Озера і лимани України Таблиця

Озера і лимани	Розташування	Площа, км2	Довжина, км	Максимальна ширина, км
Дністровський лиман	Узбережжя Чорного моря	360.0	40.0	12.0
Сасик (Кундук) (озеро)	Узбережжя Чорного моря	210.0	39.0	12.0
Тилігульський лиман	Узбережжя Чорного моря	150 — 170	80.0	3.5
Молочний лиман (Молочне озеро)	Узбережжя Азовського моря	170.0	32.0	8.0
Ялпуг (озеро)	Басейн Дунаю	149.0	39.0	5.0
Кагул (озеро)	Басейн Дунаю	90.0	25.0	8.0
Кугурлуй (озеро)	Басейн Дунаю	82.0	20.0	20.0
Сасик-Сиваш (озеро)	Кримський півострів	75.3	14.0	9.0
Хаджибейський лиман	Узбережжя Чорного моря	70.0	40.0	3.5
Шагани	Узбережжя Чорного моря	70.0	?	?
Катлабух (озеро)	Басейн Дунаю	67.0	21.0	11.0
Куяльницький лиман	Узбережжя Чорного моря	61.0	28.0	3.0
Китай (озеро)	Басейн Дунаю	60.0	24.0	3.5
Донузлав (озеро)	Кримський півострів	48.2	30.0	8.5
Світязь (озеро)	Басейн Бугу	27.5	9.3	4.8

Найдовші річки України

Назва річки	Куди впадає	Довжина, км		Площа басейну, км²[1]
		загальна	в межах України
Дніпро	Чорне море	2201[2]	981[2]	504 000[2]
Південний Буг	Чорне море	806[2]	806	63 700[2]
Дністер	Чорне море	1362[2]	705[2]	72 100[2]
Сіверський Донець	Дон	1053[2]	672[2]	98 900[2]
Десна	Дніпро	1130[2]	591[2]	88 900[2]
Горинь	Прип'ять	659[2]	577[4]	27 700[4]
Інгулець	Дніпро	549[2]	549	14 870[2]
Псел	Дніпро	717[2]	526	22 800[2]
Случ	Горинь	451[2]	451	13 800[2]
Стир	Прип'ять	494[2]	445[2]	13 100[2]
Західний Буг	Нарев	831[2]	401[2]	73 500[2]
Тетерів	Дніпро	385[2]	385	15 300[2]
Сула	Дніпро	365[2]	365	19 600[2]
Інгул	Південний Буг	354[2]	354	9890[7]
Ворскла	Дніпро	464[2]	348	14 700[2]
Рось	Дніпро	346[2]	346	12 600[2]
Оріль	Дніпро	346[7]	346	9800[7]
Удай	Сула	327[7]	327	7030[7]
Вовча	Самара	323[7]	323	13 300[7]
Самара	Дніпро	320[2]	320	22 600[2]
Хорол	Псел	308[7]	308	3870[7]
Прут	Дунай	967[2]	272[2]	27 500[2]
Прип'ять	Дніпро	761[2]	261[2]	121 000[2]
Уж	Прип'ять	256[7]	256	8080[7]
Збруч	Дністер	244[2]	244	3400[2]
Серет	Дністер	242[2]	242	3900[8]
Стрий	Дністер	232[2]	232	3060[9]
Сейм	Десна	748[2]	222[10]	27 500[2]
Айдар	Сіверський Донець	264[2]	213[11]	7420[2]
Кальміус	Азовське море	209[7]	209	5070[7]
Салгір	Азовське море (зат. Сиваш)	204[12]	204	3750[12]
Тиса	Дунай	966[2]	201[2]	153 000[2]
Висунь	Інгулець	201[7]	201	2670[7]
Остер	Десна	199[7]	199	2950[7]
Лугань	Сіверський Донець	198[7]	198	3740[7]
Молочна	Азовське море	197[7]	197	3450[7]
Снов	Десна	253[7]	190[13]	8700[7]
Стохід	Прип'ять	188[7]	188	3150[7]
Турія	Прип'ять	184[7]	184	2800[7]
Оскіл	Сіверський Донець	472[2]	177[2]	14 800[2]
Дунай	Чорне море	2900[2]	174[2]	817 000[2]
Уборть	Прип'ять	292[7]	170,6[15]	5820[7]
Кринка	Міус	180[7]	170[16]	2630[7]
Смотрич	Дністер	168[17]	168	1800[17]
Гірський Тікич	Гнилий Тікич	167[7]	167	3510[7]
Велика Вись	Синюха	166[7]	166	2860[7]
Мурафа	Дністер	163[18]	163	2410[17]
Ірпінь	Дніпро	162[7]	162	3340[7]
Тясмин	Дніпро	159,7[19]	159,7	4540[7]
Базавлук	Дніпро	157[7]	157	4200[7]
Гнилий Тікич	Синюха	157[7]	157	3150[7]
Іква	Стир	156[7]	156	2250[7]
Чичиклія	Південний Буг	156[7]	156	2120[7]
Тилігул	Чорне море (Тилігульський лиман)	154[7]	154	3300[7]
Деркул	Сіверський Донець	163[7]	153[11]	5180[7]
Ствига	Прип'ять	152[7]	152	5440[7]
Великий Куяльник	Куяльницький лиман	150[7]	150	1860[7]
Кодима	Південний Буг	149[7]	149	2470[7]
Мокрі Яли	Вовча	147[7]	147[16]	2660[7]
Стрипа	Дністер	147[21]	147	1610[21]
Конка	Дніпро	146[7]	146	2580[7]
Здвиж	Тетерів	145[7]	145	1720[7]
Латориця	Бодрог	191[23]	144[7]	7680[23]
Супій	Дніпро	144[7]	144	2160[7]
Саксагань	Інгулець	144[21]	144	2025[21]
Мокра Сура	Дніпро	138[7]	138	2830[7]
Уди	Сіверський Донець	164[7]	136[14]	3894[7]
Ірша	Тетерів	136[7]	136	3070[7]
Чорний Ташлик	Синюха	135[7]	135	2390[7]
Казенний Торець	Сіверський Донець	134[7]	134[16]	5410[7]
Красна	Сіверський Донець	131[7]	131	2710[7]
Гайчур	Вовча	130[7]	130	2140[7]
Берда	Азовське море	125[21]	125	1750[21]
Клевень	Сейм	133[7]	124[5]	2660[7]
Ломниця	Дністер	122[21]	122	1530[21]
Ушиця	Дністер	122[21]	122	1420[21]
Ромен	Сула	121[21]	121	1660[21]
Когильник	оз. Сасик	221[7]	120[20]	3910[7]
Оржиця	Сула	117[7][21]	117	2190[21]
Мерла	Ворскла	116[7][21]	116	2030[7][21]
Роставиця	Рось	116[7][21]	116	1465[21]
Кільчень	Самара	116[7]	116	966[7]
Соб	Південний Буг	115[7]	115	2840[7]
Мертвовід	Південний Буг	114[7][21]	114	1820[7][21]
Хомора	Случ	114[7][21]	114	1465[21]
Трубіж	Дніпро	113[7]	113	4700[7]
Берека	Сіверський Донець	113[7]	113	2680[7]
Льва	Ствига	172[7]	111[24]	2700[7]
Синюха	Південний Буг	111[7]	111	16 700[7]
Сарата	оз. Сасик	120[7]	109[20]	1250[7]
Жерев	Уж	108[22]	108	1470[7]
Орчик	Оріль	108[7][21]	108	1460[7][21]
Бик	Самара	108[21]	108	1430[21]
Уж	Лаборець	127[25]	107[7]	2750[25]
Верхня Терса	Вовча	107[21]	107	1680[21]
Жванчик	Дністер	107[21]	107	769[21]
Свіча	Дністер	106[21]	106	1490[21]
Боржава	Тиса	106[7]	106	1360[7]
Убідь	Десна	106[7]	106	1310[7]
Велика Кам'янка	Сіверський Донець	118[21]	105[11]	1810[21]
Гуйва	Тетерів	105[22]	105	1505[21]
Кам'янка	Рось	105[7][21]	105	750[7]
Кучурган	Дністер	109[21]	104,0[20]	2090[21]
Ятрань	Південний Буг	104[7][21]	104	2170[7][21]
Рів	Південний Буг	104[7][21]	104	1160[7][21]
Гнилий Яланець	Південний Буг	103[7][21]	103	1235[21]
Берестова	Оріль	102[7]	102	1810[7]
Коломак	Ворскла	102[7][21]	102	1650[7][21]
Громоклія	Інгул	102[7][21]	102	1545[21]
Біюк-Курасу	Салгір	102[21]	102	1160[21]
Серет	Дунай	706[3]	100[7]	44 840[3]
Обитічна	Азовське море	100[21]	100	1430[21]
Ольшанка	Дніпро	100[7][21]	100	1260[7][21]

Тести для самоперевірки

10. Загальна площа земель лісового фонду складає:

1. 12 % території країни;

2. Близько 16 % території країни;

3. Понад 20 % території країни;

4. 34,3 % території країни.

10. Оптимальний показник покриття території України землями лісового фонду складає:

1. 19-20 %;

2. 16%;

3. 25-26%.

10. До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше:

1. 0,1 га;

2. 0,5 га;

3. 1 га.

10. До лісового фонду належать:

1. парки, сади, сквери, бульвари;

2. окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

3. природні комплекси, у яких поєднується переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

10. Чи вірне твердження , що до земельних лісових ділянок належать ділянки водного фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника ділянки для ведення господарства або інших суспільних потреб ?

1. Так

2. Ні

3. Частково.

10. До земель лісогосподарського призначення належать:

1. Лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки;

2. Нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства;

3. Всі відповіді вірні.

10. Назвіть 2 основні функції захисних лісів:

1. Водоохоронна та рекреаційна;

2. Грунтозахисна та природоохоронна;

3. Грунтозахисна та водоохоронна;

4. Наукова та естетична;

5. Господарсько-виробнича та ґрунтозахисна.

10. Лісовпорядкування передбачає:

1. інвентаризацію лісового фондуУкраїни;

2. відновлення меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації;

3. виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; обґрунтування поділу лісів на категорії;

4. забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру;

5. складання проектів організації і розвитку лісового господарства;

6. всі відповіді вірні;

7. всі відповіді невірні.

10. Межі лісових ділянок, визначених для віднесення до однієї з категорій, не проводяться по:

1. природних межах;

2. квартальних просіках, лініях зв'язку і електромереж;

3. по нечітко визначених на місцевості розмежувальних лініях.

10. Нормативно-правове регулювання лісовим кадастром здійснюється за нормами:

1. Земельного та Лісового кодексів України;

2. Лісового та водного кодексів України;

3. Проекту ЗУ «Про державний земельний кадастр» та Лісового кодексу України.

10. Державний лісовий кадастр ведеться на основі:

1. державного земельного кадастру;

2. земельного і водного кадастру;

3. регіонального кадастру природних ресурсів.

10. Ефективна організація охорони і захисту лісів, раціональне використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів, - складають:

1. основну мету ведення лісового кадастру;

2. основну функцію державного земельного кадастру;

3. напрями розвитку лісового господарства відповідного об’єкта.

10. Що не входить до складових державного лісового кадастру

1. поділ лісів на категорії;

2. облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;

3. бонітування грунтів;

4. грошова оцінка лісів.

10. Документація лісового кадастру поновлюється:

1. двічі на рік;

2. один раз на п'ять років;

3. один раз у три роки

10. Документація державного лісового кадастру ведеться на підставі:

1. державного земельного кадастру;

2. матеріалів лісовпорядкування;

3. матеріалів інвентаризації,

4. обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах;

5. всі відповіді вірні;

6. всі відповіді невірні.

Тема 5. Кадастр родо́вищ і про́явів ко́ри́сних копа́лин.

Надра, корисні копалини. Основні родовища корисних копалин в Україні. Передумови створення кадастрового обліку родовищ корисних копалин та нормативно правове регулювання ведення кадастру. Кадастр родовищ і корисних копалин у системі державного обліку. Відомості кадастру та їх паспортизація. Порядок формування та документація кадастру. Завдання ДНВП “Геоінформ України”у веденні кадастру Ведення автоматизованої бази даних кадастру. Інформаційні підсистеми.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. В надрах України знаходиться понад 200 видів корисних копалин, з яких видобувається тільки 94.

Україна - унікальна мінерально-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геологічної будівлі її території. В межах країни розповсюджені всі основні геоструктурні зони земної кори: платформні, геосинклінальні і перехідні між ними області - крайові прогини.

Різноманітність різних геолого-структурних умов і величезний діапазон часу (більш 2.5 млрд. років) протягом багатьох епох: архейської, раннєпротерозойської, піздньо-протерозойської, рифей-вендської (байкальської), раннєпалеозойської (каледонської), піздньопалеозойської ( герцинської) і мезо-кайнозойської (альпійської) визначили формування практично всіх видів корисних копалин, в тому числі цілого ряду великих і дуже великих по запасам родовищ вуглеводневої сировини і твердих корисних копалин.

По багатьох, з виявлених видів корисних копалин, Україна здатна не тільки задовольнити внутрішні потреби, але і створити значний експортний потенціал. Терміни розвідки і введення в експлуатацію більшості об'єктів стримуються Україною, що переживає економічну кризу і, як слідство, недостатнім фінансуванням геологорозвідувальних робіт.

Територія України в геологічному і металогенічному відношенні відноситься до числа відносно слабко досліджених і можливості нарощування її мінерально-сировинної бази далеко не вичерпані. Підтвердженням цьому і є великі, в багатьох випадках, принципово нові відкриття останніх років.

Займаючи площу в 0.4% від світової суші (603.7 тис. кв. км), Україна в кінці 80-х - початку 90-х років виробляла до 5% корисних копалин від загальносвітового видобутку. В нинішній час в надрах України виявлене біля 20 тис. родовищ корисних копалин з яких більш 7500 родовищ по 90 видам мінеральної сировини мають промислове значення. Промисловістю освоєне 3350 родовищ, що містять від 40 до 75% розвіданих запасів різноманітних видів корисних копалин. На їхній базі діють понад дві тисячі гірничодобувних, збагачувальних і переробних підприємств.

В великих обсягах ведеться здобич кам'яного вугілля (2% від світового видобутку), залізних (4 %) і марганцевих (10%) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4%), каоліну (18%), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцити, флюсові вапняки і доломити), хімічної сировини (самородна сірка, кам'яні і калійні сульфатні солі), лицювального каменю (граніти, габро, лабрадорити і ін.), скляного піску.

В значній кількості видобувають з надр вуглеводневу сировину, буре вугілля, торф, цементну сировину, карбонатну сировину для хімічної і харчової промисловості, тугоплавкі і вогнетривкі глини, сировину для будівельних матеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні води, дорогоцінні і виробні камені, п'єзокварц і ін.

В відносно невеликих обсягах видобувають також нікелеві руди, золото, скандій, гафній, янтар, цеоліти. Іде переоцінка запасів раніше в значних обсягах ртуті ,що витягалася.

В різноманітному ступені розвідані і підготовані до експлуатації родовища хрому, свинцю, цинку, міді, молібдену, золота, берилію, літію, танталу, ніобію, скандію, ітрію, рідких земель, алмазів, металів платинової групи, плавкового шпату, фосфоритів, апатиту, пальних сланців, бішофиту і ін (табл.). Україна здатна сама себе забезпечити і експортувати такі важливі вигляди корисних копалин і продукти їхньої переробки як залізо, марганець, титан, цирконій, уран, графіт, каолін, самородна сірка, кам'яна сіль, високоякісна флюсова і вогнетривка сировина, декоративно-лицювальни матеріали і ін.

Рис. Розподіл корисних копалин за призначенням

Кадастровий облік родовищ корисних копалин започаткований у 1939 р. і його метою стала реєстрація усіх родовищ, що були виявлені на території колишнього Радянського Союзу. Тоді ж було започатковано складання паспортів родовищ корисних копалин. Паспортизації підлягали тільки родовища корисних копалин, незалежно від ступеня промислового освоєння. Методичне керівництво розробкою Державного кадастру здійснював Всесоюзний геологічний фонд та республіканські територіальні геологічні фонди, а контроль за виконанням робіт - Міністерство геології СРСР та Міністерства геології союзних республік. Колишній СРСР мав потужну та різноманітну мінерально-сировинну базу (МСБ). Облік, вивчення та використання її планувалися пріоритетно із загальних потреб країни в тій чи іншій корисній копалині з урахуванням кон'юнктурних особливостей часу, а розміщення гірничодобувних і гірничопереробних підприємств було орієнтовано в основному на традиційно гірничопромислові регіони.

Із розбудовою України як суверенної держави виникла необхідність в аналізі та переоцінці мінерально-сировинної бази країни з урахуванням потреб сьогодення на певні види корисних копалин.

Як наслідок, прийнято низку важливих нормативних документів, що регламентують цілі й завдання вивчення, обліку та використання корисних копалин України:

• Постанова Кабінету Міністрів України № 150 від 02.03.1993 р. "Про Державний фонд родовищ корисних копалин України";

• Кодекс України про надра, що введений в дію Постановою Верховної Ради № 133/94-ВР від 27.07.1994 р.;

• "Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 75 від 31.01.1995 р.

• Кодекс України «Про надра» введений в дію Постановою ВР N 133/94-ВР від 27.07.94,ВВР 1994, N 36, ст.341

• "Порядок ведення державного кадастру родовищ та проявів корисних копалин", затверджений Наказом Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20 січня 2009 року № 3

Надра України перебувають у виключній власності народу України, а тому і підлягають суворому державному контролю.

Система обліку об'єктів державного фонду родовищ корисних копалин складається з :

• Державний кадастр родовищ та проявів корисних копалин

• Державний баланс запасів корисних копалин

• Державний облік ділянок надр, наданих у користування для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин ( далі – ДКРП) - містить систему відомостей про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин. Ведеться науково-виробничим підприємством “Державний інформаційний геологічний фонд України” (далі – ДНВП “Геоінформ України”), а організацію та методичне керівництво веденням ДКРП здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Державний баланс запасів корисних копалин – система відомостей про кількість, якість та ступінь вивчення запасів корисних копалин щодо родовищ, які мають промислове значення, їх розміщення, рівень промислового освоєння, а також відомості про видобуток, втрати і забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами корисних копалин.

Державний облік ділянок надр, наданих у користування для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин містить відомості про ділянки надр, надані для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Облік здійснюється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Отже, державний кадастр родовищ та проявів корисних копалин є складовою частиною системи обліку об'єктів державного фонду родовищ корисних копалин і використовується для:

• оперативного визначення стану й можливості розвитку мінерально-сировинної бази;

• планування робіт з геологічного вивчення надр;

• раціонального розміщення об'єктів гірничодобувної промисловості;

• комплексного використання надр у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Відомості про кожне родовище, кількість, якість запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, умови розробки родовища, геолого-економічна оцінка, дані про кожний прояв корисних копалин накопичуються, періодично доповнюються та уточнюються у автоматизованій базі даних ДКРП та подаються у вигляді уніфікованих за формами паспортах об’єктів обліку ДКРП (далі - паспорт) по окремому родовищу та прояву корисних копалин.

Паспорти об’єктів обліку ДКРП є документами Національного архівного фонду України, які зберігаються у фондах державного науково-виробничого підприємства “Державний інформаційний геологічний фонд України” (ДНВП “Геоінформ України”).

Поводження з паспортами об’єктів обліку ДКРП здійснюється відповідно до Порядку обліку, зберігання та користування фондовими геологічними матеріалами, затвердженого наказом Мінекоресурсів України від 28.11.2000 р. за № 217 та зареєстрованого в Мін’юсті 12.12.2000 р. за № 910/5131.