Класифікація річок України

Залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі.

Рис. Класифікація річок України

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро -- Донбас -- 550 км, Сіверський Донець--Донбас -- 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км². Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся - Світязь. Синевир -- найбільше озеро Карпат.

Загальна площа боліт становить 12 тис. км². Розташовані вони переважно в Поліссі.

Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км³, з яких 8,9 км³ не пов'язані з поверхневим стоком.

       Нормативне регулювання: Водний кодекс України, Земельний кодекс України,         Закон України   "Про   охорону   навколишнього   природного  середовища", Постанова КМУ від 8 квітня 1996 р. N 413 Про затвердження Порядку ведення державного водного кадастру.

Основні визначення та поняття:

Води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;

Води поверхневі - води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні;

Водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

Болото - надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом;

Водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод території;

Водогосподарський баланс - співвідношення між наявними для використання водними ресурсами на даній території і потребами в них для розвитку економіки на різних рівнях;

Схема використання і охорони води та відтворення водних ресурсів - передпроектний документ, що визначає основні водогосподарські та інші заходи, які підлягають здійсненню для задоволення перспективних потреб у воді населення і галузей економіки, а також для охорони вод або запобігання їх шкідливим діям.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Тому і запроваджується державний облік вод, завдання якого полягає у встановленні відомостей про кількість якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів:

Рис. Система державного обліку за водними ресурсами

Державний водний кадастр являє собою систематизований звід відомостей про:

1. поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (далі - водні об'єкти);

2. обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів);

3. водокористувачів (крім вторинних).

4. відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод, а саме:

• споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і підземних вод;

• споруди для забору та транспортування води;

• споруди для скиду зворотних вод;

• споруди, на яких здійснюється очистка зворотних вод (з оцінкою їх ефективності).

Державний водний кадастр складається з трьох розділів:

поверхневі води; підземні води; використання вод.

Для оперативного забезпечення державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян необхідними даними про водні ресурси створюються автоматизовані інформаційні системи державного водного кадастру.

Дані Державного водного кадастру використовуються для:

• поточного і перспективного планування використання вод та здійснення водоохоронних заходів;

• розміщення виробничих сил на території країни;

• складання схем комплексного використання та охорони вод і водогосподарських балансів;

• проектування водогосподарських, транспортних, промислових та інших

підприємств і споруд, пов'язаних з використанням вод;

• прогнозування змін гідрологічних і гідрогеологічних умов, водності річок та якості вод;

• розроблення заходів підвищення ефективності водогосподарських систем;

• нормування водоспоживання і водовідведення, а також показників якості вод;

• розроблення заходів щодо запобігання шкідливій дії вод та ліквідації її наслідків;

• здійснення державного контролю за проведенням заходів для

раціонального використання та охорони вод;

• регулювання взаємовідносин між водокористувачами, а також між:

водокористувачами та іншими підприємствами, організаціями і установами;

• вирішення інших питань, пов'язаних з обліком та використанням вод.

Відповідно до статей 81 і 92 Водного кодексу України ( 213/95-ВР)

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14 квітня 1997 р. №347 Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, яка визначає порядок складання паспортів річок для оцінки їх екологічного стану і оперативного використання водогосподарськими та іншими організаціями під час вирішення питань комплексного Паспорти річок погоджуються з обласними органами Міністерства екології та природних ресурсів та місцевими органами виконавчої влади, затверджуються відповідними водогосподарськими організаціями і постійно зберігаються у замовників та інституті "Укрводпроект".

Регіональний водний кадастр формується в адміністративних межах регіональних суб'єктів України за басейновим принципом на основі інформації водного і земельного кадастрів та інших даних обліку і інвентаризації та паспортизації водних об'єктів і ресурсів і оцінці їх стану. в тому числі даних моніторингу водних ресурсів. Регіональний водний кадастр є системним зведенням даних про об'єкти і землі водного фонду.