Прямі інвестиції з України по країнах світу в 1996-2007 рр. (на початок року в млн дол. Сша)

	1996	2000	2002	2004	2006	2007
Усього, в тому числі:	84,12	98,48	155,69	166,0	219,5	221,5
Російська Федерація	52,10	16,41	84,82	86,7	102,5	93,2
Польща	—	—	—	—	20,3	24,2
Панама	2,0	46,13	18,9	18 9	18,9	18,9
В'єтнам	—	16,39	16,82	15,8	15,9	15,9*
Сполучене Королівство	—	—	—	—	13,9	13,9
Іспанія	—	—	13,83	13,83	13,83	13,83
Швейцарія	8,10	6,57	3,35	4,2	4,0	4,3

За аналізом ситуації на ринку прямих іноземних інвестицій прогно­зується збільшення їх обсягів у таких галузях:

• сільське машинобудування — завдяки можливості нарощувати збут сільськогосподарської техніки місцевого виробництва;

• фармацевтична та медична промисловість — унаслідок обмеженої пропозиції українських ліків і медичного обладнання;

• промисловість будівельних матеріалів — через очікування буму в сфері індивідуального будівництва;

• електротехніка — зокрема, інвестиції будуть спрямовуватися на встановлення обладнання тепло- і гідроелектростанцій;

• галузь зв'язку, яка після приватизації «Укртелекому» протягом на­ступних 10-12 років може отримати, за деякими експертними оцін­ками, понад 2 млрд. дол. інвестицій.

рдоном; сприяння інституціоналізації функціонування недержавних мігра­ційних установ.

Україна стає активним учасником міжнародної міграції капіталу та міжнародного ринку інвестицій, оскільки потребує значних капіталовкла­день. Основними кредиторами України до останнього часу були міжнаро­дні фінансові організації та уряди розвинутих країн. Так, МВФ працює з українським урядом за трьома програмами: програма трансформації еко­номіки; програма короткострокового фінансування, спрямована на досяг­нення макроекономічної стабілізації; програма розширеного фінансування.

З початком емісії українських євробондів Україна вийшла на міжна­родні ринки капіталів, де покупцями цих цінних паперів виступили в осно­вному приватні інвестори. Важливим джерелом необхідних ресурсів мають стати прямі іноземні інвестиції, обсяги яких ще недостатні

Розглянемо більш докладно проблеми інституціоналізації відносин економічної інтеграції України з Євросоюзом, Росією, країнами СНД.

За урядовими програмами розвитку економіки України відносини з Євросоюзом розглядаються як базовий вектор геостратегічної орієнта­ції. Так, своєрідною «компенсацією» за експортні втрати машинобудівни­ків та харчовиків України на ринках СНД постало збільшення експорту продукції металургії до країн Заходу, перш за все Західної Європи. Збіль­шився експорт олійного насіння, головними імпортерами якого є Іспанія та Нідерланди. Зросли обсяги експорту органічних хімічних сполук в такі країни, як Німеччина, Фінляндія. Головним споживачем шкіряної сирови­ни українського походження (а її експортні обсяги значно зросли) є Італія. Збільшилися обсяги експорту одягу та предметів одягу до Німеччини та інших країн. Головним торговельним партнером України в торгівлі міддю та виробами з неї є Німеччина.

Сукупні обсяги торгово-економічної взаємодії України з ЄС останні­ми роками постійно зростають. Так, з початку нового століття щорічний товарообіг товарами та послугами між Україною та країнами Європи скла­дає близько 10-15 млрд. дол.

Пріоритетні інтереси розширення форм інтеграційних відносин з країнами ЄС для України пов'язані з наступним:

- країни-члени ЄС є потужним ринком для збуту продукції, яка виго­товляється в Україні;

- присутність в європейському ринковому просторі дозволить Україні брати участь у програмах галузевого, технологічного, науково-технічного, освітньо-гуманітарного розвитку Євросоюзу;

- лібералізація та взаємне відкриття економічних кордонів є певною гарантією притоку іноземних інвестицій.

Серед науково-технічних пріоритетів у співробітництві з ЄС най­більш важливими є: розвиток мікроелектроніки та робототехніки; взаємо­дія в галузі біотехнологій, зокрема генної та клітинної інженерії розвиток