреслене. Саме порівняльний аналіз дає змогу виділити певні категорії, різновиди, типи тощо, серед явищ міжнародного права.

Враховуючи те, що первинним суб’єктом нормотворення в міжнародному праві є держава, за основу розуміння ролі і місця інститутів міжнародного права в системі правовідносин слід брати конституційні засади функціонування суспільства вцілому. Лише через ланки взаємовідносин конституція – внутрішнє законодавство та конституція – міжнародне право варто розглядати сутність міжнародних угод та звичаїв, які виступають одними із основних джерел міжнародного права.

Остання ланка стосується формування основних засад поведінки держави на міжнародній арені та забезпечення виконання взятих міжнародних зобов’язань. Існуючі внутрідержавні механізми яскраво демонструють взаємопов’язаність міжнародного і національного права.

Для студентів, які вивчають правничі дисципліни найбільш оптимальними є формально-юридичний метод дослідження явищ міжнародного права. Основну увагу слід акцентувати на вивчення нормативних джерел: міжнародних договорів, міжнародних звичаїв, рішень Міжнародного Суду ООН.

Серед спеціальної літератури для опрацювання можна рекомендувати підручник “Міжнародне право” (за загальною редакцією проф. І.І.Лукашука та доц. В.А.Василенка ,К.1971) “Курс міжнародного права” (в 7-ми томах. М.1989-1993) під ред. В.Н.Кудрявцева) “Международное право” під ред. Г.І.Тункіна, “Международное право” під ред. Ю.Колосова та переклади курсів з міжнародного права відомих зарубіжних авторів Я.Броунлі, Е.Х.де Аречага, Д.Анцилотті, А.Фердроса та ін. Окрім спеціальної літератури студентам слід опрацювати новітні дослідження, що стосуються окремих інститутів міжнародного права, та ін. Ці матеріали публікуються в періодичних виданнях: журналах “Український часопис міжнародного права”, “ Український часопис прав людини”,“Право України”, “Політика і час”, газетах “Голос України”, ”Урядовий кур”єр” тощо. Увагу також слід приділити вивченню практичних матеріалів та документів, зокрема матеріалів сесій Генеральної Асамблеї ООН, ОБСЄ, Ради Європи тощо, правотворчій діяльності суб’єктів міжнародного права, тобто нормативній базі міжнародного публічного права.

З метою кращого засвоєння цієї правової дисципліни міжнародне право поділено на загальну та особливу частину. За основу поділу взято специфіку інститутів міжнародного права. До базових інститутів юридична наука традиційно відносить такі правові явища та категорії, як розуміння правової дисципліни, динаміку її становлення та розвитку, місця та ролі в системі однорідних явищ, специфіку регульованих правовідносин, джерел, суб’єктів та об’єктів. До загальної частини віднесено теми,які мають значення для розуміння курсу міжнародного права і мають відношення до міжнародного публічного права в цілому.

Особлива частина охоплює процес правового регулювання галузевих питань міжнародного співробітництва держав та інших суб’єктів міжнародного права. В основному ці питання стосуються узгодження їх волевиявлення з приводу безпосередніх об’єктів міжнародних правовідносин.. Серед інститутів особливої частини належну увагу слід приділити співробітництву з окремих питань. Їх специфіка полягає в індивідуальності об’єкту та необхідності відмежування публічно-правових відносин від інших, характерних для даного явища.

Для вивчення курсу пропонується вивчення наступних тем: