-
Звукові зміни української мови
-
Теоретичний блок
У процесі мовлення в українській мові, так як і в російській, можуть відбуватися різні звукові зміни. Серед них розрізняють чергування голосних, чергування приголосних, спрощення приголосних, чергування в групах приголосних, чергування голосних з приголосними, подовження приголосних звуків.
Чергування
Чергування - це постійні закономірні зміни звуків в одній і тій самій позиції. Це явище досить поширене . Оскільки українська й російська мова мають спільне коріння, то серед чергувань зустрічаються однакові: /о/ - /а/ (стояти - стати), /е/ - /о/ (брести - бродити); /к/ - /ч/ (текти - течу), /т/ - /ч/ ( летіти - лечу) тощо і специфічні.
До останніх належить чергування /о,е/ з /і/. Звуки /о,е/ виступають у відкритому складі (закінчується на голосний), а /і/ - у закритому (закінчується на приголосний): голова – голів, рій – роїтися, осінь - восени.
У системі приголосних звуків лише для української мови властиві такі зміни:
/к/ - /ц/: наука – в науці;
/г/ - /з/: дорога – в дорозі;
/х/ - /с/: дух – у дусі.
Найчастіше вони зустрічаються в іменниках, зокрема в давальному та місцевому відмінках.
У дієсловах чергуються звуки /г/ - /ж/ (берегти – бережу), /с/ - /ш/ (мусити – мушу), /д/ - /дж/ (ходити - ходжу). Після губних /б, п, в, м, ф/ може з’являтися приставний пом’якшений /л/: любити – люблю – люблять; ловити – ловлю – ловлять.
Спрощення приголосних
Спрощення – властивість української мови уникати збігу кількох приголосних звуків, який може з’являтися при словотворенні. Це явище спостерігається й у російській мові, однак особливість його в українскій мові полягає в тому, що воно фіксується на письмі. Найчастіше спрощуються звуки /т/, /д/ (рідше - /к/, /л/) у словосполученнях:
ж/д/н – /жн/: тиждень – тижневий;
з/д/н - /зн/: проїзд – проїзний;
с/т/л - /сл/: щастя – щасливий;
с/т/н - /сн/: честь – чесний;
с/к/н - /сн/: блиск – блиснути;
з/к/н - /зн/: бризкати – бризнути;
р/д/ц - /рц/: рос. сердце – серце.
Виняток: пестливий, кістлявий, зап’ясний,шістнадцять, випускний, хвастливий.
Спрощення не фіксується на письмі в іноземних словах: студентство, агенство, форпостний, студентський.
Подвоєння і подовження приголосних звуків
В українській мові розрізняють два явища – подвоєння й подовження, які на письмі позначаються однаково (дві букви поруч).
Подвоєння відбувається внаслідок збігу двох однакових звуків на межі морфем (частин слова):
-
префікса й корення: піддобрити, беззбройний;
-
кореня й суфікса: воєнний, денний;
-
частин складноскорочених слів : страйкком, військкомат;
Подвоюються також завжди наголошені суфікси –анн-, -енн-: благословенний, численний, невблаганний.
Зверніть увагу! Не відбувається на відмінну від російської мови подвоєння в дієприкметниках (причастиях). Порівняйте:
укр. завершений - рос. завершенный;
укр. сказаний - рос. сказанный;
укр. створений - рос. созданный.
Відсутнє подвоєння також і в іноземних словах, крім деяких власних назв і похідних від них (Голландія, голландець, Марокко), а також слів-винятків (ванна, манна, брутто, нетто, булла, вілла тощо).
Подовження властиве лише українській мові. Воно зумовлене фонетичними законами, що відбувалися в процесі історичного розвитку мови. Найчастіше подовжуються звуки /ж, ч, ш; д, т, з, ц, с, ц, л, н/, які стоять у кінці слів між двома голосними: ніччю, суддя, знання, побережжя.