- •1 Загальні положення
- •1.1 Вибір вихідних даних для проектування
- •1.2 Обсяг і оформлення курсової роботи
- •2 Послідовність виконання курсової роботи
- •2.1 Внутрішній водопровід
- •2.2 Внутрішня мережа каналізації
- •2.3 Внутрішньоквартальна каналізація
- •3 Загальні вказівки до виконання курсової роботи
- •3.1 Внутрішня мережа водопроводу
- •3.1.1 Вибір системи та схеми
- •3.1.2 Вибір місця вводу і розташування водомірного вузла
- •3.1.3 Водопровідна мережа та арматура
- •3.1.4 Аксонометрична схема водопроводу
- •3.1.5 Гідравлічний розрахунок внутрішнього водопроводу
- •3.2 Внутрішня каналізація
- •3.2.1 Вибір системи каналізації
- •3.2.2 Внутрішня каналізаційна мережа
- •3.2.3 Гідравлічний розрахунок випусків
- •3.2.4 Аксонометрична схема внутрішньої каналізації
- •3.2.5 Внутрішньоквартальна мережа каналізації
- •3.2.6 Поздовжній профіль внутрішньоквартальної каналізаційної мережі
- •2 Склад проекту
- •Вибір вихідних даних для проектування
- •Умовні позначення матеріалів, арматури і обладнання
- •Каналізація:
- •Додаток і
- •Додаток к
- •Додаток л
- •Список джерел інформації
- •Навчальне видання
- •Хдтуба, 61002, Харків, вул. Сумська, 40
- •Підготовлено та надруковано рвв
3.1.3 Водопровідна мережа та арматура
Проектування внутрішньої водопровідної мережі починається з розміщення стояків. Водопровідні стояки доцільно встановлювати разом із каналізаційними в каналах, застосовуючи спільні отвори в перекриттях.
Вирішуючи схему мережі на плані будівлі слід намагатись, щоб підсумкова довжина труб була якомога меншою.
Внутрішня водопровідна мережа виконується з оцинкованих, пластмасових труб різних типів, дозволених санітарними органами, та мідних.
Стояки встановлюють таким чином, щоб виключити довгі підводки. Найчастіше стояки встановлюють у санвузлах. Підвід води від стояків до приладів і водорозбірних точок прокладають на висоті 0,2 м від чистої підлоги з ухилом до стояків, а розвідні магістралі, що об’єднують стояки, – в підвалі з ухилом 0,002–0,005 в бік уводу для можливого спуску води з них. На вводі в кожну квартиру встановлюють вентилі, лічильники води, фільтри грубої очистки води. Біля основи стояків у будинках, що мають висоту в три поверхи й більше встановлюють запірні вентилі й трійники із спускними кранами з метою відключення стояка в випадку аварії і необхідності його спорожнення.
Стояки господарсько-питного водопроводу й об’єднаних систем позначають: Ст. В 1-1, Ст. В 1-2 і т. д., де перша цифра характеризує систему водопроводу (1 – господарсько-питний, 2 – протипожежний, 3 – виробничий), остання цифра – порядковий номер стояка.
Труби можуть прокладатися відкрито (кріпленням до стін) і приховано в борозні стін з послідовною зарубкою штукатурення по сітці і залишанням дверцят або в нішах (якщо санітарні вузли є суміжними). Крім того, рекомендується укладка водопровідних труб з трубами інших призначень у виробничих кабінах, що виготовлені заводським способом.
На внутрішній водопровідній мережі будинків установлюють поливальні крани з того розрахунку, що на кожні 60–70 м зовнішнього периметру будинку припадає один поливальний кран.
3.1.4 Аксонометрична схема водопроводу
Аксонометрична схема водопроводу призначена для розрахунку мережі, складання специфікації матеріалів і наступного монтажу трубопроводів. Під час її креслення має бути дотримане прив’язування схеми з розташуванням мережі на плані поверху і підвалу (наприклад, якщо водопровідний увід показаний знизу, то на схемі його наносять "від себе").
Усі лінії трубопроводів, що проходять на плані горизонтально, на схемі зображують також горизонтально, стояки – вертикально; ділянки труб, позначені на плані "від себе" або "на себе", креслять під кутом 45 (додержуватися на всій схемі).
Аксонометрична схема водопроводу виконується без масштабу. На схемі вказують всі фасонні частини, водорозбірну й запірну арматуру, довжину ліній, діаметри і номери стояків (рис. Д3). Всі елементи показують у вигляді умовних позначок (див. додаток Е).
3.1.5 Гідравлічний розрахунок внутрішнього водопроводу
Залежно від прийнятої схеми господарсько-питну мережу необхідно розраховувати на господарсько-питну витрату, в разі використання об’єднаної господарсько-протипожежної системи її необхідно перевіряти на випадок господарчого водовикористання з витратою на гасіння пожежі.
Метою гідравлічного розрахунку внутрішнього водопроводу є визначення діаметрів труб і потрібного напору для забезпечення безперервного водопостачання всіх споживачів у будинку.
Послідовність гідравлічного розрахунку мережі:
- обрати на аксонометричній схемі розрахункову гілку від водоміру на вводі до найбільш віддаленої і високо розміщеної від уводу точки відбору;
- розділити гілку на розрахункові ділянки (між двома точками водовідбору);
- визначити кількість приладів на розрахункових ділянках N, імовірність дії приладів Р, коефіцієнт , розрахункові секундні витрати q (за формулою 1);
- підібрати за розрахунковими витратами (q) і рекомендованими швидкостями (v) діаметри труб (d);
- визначити за формулами гідравліки або за таблицями втрати напору по довжині на тертя під час руху води в мережі, на місцеві опори і в лічильнику води (за формулою 6);
- визначити потрібний напір у вводі в будинок (за формулою 5);
- підібрати підвищувальні установки (за недостатнього напору в міській мережі водопроводу) (за формулою 7).
У практиці проектування розрахункові секундні витрати води на розрахунковій ділянці визначають за числом установлених санітарних приладів та імовірності їх дії за формулою, л/с:
q = 5qo, (1)
де qо - секундна витрата води водорозбірною арматурою (приладом), визначена для окремого приладу за додатком Є; для різних приладів, які обслуговують однакових споживачів на ділянці тупикової мережі – за додатком Ж);
- коефіцієнт, визначений за додатком І залежно від загального числа приладів N на розрахунковій ділянці мережі та імовірності їх дії Р.
Імовірність дії санітарно-технічних приладів Р на ділянках мережі з однаковими водоспоживачами в будинках і постійним відношенням U/N визначається за формулою:
, (2)
де q hr,u - загальна норма витрати води споживачем за годину найбільшого водоспоживання, л (див. додаток Ж);
U - кількість водоспоживачів (кількість квартир, визначених відповідно до завдання, помножити на середню заселеність однієї квартири, яку приймають залежно від району будівництва будинку; можна приймати 3,5; 3,6; 3,8; 4,1 чол./кв. і т. ін);
qo - витрата води одним приладом , л/c;
N - загальна кількість приладів, шт.
За відсутності даних про кількість санітарно-технічних приладів у будівлях або спорудах значення P допускається знаходити за формулою (2), приймаючи N=U.
Далі знаходять значення , що залежить від добутку NР (див. додаток І).
Результати розрахунку доцільно записати в вигляді таблиці (табл. 1).
Таблиця 1 - Розрахунок внутрішньої водопровідної мережі
Номер ділянки |
Довжина ділянки l, м |
Кількість санітарних приладів N, шт |
NP |
|
Розра- хункова витрата q, л/с |
Діа-метр d, мм |
Швид-кість , м/с |
Питомі втрати і, м |
Втрати напору на ділянці і·l, м |
1-2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2-3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3-4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
hl |
Увід |
|
|
|
|
|
|
|
|
hув |
Діаметри труб підбирають за розрахунковими витратами, виходячи з умови, що швидкість руху води не повинна перевищувати 3 м/с, у випадку пропускання господарсько-питної витрати її приймають в межах 1-1,7 м/с.
Під час підбору діаметра труб і розрахунку втрат напору на тертя по довжині в мережі водопроводу використовують таблиці для гідравлічного розрахунку сталевих, чавунних водопровідних труб (див. додаток К) або [6]. Знаходячи діаметри, враховують максимальне використання гарантійного напору в точці приєднання до міської мережі.
Втрати напору на розрахованих ділянках знаходять як добуток питомої втрати (див. додаток К) на довжину ділянки li.
hli.= 1000і∙li/1000, м. (3)
Втрати напору в водомірі, м:
hвод.= Sq2, (4)
де S - гідравлічний опір лічильника (див.табл. 2), м/(м3/год);
q - розрахункова витрата, що проходить через водомір (лічильник), м3/год.
Q = 3,6q. (5)
Діаметр умовного проходу лічильника визначають, виходячи з розрахункової витрати, яка не повинна перевищувати експлуатаційну витрату (табл. 2).
Таблиця 2 - Дані для підбору лічильників води
Діаметр умовного проходу лічильника, мм |
Витрати води, м3/год |
Поріг чутливості (м3/год) не більше за |
Максимальний об'єм води на добу, м3 |
Гідравлічний опір лічильника, м/(м3/год)2 |
||
Мінімальні |
Експлуатаційні |
Максимальні |
||||
15 |
0,03 |
1,2 |
3 |
0,015 |
45 |
1,11 |
20 |
0,05 |
2 |
5 |
0,025 |
70 |
0,4 |
25 |
0,07 |
2,8 |
7 |
0,035 |
100 |
0,204 |
32 |
0,1 |
4 |
10 |
0,05 |
140 |
0,12 |
40 |
0,16 |
6,4 |
16 |
0,08 |
230 |
0,039 |
50 |
0,3 |
12 |
30 |
0,15 |
450 |
0,011 |
65 |
1,5 |
17 |
70 |
0,6 |
610 |
0,0063 |
80 |
2 |
36 |
110 |
0,7 |
1300 |
0,002 |
100 |
3 |
65 |
180 |
1,2 |
2350 |
0,000059 |
150 |
4 |
140 |
350 |
1,6 |
5100 |
0,00001 |
Лічильник з прийнятим діаметром умовного проходу перевіряють на пропускання максимальної (розрахункової) секундної витрати води:
а) на господарсько-питні та інші потреби (втрати напору в крильчастих лічильниках не повинні перебільшувати 2,5 м, турбінних – 1 м);
б) на внутрішнє пожежогасіння з урахуванням подачі розрахункової витрати води (втрати напору в лічильнику не повинні перебільшувати 10 м).
Розрахунок внутрішньої водопровідної мережі дозволяє розрахувати потрібний напір, що забезпечить безперебійне водопостачання будинку за формулою, м:
Hпотр = Hgеоm + h + Hf , (6)
де Hgеom – геометрична висота підйому води від місця приєднання вводу до вуличної магістралі до найвищого розташування водорозбірного крана (умовно приймаємо 1,5 м як геометричну висоту від місця вводу до підлоги першого поверху і висоту від підлоги до крана (душа) 2,2 м;
Hgеom = (nпов–1)∙hпов +1,5 + 2,2, (7)
де nпов – кількість поверхів;
hпов – висота поверху, м;
h – сума втрат напору за розрахунковим напрямком, м;
h = hвв + hl + hм+ hвод, (8)
де hвв – втрати напору на вводі (див. табл.1), м;
hl – втрати напору на ділянках трубопроводів розрахункового напрямку від лічильника до диктуючої точки, м (див. табл. 1);
hм – втрати напору на подолання місцевих опорів, приймаються як 30% від втрат на ділянках трубопроводу (див. [2, п.77] ), (hм = 0,3∙hl);
hвод – втрати напору в лічильнику, м;
Hf – вільний напір розрахункового санітарно-технічного приладу, м (див. додаток Є).
Величину одержаного потрібного напору Нпотр. порівнюють з гарантійним напором у міській мережі Нгар. Якщо Нпотр. Нгар,, то проектують підвищувальну установку.