- •Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці
- •11. 1. Критерії та пріоритети економічного зростання.
- •11.2. Вплив грошово-кредитної та фінансової політики на економічну стабілізацію і зростання
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції у світове господарство
- •12.1. Стан і перспективи розвитку відкритої національної економіки
- •12.2. Основні тенденції інтернаціоналізації національних продуктивних сил
- •Прямі інвестиції з України по країнах світу в 1996-2007 рр. (на початок року в млн дол. Сша)
- •12.3. Інституціональні форми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •12.4. Основи безпеки національної економіки*
- •12.5. Цілі та напрями зовнішньоекономічної політики держави
12.3. Інституціональні форми інтеграції національної економіки у світове господарство
Міжнародна економічна інтеграція відображає сучасні тенденції інтернаціоналізації національних продуктивних сил та набуває різних форм, етапів і вимірів. Так, початкова інтеграція національних економік відбувається завдяки розвитку міжнародної діяльності відносно автономних економічних суб'єктів, у стадію часткової (локальної) інтеграції вступають за поширенням форм міжнародного співробітництва, розвитком діяльності ТНК, а стадії інституційної досягають з інтеграцією у регіональні угрупу-вання зі створенням органів наддержавного регулювання.
Якщо переплетення, взаємопроникнення та зрощування процесів виробничого відтворення проходить у формі «часткової інтеграції», то регіональна інтеграція є формою «інституційної інтеграції» національних економік за виміром «зона вільної торгівлі -> митний союз —> спільний ринок —> економічний союз». Регіональні об'єднання національних економік розрізняються за глибиною та характером обраної інтеграційної стратегії, сферами і масштабами діяльності, кількістю держав-членів тощо. Така інтеграція, з одного боку, посилюючи ринкову уніфікацію економічного розвитку країн-учасниць, прискорює процес глобалізації, з іншого — може привести до певних форм «закритого» регіоналізму, закладає умови міжрегіональної та міжконтинентальної конкуренції.
Важливою складовою національного розвитку стає економічна та гео-політична визначеність у сучасній системі світогосподарських координат з урахуванням різних вимірів економічної інтеграції.
Україна має двосторонні відносини майже з усіма країнами світу, а в процеси транснаціоналізації включена переважно з позицій країни розташування філіалів і представництв ТНК. На регіональному рівні шляхом реалізації стратегії багатополюсності Україна має офіційно визначений євроінте-граційний пріоритет з одночасним розвитком взаємовигідної співпраці у межах інших регіональних угод із традиційними партнерами з країн СНД, Єдиного економічного простору (ЄЕП), Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) та ін. На глобальному рівні вона встанови
Важливими передумовами розширення співробітництва між Україною та ЄС можна вважати:
- загальне покращання макроекономічної ситуації в Україні та більш динамічне просування економічних реформ;
- розв'язання проблем, які були спричинені, наприклад, практикою антидемпінгових розслідувань з боку ЄС, зокрема із більш широким та послідовним застосуванням Україною існуючих методів антидем-пінгу;
- розв'язання проблем, які виникають у зв'язку зі вступом України до СОТ, що є однією з передумов налагодження відносин з Євросою-зом;
- розширення номенклатурного та кількісного представництва вітчизняного виробництва на західноєвропейських ринках;
- участь в системі субрегіонального та прикордонного соціально-економічного співробітництва, зокрема на рівні Вишеградської групи та ЦЕФТА62, а також в системі єврорегіонів.
Таким чином, відносини Україна — ЄС варто розглядати як процес, що має на меті розвиток національної економіки за європейськими стандартами та певне зближення з євроструктурами. Цей процес потребує тривалої підготовчої роботи і в межах країни, і у взаємодії з країнами ЄС (часткова інтеграція), а власне інституційна інтеграція не є реальною для України в найближчі роки.
У економічних відносинах України з Російською Федерацією, з точки зору потужності зустрічних товаропотоків, порівняно інтенсивних виробничо-коопераційних зв'язків, ринково-збутових чинників, домінуючим вектором є співробітництво.
На пострадянському просторі експортно-імпортні операції України з Росією є найбільшими за обсягами та найбільш диверсифікованими за номенклатурою. Основу українського експорту до Росії складають продукція металургійної промисловості (передусім вироби із чорних металів, феросплави, профілі, алюміній), машинобудування (електричні машини, ванта оптроніки та лазерної техніки; розробка нових матеріалів та прогресивних технологій обробки матеріалів; створення та запровадження в практику нових засобів комунікації та зв'язку; спільні дії, спрямовані на покращання енергозаощадження, перехід до використання нових та поновлюваних джерел енергії.
У кредитно-фінансовій сфері основним партнером України є Європейській банк реконструкції та розвитку (ЕБРР). Йдеться про сприяння розвитку фінансової сфери, зокрема комерційного експортного кредиту, кредитування малого, середнього та корпоратизованого бізнесу, аграрного виробництва, сприяння інвестиціям, модернізації та будівництву транспортної інфраструктури, впровадженню енергозаощаджувальних та екологічних технологій.
Для активізації партнерства Україна — ЄС були створені такі інститути, як Рада та Комітет Співробітництва, парламентський комітет з числа депутатів Верховної Ради України та Європарламенту, Міжвідомчий комітет з розвитку відносин з ЄС. З боку ЄС українськими «справами» займається Генеральний Директорат з відносин із країнами Центральної і Східної Європи та Новими Незалежними Державами, постійне представництво України при Союзі в Брюсселі, посольство ЄС та місія Глави делегації Європейської Комісії в Києві.
Прикордонному співробітництву в центрально-східноєвропейському регіоні, або єврорегіоні61, сприяють такі структури, як Асамблея європейських регіонів, Конгрес місцевих і регіональних влад Європи, Асоціація європейських прикордонних регіонів, Конференція периферійних приморських регіонів, а також формування єдиного митного, тарифного та взагалі соціально-економічного простору.
Втім, у відносинах України з ЄС існують певні проблеми. До них належать, наприклад, антидемпінгові розслідування проти українських товарів, що негативно позначаються на зовнішньоторговельному і платіжному балансі країни.