4. Причини утворення, види і наслідки існування монополій.

Так як за визначенням монополіст не має прямих конкурентів, то повинні бути причини такій відсутності конкуренції з боку інших підприємців. Тому вважається, що наявність монополії залежить від існування бар’єрів для вступу в галузь.

Бар’єри (перешкоди) для вступу в монополістичну галузь:

1 – економія на витратах, пов’язана із зростанням масштабів виробництва.

Сучасна технологія в деяких галузях така, що ефективне виробництво може бути досягнуте тільки в тому випадку, якщо виробники є надзвичайно великими як в абсолютному вираженні, так і відносно ринку (базова металургійна промисловість, автомобільна галузь та ін.).

2 – власність на найбільш важливі види сировини і капіталу.

Фірма, що володіє і контролює доступ до ресурсів, які є необхідними в процесі виробництва багатьох фірм може перешкоджати створенню конкуруючих фірм.

3 – вихід на ринок з новою продукцією.

4 – легальні (офіційні) бар’єри:

а) державні виняткові привілеї та юридичні обмеження;

б) патенти і ліцензії.

Патент – це юридичний документ, який надає право винахіднику контролювати продукт або процес створений ним на протязі встановленого терміну.

Ліцензія – це юридичний документ, який надає право займатися певним видом діяльності або використовувати певну технологію, винахід і т. п. на протязі встановленого терміну.

5 – концентрація і централізація капіталу і виробництва.

Концентрація капіталу – це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва.

Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об’єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

6 – недобросовісна (нечесна) конкуренція.

Упродовж XX ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою господарського життя у більш розвинених країнах світу. Монополізація – це процес досягнення суб’єктом господарювання домінуючого (монопольного) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія.

Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов’язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав’язуючи їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.

В залежності від бар’єрів, які перешкоджають конкуренції виділяють три основні види монополії:

1. Закрита монополія – це монополія, яка захищена від конкуренції державними привілеями і юридичними заборонами (обмеженнями), або патентами і ліцензіями.

2. Природна монополія – це ситуація, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією фірмою, за умови відсутності конкуренції, внаслідок технологічних особливостей виробництва пов’язаних з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції у разі збільшення обсягів виробництва однією фірмою. Існування природної монополії визнається суспільством доцільним і виправданим (водо-, газо-, електропостачання).

3. Відкрита монополія – це монополія, при якій одна фірма, хоча б на деякий час стає єдиним постачальником продукту, але при цьому вона не має спеціального захисту від конкуренції (наприклад, фірма, що вийшла на ринок з новою продукцією). В даному випадку конкуренти можуть з’явитися на ринку в будь-який час.

Така класифікація монополій на три категорії досить умовна. Фактично (в довгостроковому періоді) всі монополії можуть вважатися відкритими.

Поняття “монополія” використовується не тільки у вузькому значенні як чиста монополія, але і в широкому розумінні, як економічна монополія.

Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або їх об’єднання, яке посідає на ринку панівне місце і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

Таким чином, в широкому розумінні монополія означає домінуюче становище економічних суб’єктів на ринку і в такому випадку включає в себе не тільки чисту монополію, але й олігополію, а також деякі фірми, що працюють в умовах моделі монополістичної конкуренції.

Існування монополії має істотні негативні наслідки:

1) монополії придушують конкуренцію – важливу рушійну силу економічного прогресу;

2) підтримання більш високих, ніж конкурентні, цін і економічних прибутків та обмеження обсягів виробництва у порівнянні з конкурентною галуззю;

3) уповільнюється науково-технічний прогрес;

4) з’являється схильність до нераціонального (іноді просто хижацького) використання природних ресурсів та забруднення навкілля;

5) сприяє нерівності у розподілі в доходах і багатстві;

6) спричиняє загрозу політичній демократії (монополізація засобів масової інформації, за допомогою яких здійснюється вплив на свідомість населення у необхідному напрямку; здійснюється тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо).

Заради об’єктивності, слід відмітити, що монополії мають і деякі позитивні риси. Так завдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково-дослідні роботи, впроваджуючи новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того ефект масштабу виробництва великих підприємств дає змогу їм виробляти дешеву і якісну продукцію. Великі підприємства більш стійкі в умовах криз, що зменшує рівень безробіття і соціальну напругу у суспільстві.