4. Феодальні відносини Англії

В V ст. Британія, населена кельтськими племенами, була завойована племенами, (переселенці з Північної Німеччини), англов, саксів, ютів, які створили на території острова кілька королівств. Згодом вони були об'єднані в одне королівство, яке згодом стало називатися Англією.

На початку середньовіччя англосакси жили громадами. Природні умови й периферійне положення гальмувало розкладання первіснообщинних відносин, що обумовило відносно повільну феодалізацію.

В XI ст. основну масу населення становили вільні селяни-общинники. Вони володіли великими ділянками землі – гайдами. Це припускало наявність великих патріархальних родин і затримувало виникнення в Англії вільно відчужуваної земельної власності типу аллода.

Феодальна власність зароджувалася в VII-VIII ст. у результаті:

• королівських пожалувань землі знатним людям;

• права збирати з певних ділянок королівських володінь побори.

Земля, доходи від якої передавалися кому-небудь, називалася бокленд. З його появою виникло велике феодальне землеволодіння, тому що право одержання доходів незабаром перетворилося в право власності на цю землю. Селяни ставали залежними, хоча й зберігали особисту свободу.

Велике церковне й світське землеволодіння сформувалося в IX-XI ст.

Хоча в XI ст. в Англії вже існували феодальні маєтки (манори), які обслуговувалися працею залежних селян, більша частина англійських селян ще зберігала особисту волю. Але в 1066р. Відбулася подія, наслідком якої з'явилося швидке завершення феодалізації країни. Англія була завойована французькими феодалами на чолі з герцогом Нормандії. Захопивши землю й політичну владу, завойовники насаджували звичні їм порядки (помітимо, що французький феодалізм був більш зрілим).

Проведений у 1086р. всеанглійський поземельний перепис («Книга страшного суду») підкорив раніше вільних общинників, встановив об'єкти податкового стягнення й феодальна вотчина-манор прийняла закінчену форму.

Господарство ґрунтувалося на панщинній праці залежних селян серед яких:

• віллани - мали наділ землі, свої знаряддя праці, виконували панщину, платили оброк (натуральні й грошові платежі);

• бордарії- залежні селяни з наділом меншим, чим у віллана;

• коттери - залежні селяни із крихітним наділом або зовсім без землі;

• серви - нижча категорія, не мали землі й виконували найважчі роботи.

В XII-XIII ст. аграрна еволюція Англії йшла суперечливими шляхами. Удосконалювалося землеробство, затвердилося трипілля, збільшилася площа відпрацьованої землі. Попит на вовну стимулював розвиток вівчарства. Під впливом товарно-грошових відносин у середині XII ст. намітилося дві тенденції:

1 - убік особистого звільнення селян і комутації ренти. Віллани переводилися на положення власників землі, звільнялися від найбільш важких форм особистої залежності, переводилися на натуральний або грошовий оброк.

2 - до розширення доменіального господарства, росту панщинної експлуатації, зміцненню особистої залежності вілланів. Це було наслідком росту експорту вовни й зерна.

В XIII-XIV ст. в економіці англійського села відбуваються серйозні зрушення. У торгівлю все ширше залучалися не тільки поміщицькі, але й селянські господарства. До кінця XIII століття в багатьох манорах панщина й натуральні оброки були замінені грошовою рентою. В XIV-XV ст. комутація ренти одержала велике поширення.

Перехід до грошової ренти підсилював диференціацію кріпосного селянства. В англійському селі поряд з багатими селянами з'явився прошарок бідноти. Коттерам, які мали крихітні городи, нема чого було вивозити на ринок для продажу, і панщина була скасована. Так, вони перетворювалися в поденників, які наймалися за гроші.

Крім перерахованих повинностей було введено ряд довільних податків і церковна десятина.

У середині XIV століття нещастя народу були посилені епідемією чуми, яка вразила Англію. Для англійських феодалів гостро стало питання про робочу силу: після епідемії кріпаків стало набагато менше; безземельні батраки не хотіли працювати за колишню мізерну плату.

В цих умовах держава видала ряд законів (відомих як «робоче законодавство»), згідно з якими всі особи від 12 до 60 років, що не мали засобів до життя, зобов'язані були найнятися на роботу за плату, яка існувала до епідемії, за відмову від наймання загрожувала в'язниця.

Крім того, багато лордів, прагнули закріпити за собою робочі руки, знову закріпачували батраків. На довершення до всього держава збільшила побори для ведення столітньої війни із Францією.

Все це загострювало класову боротьбу в Англії. В 1381 р. спалахнуло селянське повстання. Селян підтримала міська біднота. Повстання англійських селян було більше організованим, чим французька жакерія. Під керівництвом досвідченого у військовій справі Уота Тайлера повсталі досягли серйозних успіхів. Вони зайняли Лондон і пред'явили королеві свої вимоги: скасування панщини, фіксація поземельної ренти в певних невеликих розмірах, свобода торгівлі, розділ церковних земель, зрівняння соціальних станів і т. ін.

Повстання зазнало поразки, але мало важливі економічні наслідки:

1. в XIV ст. залишки панщинної системи були ліквідовані;

2. до кінця XV ст. майже всі селяни викупилися із кріпосної залежності;

3. сільське господарство Англії стало переважно товарним, головною галуззю стало вівчарство;

4. розвивалася сукняна промисловість.