дата	Зміст роботи	оцінка	Підпис
	Згідно з програмою та графіком проходження практики мій робочий день розпочався у поліклініці, де я ознайомилася зі структурою і режимом роботи в кабінеті хірурга. На протязі робочого дня я заповнювала амбулаторні карти, виписувала направлення на рентгенографію, клінічний аналіз крові, аналіз сечі по Нечипоренку. Разом з м/с виконувала перев’язки хворим. Готувала перев’язувальний матеріал до стерилізації. Виписувала направлення на госпіталізацію хворих до стаціонару хірургічного відділення. За призначенням лікаря виписувала рецепти. Також на протязі робочого дня допомагала м/с та лікарю хірургу в обробці пролежня хворої. Визначення групи крові за стандартними сироватками № Реакція дослід. еритроцитів з цоліклонами Реакція дослід. Сироватки(плазми) із стандартними еритроцитами Досліджувана кров нал. до групи анти - А анти - В I (0) II (A) III (B) 1. - - - + + I (0Lβ) 2. + - - - + II (Aβ) 3. - + - + - III (Bβ) 4. + + - - - IV (AB0) Підсумок дня: Підготовка кабінету до роботи Прийом хворих – 7; Проведення обстеження хворих – 2; Заповнення амбулаторної карти – 2; Виписування направлення на рентгенографію – 4; Проведення перев’язок – 2; Підготовка перев’язувального матеріалу до стерилізації Виписування рецептів – 3; Заповнення мед. документації
дата	Зміст роботи	оцінка	Підпис
	Згідно з програмою практики мій робочий день розпочався в кабінеті хірурга, де я виконувала обов’язки м/с, заповнювала амбулаторні карти, виписувала направлення на рентгенографію. Виписувала направлення на госпіталізацію хворих до стаціонару хірургічного відділення. За призначенням лікаря виписувала рецепти. За дорученням лікаря супроводжувала хвору до рентген-кабінету. Після чого оцінювала стан хворої по рентгенологічному знімку. У хворої було виявлено перелом зі зміщенням. Проводила амідопіринові пробу на залишок крові. Також була присутня на розкритті фурункула, при якому асистувала лікареві. Проведення проби на виявлення залишків крові (амідопіринова) Необхідно: 5% спиртовий р-н амідопірину; 30% оцтова кислота; 3% р-н перекису водню; піпетки і контрольні інструменти; Алгоритм дії: Змішала однакову кількість (по 2-3 мл) кожної приготовленої речовини; Взяла піпеткою отриманий реактив і нанесла по 2 краплі на вироби; Прочитала результат проби. З’явилося синьо-зелене забарвлення, отже пробу вважаю позитивною. Підсумок дня: Виконання обов’язків м/с Прийом хворих – 7; Проведення обстеження хворих – 5; Заповнення амбулаторної карти – 5; Виписування направлення на рентгенографію – 3; Виписка рецептів – 2; Проведення проби на залишки крові – 2; Заповнення мед. документації

дата	Зміст роботи	оцінка	підпис
	Згідно з програмою та графіком проходження практики це мій останній робочий день в поліклініці хірургічного профілю. Сьогодні я разом з лікарем і м/с приймала і проводила огляд хворих. Також заповнювала амбулаторні карти, виписувала направлення на аналіз сечі по Зимницькому. Проводила перев’язку хворим. Виписувала направлення на госпіталізацію до стаціонару хірургічного відділення. За призначенням лікаря виписувала рецепти. Також на протязі робочого дня допомагала м/с та лікарю хірургу в обробці пролежня хворої. Допомагала лікарю накласти шви на рани. Постановка проби за Зимницьким Підготуйте 8 чистих, сухих флаконів ємкістю 250-400 мл. До кожного з них приклейте етикетку із зазначенням назви дослідження (аналіз сечі за Зимницьким), П.І.Б хворого, відділення, палати, номера порції і часу, протягом якого хворий має заповнити флакон (6-9, 9-12, 12-15, 15-18, і т.д). Сечу хворий збирає протягом доби. О 6-й годині хворий звільняє сечовий міхур (цю порцію сечі не збираєте). Протягом кожних трьох годин хворий мочиться у відповідний флакон один або декілька разів. Прослідкуйте, щоб хворий заповнив усі флакони. О 24, 3, 6-й годинах розбудіть його для випорожнення сечового міхура. Якщо в разі поліурії не вистачає об’єму одного флакона, видайте додатковий із зазначенням на ньому прізвища хворого та номера порції. Вранці наступного дня відправте всі флакони до лабораторії. Ті флакони, що не були заповнені, також відправте до лабораторії Підсумок дня: Підготовка кабінету до роботи Прийом хворих – 7; Проведення обстеження хворих – 5; Заповнення амбулаторної карти хворих – 3; Виписування направлення на аналіз сечі за Зимницьким – 1; Проведення перев’язки хворим – 3; Виписування рецептів – 4; Заповнення медичної документації

Самостійна робота

Поняття про пов’язку та перев’язку

Вчення про пов’язки, показання до їх застосування та правила їх накладання називають десмургією.

Розрізняють поняття про пов’язку і перев’язку.

Під пов’язкою слід розуміти все те, що накладають на уражену частину тіла з лікувальною метою.

Пов’язка складається з перев’язувального матеріалу, що накладається безпосередньо на рану, та різних додаткових засобів (клеол, лейкопластир, бинт і ін. ), що укріпляють і утримують перев’язувальний матеріал: матеріал у відповідному положенні.

Перев’язкою називають процес накладання пов’язки. Залежно від характеру ушкодження, визначають тактику і вид пов’язки (закріплювальна, стискальна, іммобілізуючи та ін.).

Класифікація пов’язок:

1. За типом використаного матеріалу пов’язки поділяють на 2 групи:

А) м’які (клейові, бинтові, косинкові та ін.);

В) тверді або жорсткі (шинні, крохмальні, гіпсові пов’язки та ін. );

2. залежно від мети накладання, пов’язки можуть бути:

1) закріплювальні, тобто ті, які утримують перев’язувальний матеріал на рані або на ураженій поверхні;

2) іммобілізуючі, або нерухомі, які забезпечують нерухомість ураженої частини тіла. Ці пов’язки, як правило, застосовують при травмах опорно-рухового апарату для попередження болю при транспортуванні, а в лікарняних умовах – для утримання в правильному положенні відламків кісток після репозиції або після операцій на кістках;

3. екстензійні – пов’язки з витягненням.

З цією метою використовують апарати для витягнення (Г.Н. Єлізарова, О.М.Єдинак та ін. ), які забезпечують достатні рухи в здорових відділах кінцівки при одночасному збереженні нерухомості ушкодженої кінцівки.

Закріплювальні пов’язки за способом фіксації перев’язувального матеріалу поділяються на:

1. Бинтові;

2. Липкопластирні;

3. Клейові (колоїдні, клеолові);

4. Косинкові;

5. Пращоподібні;

6. Т-подібні;

Іммобілізуючи або нерухомі поділяють на 2 групи:

1. Шинні;

2. Твердогнучі (гіпс, пластмаса, крохмаль та ін. );

Шинні пов’язки бувають:

простими (фіксаційні або транспортні);

екстензійними (лікувальні шини або апарати для скелетного витягнення).

У загально хірургічній практиці найчастіше використовують м’які бинтові пов’язки, які попереджують висихання рани, вторинне інфікування її, сприяють зупинці кровотечі.

Самостійна робота

Лікування, профілактика та екстрена профілактика правця

Правець – специфічне інфекційне захворювання, що спричинюється вірулентною анаеробною паличкою і проявляється тяжким ураженням нервової системи та інтоксикацією організму. Збудник правця – грам позитивна паличка – є досить розповсюдженим мікроорганізмом у природі, особливо у гної та грунті. Спори правцевої палички дуже стійкі до дії фізичних та хімічних чинників і можуть зберігатись протягом тривалого часу. Вхідними воротами для правцевої інфекції є будь-які пошкодження шкіри або слизових оболонок при травмах, опіках, потертостях і ін. Сприятливими факторами для виникнення захворювання є послаблення та зниження захисних сил організму. Інкубаційний період триває в середньому 7-10 днів, деколи до 1,5 міс.

Лікування. Важливим компонентом лікування правця є обробка рани, що слугувала вхідними воротами для інфекції. У більшості випадків це є, на жаль, незначні пошкодження шкіри (подряпини, садна, невеликі порізи, колоті рани, тощо), які до початку захворювання повністю або майже загоїлись. Іноді лише детальний огляд пацієнта дає змогу знайти ураження. Хірургічна обробка вхідних воріт у хворих на правець має бути ретельною, з висіченням нежиттєздатних тканин, широким розкриттям абсцесів, видаленням струпів, сторонніх тіл, промиванням пероксиду водню, при необхідності – дренуванням. Значні за обсягом, нагноєні рани повинні залишатися відкритими і промиватися повторно.

Специфічного лікування правця немає, оскільки токсини, що зв’язуються з нервовою системою, нейтралізувати неможливо. А тому лікування правця ґрунтується в основному на реанімаційних заходах. Усі хворі повинні бути госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії великих лікарень, краще в обласні лікарні, у супроводі лікаря-реаніматолога. Перед транспортуванням хворим вводять проти судомні препарати в дозах, які виключають можливість судом і забезпечують спонтанне дихання. В окремих випадках проводять інкубацію трахеї і евакуацію хворого в умовах ШВЛ. Для нейтралізації ще незв’язаних токсинів циркулюючої крові в перші години необхідно ввести 100-150тис. МО протиправцевої сироватки, розведеної (не менше1:10) ізотонічним розчином хлористого натрію. При цьому 0,5 дози ввести в/в краплинно, а другу – одномоментно в/м.

Набагато кращим засобом, який забезпечує довготривалу циркуляцію антитіл у крові, є протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ). Доза ППЛІ, котру застосовують з лікувальною метою. Становить 1000 МО. Вводять 500 МО в/в і 500 МО в/м. Слід пам’ятати, що після одужання хворому необхідно провести активну імунізацію за допомогою протиправцевого анатоксину, який вводять три рази з інтервалом 1,5 і 9-12 міс., так як перенесене захворювання не залишає після себе імунітету.

Для заспокоєння хворому призначають снодійні препарати, нейролепт – анальгетики: фентаніл, дроперидол, фенобарбітал та ін.. Дози цих препаратів і шляхи їх введення кожен раз підбирають індивідуально, залежно від чутливості, віку і маси тіла хворого. Основна мета їх введення – профілактика судом. Поряд із цим, проводять інтенсивну інфузійну терапію, вливають 5% глюкозу з інсуліном, р-н Рінгер - Локка, плазму, альбумін і ін., їжа повинна бути рідкою, висококалорійною.

Хворий повинен бути в окремій затемненій палаті, де б підтримувалась тиша. Такі хворі потребують особливого догляду, цілодобового лікарського поста, наявності “чергового” шприца з міорелаксантом. У тяжких випадках хворим на правець для профілактики асфіксії накладають трахеостому, призначають міорелаксанти і переводять на штучне дихання.

Профілактика правця. Згідно з існуючим наказом МОЗ України № 198 від 05.08.99р, профілактику правця необхідно проводити в таких випадках: 1) при будь-якій травмі з порушенням цілості шкірних покривів і слизових оболонок; 2) при опіках і відмороженнях I, II, III, IV ступеня; 3) породіллям при родах вдома без медичної допомоги; 4) при поза лікарняних абортах; 5) при операціях на ШКТ; 6) при укусах тварин; 7) при гангрені або некрозі тканин, абсцесах будь-якого походження.

А планову імунізацію проти правця проводять усьому населенню, починаючи з 3-х місячного віку. Для планової активної імунізації проти правця використовують: адсорбовану кашлюково-дифтерійно-правцеву вакцину (АКДП), яка містить в 1мл 20 млрд, інактивованих кашлюкових мікробних клітин.

Повний курс імунізації АП-а для дорослих складається з двох щеплень по 0,5 мл кожне з інтервалом 30-40діб і ревакцинації через 6-12 міс тією ж дозою. При скороченій схемі повний курс імунізації включає одноразову вакцинацію АП-а в подвоєній дозі (1,0 мл) та ревакцинацію через 1-2 роки дозою 0,5 мл, та в подальшому кожні 10 років.

Екстрена профілактика правця. Екстрену імунопрофілактику правця необхідно проводити період до 20 днів з моменту отримання травми, враховуючи можливу довго тривалість інкубаційного періоду при правці. При тяжких відкритих травмах для забезпечення повноцінної імунної відповіді на правцевий анатоксин препарат слід вводити не раніше 3-го та не пізніше 12-го дня після травми. Призначення засобів для екстреної імунопрофілактики правця здійснюється диференційовано, залежно від наявності документального підтвердження про щеплення або даних імунологічного контролю напруженості протиправцевого імунітету, а також враховуючи характер травми. Для екстреної активної імунізації проти правця застосовують: адсорбований правцевий анатоксин (АП-а); адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП-а), зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М-а); протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ), який виготовляють з крові імунних людей, протиправцеву сироватку (ППС), яку отримують з крові гіперімунізованих коней.

Самостійна робота