Змістовий модуль I. Загальні положення екологічного права.

Т е м а 1. Предмет, метод, система та принципи екологічного права

1. Предметом екологічного права є:

1. суспільні екологічні відносини у галузі взаємодії суспільства і навколишнього природного середовища;

2. природні і природно-антропогенні блага, з приводу яких виникають екологічні правовідносини;

3. сукупність правових норм щодо користування та розпорядження землею, надрами, водами, лісами, об'єктами тваринного, рослинного світу та іншими природними ресурсами та комплексами;

4. навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів.

2. До об’єктів екологічного права належать:

1. сукупність правомочій власника по володінню, користуванню та розпорядженню землею, надрами, водами, лісами, об'єктами тваринного, рослинного світу та іншими природними ресурсами та комплексами;

2. природні ресурси (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліси, тваринний світ тощо) ;

3. здоров'я і життя людей;

4. забруднюючі речовини.

3. Екологічне право це:

1. система правових норм, які регулюють суспільні відносини в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

2. сукупність правових норм щодо володіння, користування та розпорядження землею, надрами, водами, лісами, об'єктами тваринного, рослинного світу та іншими природними ресурсами та комплексами;

3. сукупність правових норм спрямованих на зміну юридичного статусу, цільового призначення чи стану природних об’єктів, визначення їх юридичної долі;

4. сукупності законів та інших нормативно-правових актів в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

4. Метод правового регулювання екологічних відносин:

1. імперативний;

2. диспозитивний;

3. змішаний (імперативний і диспозитивний);

4. рекомендаційний.

5. Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

1. рівність всіх перед законом;

2. гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;

3. незворотність покарання;

4. справедливість.

Т е м а 2. Джерела екологічного права

6. Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є:

1. виконання міжнародних зобовязань;

2. збереження природних ресурсів;

3. імплементація норм ЕС;

4. вступ України до СОТ.

7. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються:

1. законодавством про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством;

2. законодавством про охорону здоров’я;

3. законодавством про охорону праці;

4. законодавством про охорону прав на корисні моделі.

8. Джерела екологічного права:

1. Земельний кодекс України;

2. Кодекс законів про працю України;

3. рішення третейських судів;

4. Кодекс про адміністративні порушення України.

9. Юридичну силу закону мають:

1. декрети Кабінету Міністрів України;

2. акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій;

3. нормативні акти органи місцевого самоврядування;

4. нормативно правові акти міністерств, відомств, державних комітетів.

Т е м а 3. Правові основи управління природокористуванням та охороною довкілля (екологічне управління)

10. Метою управління в галузі природокористування i охорони довкілля є:

1. побудова правової держави;

2. контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;

3. контроль за безпекою умов праці;

4. отримання екологічної інформації.

11. До організаційних функцій управління належать:

1. обстеження природних ресурсів;

2. облік природних ресурсів;

3. аудит природних ресурсів;

4. використання природних ресурсів.

12. До державних органів загальної компетенції в галузі охорони навколишнього природного середовища належать

1. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

2. органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи;

3. прем’єр-міністр України;

4. Голова Верховної Ради України.

13. За територіальним масштабом діяльності суб'єкти державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища поділяються на:

1. відомчі;

2. місцеві;

3. локальні;

4. виробничі.

14. До місцевих органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища належать:

1. Рада міністрів АРК;

2. міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

3. громадські ради при територіальних управліннях охорони навколишнього природного середовища;

4. органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

15. Органами загальної компетенції з питань екології є:

1. Президент України;

2. прем’єр-міністр України;

3. Голова Верховної ради України;

4. Міністр охорони навколишнього природного середовища.

16. Органами спеціальної компетенції є:

1. Рада міністрів АРК;

2. Державний комітет України по водному господарству;

3. місцеві державні адміністрації;

4. виконавчі органи сільських, селищних, міських Рад.

17. До виключної компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища належать:

1. встановлення правового режиму умов праці на екологонебезпечних підприємствах;

2. встановлення правового режиму використання повітряного простору України;

3. встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території держави;

4. встановлення правового режиму виробництва на екологонебезпечних підприємствах.

18. Повноваження місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища

1. видають і скасовують дозволи на скиди забруднюючих речовин до природних ресурсів місцевого значення;

2. видають і скасовують дозволи на відособлене спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

3. видають і скасовують лімити використання природних ресурсів місцевого значення;

4. видають і скасовують обсяги викідів забруднюючих речовин до природних ресурсів місцевого значення.

19. Вкажіть, який дорадчий орган з питань формування екологічної мережі створюється при Кабінеті Міністрів України:

1. рада екобезпеки;

2. рада з формування екологічної мережі;

3. координаційна рада;

4. служба заповідної справи.

Т е м а 4. Екологічні права та обов’язки громадян

20. Екологічна інформація означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:

1. стан здоров’я людей;

2. умови праці людей;

3. забруднення;

4. тваринництво.

21. Природоохоронна громадськість означає

1. одну або більше фізичну чи юридичну особу, їх об’єднання, організації;

2. тільки громадян;

3. тільки профспілкові об’єднання, організації;

4. тільки природорохоронні громадські об’єднання, організації.

22. Екологічна інформація надається не пізніше

1. одного місяця після подання заяви;

2. одного тижня після подання заяви;

3. одної добі після подання заяви;

4. протягом року.

23. Коли державний орган не має у своєму розпорядженні екологічної інформаці

1. він має право не відповідати на запит громадськості;

2. він передає цей запит відповідному органу та належним чином повідомляє про це подавця запиту;

3. він відмовляє в наданні інформації;

4. він передає цей запит вищестоячему органу для вирішення питання.

24. Громадяни України мають наступні екологічні права:

1. на працю;

2. на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

3. на життя;

4. на здоров”я.

25. Екологічні права громадян забезпечуються:

1. прожитковим мінімумом;

2. мінімальною заработною платою;

3. участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

4. свободою світогляду.

26. Громадські природоохоронні об’єднання мають право:

1. здійснювати державну екологічну експертизу;

2. виступати з ініціативою проведення республіканських і місцевих референдумів з питань, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища;

3. здійснювати обовязковий облік природних ресурсів;

4. притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів.

27. До екологічних обов’язок громадян України відноситься:

1. здійснювати діяльність по використанню природних ресурсів;

2. здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

3. здійснювати діяльність щодо відтворення природних ресурсів;

4. отримувати екологічну освіту.

28. Громадська екологічна експертиза здійснюється

1. науково-досліднимі установами на замовлення громадських об’єднань;

2. незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах;

3. громадськими природоохоронними організаціями, якщо цей вид діяльності передбачений статутом;

4. товариством захисту прав споживача.

29. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється

1. мисливцями;

2. громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища;

3. місцевими радами;

4. органами державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

30. Чи обов’язково суб’єкту господарської діяльності інформувати громадськість про будівництво об’єкту підвищеної екологічної небезпеки:

1. не обов’язково;

2. обов’язково;

3. в особливих випадках;

4. за рішенням відповідного органу.