5. Перші спроби створення рухомих літер.

Вирізьблення на дереворитах текстів та ілюстрацій з метою їхнього тиражування мало свої переваги й недоліки.

Виділимо переваги:

• можливість створення багатьох копій ідентичного тексту чи ілюстрації без необхідності ретельного вивірення кожного примірника копії;

• прискорення процесу копіювання сторінок книг.

Недоліки:

• надто копітка і тривала в часі робота з вирізування кожної літери тексту;

• неможливість використання конкретної дерев'яної дошки для іншої сторінки видання чи для іншої книги;

• недоцільність з економічної точки зору виготовлення текстових сторінок-кліше для малотиражних книг;

• зношуваність ксилографічних форм від тривалого використання, а відтак втрата якості відтворення в наступних копіях.

Таким чином, потребою часу ставало винайдення нового, досконалішого і ефективнішого, способу множення тексту, в основі якого була б можливість комбінування одних і тих же літер, відриву й перенесення їх з одного слова чи рядка в інше місце. Одне слово, слід було добитися не пришвидшення вирізування текстів на дерев'яних сторінках-кліше, а рухомості літер у межах таких сторінок.

Як засвідчує історія, людська думка у цьому напрямку рухалася ще задовго до постання нової ери.

Неспростовним доказом такого твердження є один неповторний і загадковий експонат, своєрідна наукова сенсація початку XX ст., ім'я якому — Фестський диск. Назва цього експонату походить від стародавнього міста Феста, що на острові Крит, де й було його знайдено 1908 р. італійськими археологами на чолі з Луіджі Перньє. Наукова експертиза встановила вік безцінної знахідки — XVII ст. до н. є.

Що являє собою Фестський диск і яке відношення він має до друкарської справи?

Це круглий глиняний вогнетривкий виріб діаметром 16 см, помережений з обох боків витіюватими знаками, розміщеними тісно один біля одного спіралеподібним чином.

Знаки мають форму піктографічного (картинного) та ідеографічного (поняттєвого) письма. Тут і фігурки людини, яка стоїть або біжить, і звірів, і птахів, і риб, і зображення знарядь праці (молоток, лопата, соха). Між ними — немало знаків, які нагадують окремі букви або ієрогліфи. Немає сумніву в тому, що маємо справу із якимось закодованим, динамічного змісту, писемним текстом, розшифрувати який, до речі, незважаючи на активне вивчення провідними археологами і мовознавцями світу, досі не вдалося.

Втім, для нас, у контексті історії видавничої справи, цей експонат є надзвичайно цікавим передусім не за змістом тексту, а за технікою його створення. Ретельний розгляд фігурок і знаків (а їх близько 250) проливає світло на метод нанесення їх на глиняну пластинку. Переважна більшість цих фігурок і знаків повторюється. Скажімо, голова людини — 19, фігура вояка — 13, човна — 7, риби — 6 разів. Всі фігурки і знаки, які повторюються, подаються відносно до позначених ліній спіралі по-різному — прямо, впоперек, навскіс. Однак за формою креслення вони однакові. Такої однаковості неможливо досягнути вирізуванням окремо кожної, а лише шляхом проштамповування на ще не затверділій сирій глиняній заготовці в певному місці тексту спеціально виготовленою для кожного знаку печаткою.

Зазначені вище аргументи дають підстави вважати Фестський диск першим у світі текстом, створеним (надрукованим) методом застосування рухомих літер.

На жаль, підтвердження поширення такого методу друку в античному світі навести більше не можна. Дивовижна знахідка на острові Крит виявилася на сьогодні поки що єдиною.

І вже майже через тисячу років після спроби критян ідея виготовлення окремих розбірних літер для створення текстів починається реалізовуватися в Китаї. Саме китайський винахідник Бі Шен на рубежі 40-50-х років XI ст. н. є. виготовив рухомі зображення ієрогліфів тогочасної китайської мови. Склавши з окремих зображень ієрогліфів текст, сформувавши його в спеціальну текстову форму і покривши її фарбою, Бі Шен накладав на таку форму аркуші паперу і таким чином одержував відповідні тексти. Матеріалом для такого шрифту слугувала глина. Китайські автори (зокрема Шень Го) у своїх наукових розвідках з історії вітчизняного друкарства згадують також про спеціальні дерев'яні пристрої, які виготовив цей майстер для зберігання шрифту.

Час появи Бі Шена і його винаходу саме на цьому відрізку китайської історії не був випадковим. Такий ранній розвиток друкарської справи в цій країні був обумовлений двома важливими чинниками. По-перше, винайденням у 105 році паперу; по-друге, активним поширенням у країні релігії буддизму.

Звичні й популярні на той час для рукописної справи папірус, а тим більше пергамент, виявилися не зовсім придатними для витискування на них текстів: папірус був крихким, а пергамент — занадто дорогим для тиражування. Нова ж релігія потребувала виготовлення багатьох копій священних та молитовних текстів, потребу в яких можна було забезпечити не рукописними, а механічними методами відтворення. Папір якраз виявився тим матеріалом, який найкраще для цього підходив.

Проте сталося так, що в цілому прогресивний винахід Бі Шена не набув тоді швидкого поширення в Китаї. На це, вірогідно, є кілька причин. Передусім, шрифт виготовлявся із крихкого глиняного матеріалу, тому його вистачало не на довго. По-друге, специфіка китайської мови вимагає засвоєння від двох до сорока тисяч окремих знаків, з яких складаються ієрогліфи. Виготовити, забезпечити зберігання, а потім легке й швидке знаходження для друку потрібного ієрогліфа виявилося справою складною і не зовсім практичною. Тому незабаром дітище китайського першодрукаря було надовго забуте його земляками.

Розбірний шрифт з матриць з'являється дещо пізніше (XIV століття) в сусідів китайців — корейців. Проте, мабуть, з цих же причин, про які йшлося вище, тамтешні творці книг знову повернулися до вже засвоєного ксилографічного способу множення текстів.

І тільки епоха Відродження, яка з кінця XIV - початку XV ст. започаткувала в Західній Європі культуру Нового часу, стала й золотою епохою для ствердження й поширення на європейських теренах дивовижного витвору людського розуму, яким виявилося друкарство.