3.5.3. Німецькі цінності

За висновками фахівців, а також за даними різних опитувань, до переліку важливих ціннісних характеристик німців відносяться такі: Fleiss (старанність), Genauigkeit (точність), Pünktlichkeit (пунктуаль­ність), Ordnungsliebe (любов до порядку), Qualitätsarbeit (якісна робота), Resis­tent gegen Bestechungsgelder (непідкупність), Glaubwürdigkeit (довіра, надій­ність), Verbindlichkeit (ввічливість).

І, навпаки, самі німці усвідомлюють, що на відміну від інших націй їм властиве: übertriebener Perfektionismus (надмірне прагнення до досконалості), Sturheit (упертість), mangelnde Flexibilität (недостатня гнучкість), Arbeitsbeses­senheit (одержимість роботою), Humorlosigkeit (відсутність почуття гумору), Besserwisserei (всезнайство), Griesgrämigkeit (похмурість, буркотливість), Un­freundlichkeit (недружелюбність), Verschlossenheit (замкнутість [Schaupp, Graff www; Приходько 150-151).

Б.Нусс вважає, що домінантами концептуальної картини світу німців є родо-видовий комплекс, до якого входять такі найголоніші цінності національного німецького характеру: Lebensdrang / життєва сила (Streben / спрямованість, Energie / енергійність); Prinzipien / принциповість (Ordnung / порядок, Ernsthaftigkeit / серйозність, Beharrlichkeit / наполегливість); Sinn für Methodische / почуття методич­ного (Organisation / організація, Genauigkeit / точність, Fleiß / старанність) [Приходько с. 156 Nuss 1993].

Узагальнивши різні джерела, принципи та підходи щодо опису німецької ціннісної картини світу, А.М.Приходько пропонує виділяти щонайменше два різновиди культурно-ціннісних концептів: абсолютні та регулятивні.

Перші відображають принципи конституювання життєвого світу людини (Arbeit ‘праця’, Pflicht ‘обов’язок’, Glaube ‘віра’, Recht ‘право’, Gewissen ‘совість’, Vorsicht ‘обережність’, Konsum ‘споживання’, Lebensstandard ‘стандарт / якість життя’), другі – принципи, цілі та смисл буття, Organisation ‘органі­зованість’, Fleiß ‘старанність’, Pünktlichkeit ‘пунктуальність’, Sparsamkeit ‘бережливість’, Sauberkeit ‘чистота’, Gemütlichkeit ‘комфорт / затишність’, Termin ‘домовленість’). Перші є характерними тією чи іншою мірою не тільки для німецької, але й для будь-якої іншої етнокультури, хоча і мають свою національну специфіку.

Другі ж втілюють суто німецький спосіб організації життєвого світу людини (Приходько с. 159), що наочно видно на малюнку, де в центрі Ordnung - основа («мірна одиниця» німецької ментальності:

Рисунок с. 159 копіювати!!!!!!!!

Історично німецький Ordnung/ПОРЯДОК існував у триєдності “Arbeiten, beten, sparen / Працю­вати, молитися, економити. Починаючи з XVI ст., у проповідях німецьких свя­щеників проводилася думка про буття як про gewisse Ordnung / певний поря­док. Для ні­мецького народу як сповідувача протестантизму Всевишній є Gott der Ordnung / Бог порядку, про що можна прочитати ще у Лейбніця. У прусський період зводився в ранг найвищої конструктивної цінності німецького народу. В часи фашизму порядок був проголошений владою і, відповідно, сприйнятий масовою свідомістю як су­то арійський здобуток, що обернулося для всього людства страшною катастрофою.

Разом з тим, асоціативно-образний ореол концепту Ordnung викликає в душі німця відчуття безпеки, надійності та розміреності його існування. У такий спосіб він зводиться до статусу соціокультурної категорії, що задає координати діяльності, сприяє адекватному позиціюванню людини в соціумі та світі, звільняє її від зай­вих мук і формує його життєві настанови. Опановуючи масовою свідомістю, ідея впорядкованості стає зрештою одним із найголовніших орієнтирів буття, що надає зміст людському існуванню. В Німеччині порядок регулює час і простір), як ергономічний чинник – наприклад, помічник у господарстві (Ord­nung hilft haushalten / Порядок допомогає вести господарство) або спосіб еконо­мії (Ordnung im Haus ist halbes Sparen / Порядок – це вже половина заощад­жень) (Приходько 187, 188, 189, 190)..

Порядок сповнює німецьку душу відчуттям краси і гармонії: Har­monie, Wahrheit, Ordnung, Schönheit, Vortrefflichkeit geben mir Freude / Гармонія, правда, порядок, краса сповнюють мене радістю” (Ф. Шиллер); “Ordnung ziehrt alles, Ordnung ist in allen Dingen gut / Порядок прикрашає все, порядок – це те гарне, що є у всіх речах” (В. Грим).

Інші стереотипні уявлення про німців так чи інакше зумовлюються порядком, і такі чесноти, як точність, пунктуальність, акуратність, дисципліна та ін., відбивають дуже дотичні ціннісні. Тому в лексиконі німця існують цілі ряди синонімічних засо­бів, які здатні всебічно представляти різні відтінки цих концептів. Пор.: Genauigkeit/ТОЧНІСТЬ: Akkuratesse (акуратність, ста­ранність,), Zuverlässigkeit (надійність), Prägnanz (влучність, чіткість), Sorgfalt, Sorgsamkeit, Sorgfältigkeit (старанність, точність, сумлінність), Gewissenhaftig­keit (сумлінність), Schärfe (чіткість; строгість), Bestimmtheit (визначеність, точ­ність), Ausführlichkeit (детальність, докладність), Akribie (старанність, педан­тична точність, ґрунтовність), Exaktheit (точність), Korrektheit (правильність, коректність).

Поняття педантизму також є близьким до порядку, точності і т.д. Проте німці на відміну від нас педантизм (zur Pedanterie) сприймають скоріше як негативну рису. Вони не люблять звинувачень у педантизмі, бо вважають, що від шану­вання порядку до педантизму лише один крок. Розуміючи педантизм як крайню, гіпертрофова­ну форму «порядколюбства», німці засуджують педантизм, але розуміють, що відокремити порядок від педантизму непросто. Про тонку грань між порядком і педантизмом пи­сав іще Й.В. Ґьоте:

«Aus aller Ordnung entsteht zuletzt Pedanterie; um diese loszu­werden, zerstört man jene, und es geht eine Zeit hin, bis man gewahr wird, dass man wieder Ordnung machen müsse» («Із будь-якого порядку врешті решт про­ростає педантизм; щоб його позбутися, треба його зруйнувати, щоб невдовзі усвідо­мити: варто знову повертатися до порядку») (Цит. За Приходько 213).

Усе це підтверджує особливості німецького характеру, на яких наголошує Б.Нусс:

Німці люблять чіткі та точні стосунки: «людина друг чи ворог, справа корисна чи шкідлива, ідея добра чи погана, почуття справжнє чи несправжнє. Вони завжди прагнуть орієнтуватися у чітко визначених рамках, займати правильну позицію тільки з урахуванням точного знання стану речей, діяти й приймати рішення тільки свідомо й раціо­кально» … « < німець> - фанат точності» (Genauig­keitsfanatiker) [Приходько 178 -Nuss 1993: 162; 164].

Схильність німців до порядку і усього, що з цим пов’язане, найчастіше пояснюють їх прагненням до ідеалу та неба­жанням миритися з тим, що світ недосконалий. Не випадково у геніального представника німецької нації -

Гегеля ми знаходимо так багато філософських обґрунтувань ідеалу як уявленню про «необхідне та бажане». Але є й інше пояснення цього феномену. Зокрема, Б. Нусс вважає, що порядок і страх у німців ідуть поруч, а потреба німців жити у світі порядку – «це побоювання зробити щось не так і тим самим наразитися на неприємності» [Nuss 1992: 126]. Порядок асоціюється у психології німців з безпекою, а безлад – з не­безпекою, страхом. «Unordnung (безлад,безпорядок), - продовжує Б.Нусс, - діє на німця як наркотик, який пара­лізує частину його здібностей і викликає коротке замикання в мозку“ [Nuss 1992: 130]. Тож не дивно, що під кінець війни нацистський режим намагався мобілізувати державу листівками за допомогою гасла: Deutscher Sieg oder russisches Chaos! / Німецька перемога або російський хаос. І, уявить собі, що багато хто йшов на смерть заради цього.

Так, німці бояться російського безладу та покладанню в житті на авось. Але і слов’янська ментальність не сприймає те, що цінують німці: рос. Что немцу здорово, то русскому – смерть.