158.3 Підходи до інвестування в оборотні активи.

Як правило, використовують 3 основних підходи до інвестування в оборотні кошти: Оборотні кошти є постійно на максимальному рівні – політика “жирного кота”; Поміркована політика щодо рівня оборотних коштів Мінімізація рівня оборотних коштів.

В першому випадку мінімізуються ризики ліквідності та недоотримання прибутку. У третьому випадку ці ризики відповідно максимізуються. Поміркована політика передбачає маневрування.

В умовах визначеності та впевненості доцільно використовувати політику мінімізації рівня оборотних коштів, вона дозволяє максимізувати прибуток. В умовах невизначеності потрібно використовувати політику помірковану або максимізувати рівень оборотних коштів. Ризик втрати ліквідності та недоотримання прибутку компенсується за рахунок наявності стратегічного запасу та високого рівня оборотних коштів.

Політика фінансування обігових активів

Політика фінансування обігових активів поєднує позикову політику підприємства і політику рефінансування прибутку з стратегією використання довгострокового та короткострокового капіталу для інвестування в окремі види обігових активів, тобто визначає джерела, розмір обігового капіталу і напрями його використання. Результатом ефективного управління обіговим капіталом є формування оптимальних для підприємства розмірів:

- власного обігового капіталу, який є довгостроковим джерелом фінансування і визначається як різниця між власним капіталом та необоротними активами;

- чистого обігового капіталу (робочого капіталу), який дорівнює різниці між сумою обігових активів за даними балансу та короткостроковими зобов'язаннями в пасиві балансу, тобто є довгостроковим капіталом.

Враховуючи значення власного обігового капіталу та довгострокового позикового капіталу для стабільності фінансування і забезпечення ліквідності підприємства, у структурі активів необхідно збільшувати обсяги обігових активів, профінансованих із цих джерел.

Політика фінансування обігових активів окремого підприємства формується стратегіями фінансування, які різняться між собою плановим співвідношеннями власного обігового капіталу, довгострокового капіталу та поточних зобов'язань, інвестованих в обігові активи. При цьому стратегії фінансування мають варіанти від фінансування лише власним капіталом до фінансування лише поточними зобов'язаннями (робочий капітал у цьому випадку повністю відсутній).

Слід зазначити, що присутність в інвестуванні довгострокового позикового капіталу може призвести до появи надлишкового на деякий період обігового капіталу, що збільшує вартість фінансування.

159.Консервативна політика формування оборотних активів.

Консервативна політика управління оборотними активами будується в умовах стабільної фінансово-господарської діяльності підприємства, при цьому спостерігається висока рентабельність активів. Проте через непередбачені тенденції зміни кон’юнктури на товарному і фінансовому ринках можливі ризики високої технічної неплатоспроможності.

Консервативний підхід до формування оборотних активів передбачає не тільки повне задоволення поточної потреби у всіх їх видах, забезпечуючи нормальний хід операційної діяльності, але й створення великих розмірів їх резервів на випадок непередбачених ускладнень в забезпеченні підприємства сировиною і матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки інкасації дебіторської заборгованості,

активізації попиту покупців і т.п. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно відображається на ефективності використання оборотних активів їх оборотності та рівні рентабельності.