7. Історія йосипа єгипетського

А. Хід катехези:

1. Вступна молитва: „ Отче наш...”

2. Повторення попередньої катехези:

а) Пригадування змісту запису в зошиті.

б) Повторення змісту розповіді за допомогою питань:

1. Як звали Ісаакових синів? - Ісаакових синів звали Ісав та Яків.

2. Ким був Ісав, а що робив Яків? - Ісав був мисливцем, а Яків пастухом.

3. Що вчинив Яків, щоб здобути первородство? - Яків з допомогою матері - обманув батька, Ісав.

4. Що сталось після того, як Яків здобув первородство? - Після того, як Яків здобув первородство, він, боячись помсти брата, утік з рідного краю.

5. Який сон бачив Яків? - Яків бачив у ві сні драбину, яка спирається на землю, а верхом сягає неба, і ангели ступають по ній вгору і сходять вниз. Над нею стояв Господь і благословив Якова.

6. Куди Яків пішов далі і що він там робив? - Яків пішов на схід і довгі роки працював на Лавана, батька своєї коханої дівчини.

7. Що сталося з ним по дорозі додому? - Він боровся з кимось і той поблагословив його.

8. Як зустрівся Яків з Ісавом? - Коли брати побачили один одного, то Яків вклонився братові сім разів, а Ісав прибіг йому на зустріч, обійняв, поцілував його і вони обидва заплакали.

(Пропонується дидактична гра „Що? Де? Коли?”)

в) Перевірка домашнього завдання.

3. Життєвий досвід:

Це відбулося в 1958 році за шість днів до Різдва. Робітник Макс Еллербуш, кваліфікований американський робітник, працював гарячково, щоб провести святкові дні разом зі своєю родиною. Раптом задзвонив телефон і голос на другому кінці дроту повідомив, що на його п’ятирічного сина Крейга наїхала машина. Того самого дня після обіду хлопець помер.

Розповідає його батько: „Моя дружина Граці і я їхали з лікарні по- різдвяному освітленими вулицями. Ми ніяк не могли збагнути що сталось. Так тривало аж до вечора, я проходив біля порожнього ліжка і лише тоді усвідомив, що сталося і я заплакав”.

Із наших чотирьох дітей саме Крейг найчастіше допомагав нам впоратися з турботами нашого життя. Якщо така дитина мала вмерти - думав я вночі­, перевертаючисьв ліжку з боку на бік - якщо таке життя може згаснути за одну мить, тоді воно саме по собі не має сенсу, а віра в Бога - це самообман. Вранці моя безнадія і базпорадність вилилася у сліпу ненависть до людини, яка заподіяла нам стільки лиха! Це був п’ятнадцятирічний Георг Вільямс.

Поліції вже було відомо, що він походив з поганої сім’ї. Його мати працювала вночі, а вдень відсипалася. Коли його мати спала, він вкрав в неї ключі від автомобіля і вирішив покататися. Я зателефонував до нашого адвоката і попросив його якнайсуворіше поставитися до обвинувачення Вільямса. Таким був мій душевний стан, доки не трапилося щось таке, що цілком змінило моє життя. Пізно вночі з суботи на неділю я почував себе погано, був страшенно втомлений, у голові паморочилося. „Боже, - молився я, - поясни мені, чому так мало статися?!”

І саме в ту мить, між попереднім і наступним кроком перемінилося моє життя. В цю світлу хвилину мені раптом стало зрозуміло, що це життя має єдину і просту мету. Воно подібне до навчального року, і в цьому класі ми зобов’язані вивчити лише одне завдання: любов. Крейг це зрозумів і навчився. Тому його перевели в наступний клас.

Я підійшов до дружини і сказав їй: „Крейг нас більше не потребує. Але хтось інший потребує нас: Георг Вільямс. Адже це Різдво. В тюрмі для підлітків для нього не знайдеться різдвяного подарунку, якщо ми йому щось не пошлемо”.

„ Так, - сказала вона, - ти маєш рацію. Від смерті Крейга це перше правильне рішення!”

Воно дійсно було правильним. Виявилося, що Георг був розумним, самотнім, збитим з пантелику хлопцем, йому так само був потрібний батько, як мені син. Він отримав свій різдвяний подарунок, а його мати отримала коробку зі смачним різдвяним печивом, яке напекла Граці. Ми подали клопотання про його звільнення, через декілька днів його звільнили і наша хата стала його другою домівкою.

Тепер після уроків він працює зі мною в електромайстерні, під час зустрічей ми сідаємо разом за стіл, він став добрим старшим братом для Діани, Міхаели і Рути Кароль”.

Ми не знаємо як склалася б доля Вільємса, коли батько Крейга не пробачив би йому. Якби він потрапив у колонію, то можливо вже ніколи б не звернув з поганої дороги. Отож одне пробачення змінило долю людини. Щось подібне було в житті Йосифа з Єгипту, якого сьогодні почнемо пізнавати ближче.