МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.О.Сухомлинського

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

СЛОВНИК ГОВІРОК

БУЗЬКО-ІНГУЛЬСЬКОГО АРЕАЛУ

МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ

МИКОЛАЇВ – 2006

Т.1

Передмова Список населених пунктів Карта Миколаївської області

А, Б

"Словник говірок Бузько-Інгульського ареалу" уклали викладачі кафедри української мови філологічного факультету Миколаївського державного університету:

Спанатій Любов Степанівна – кандидат філологічних наук, доцент;

Супрун Алла Петрівна – кандидат філологічних наук, доцент;

Тимченко Марія Феліксівна – кандидат філологічних наук,

доцент, завідувач кафедри;

Токар Василь Петрович – кандидат філологічних наук, доцент.

Науковий керівник творчого колективу – доцент Токар В.П.

Редактор І–го тому – доцент Тимченко М.Ф.

За загальною редакцією доцента Токаря В.П.

У І–му томі Словника зафіксовано слів, не рахуючи тих, що подаються як посилання; з них під літерою а – , під літерою б – .

Передмова

“Словник говірок Бузько-Інгульського ареалу” укладено за “Програмою для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови” Й.О.Дзендзелівського, яка охоплює всі сфери життя і діяльності людей: сільське господарство, тваринництво, птахівництво, бджільництво, рибальство, будівництво, транспорт і комунікацію, ткацтво, млинарство, теслярство, ковальство, гончарство, шевство, соціально-економічну лексику, анатомічні назви, медицину і ветеринарію, побут, кулінарію, одяг і взуття, звичаї, ігри,розваги, обряди, повір'я, індивідуальні риси людини і, зрештою, дитячий лексикон.

Збирання і записування лексичного матеріалу до Словника проводилося різними шляхами.

1. Викладачами кафедри,наукові праці яких присвячені вивченню гончарної, рибальської, вівчарської та іншої лексики.

2. Студентами філологічного факультету стаціонарної форми навчання під час проходження діалектологічної практики.

3. Студентами–заочниками, які виконували контрольні роботи зі "Вступу до мовознавства", "Української діалектології", "Сучасної української літературної мови" на матеріалі лексики свого села.

4. Студентами денної і заочної форми навчання, які виконували курсові роботи з лексикології та діалектології на матеріалі рибальської, виноградарської, вівчарської, гончарної, бджільницької, металообробної, овочівницької, обрядової, народної медицини та іншої лексики певного села \чи сіл\.

5. Учителями української мови та літератури, які під час перебування на курсах підвищення кваліфікації виконували реферати на теми "Діалектна лексика мого села", "Рибальська, виноградарська, гончарна, вівчарська, обрядова, народної медицини та ін. лексика".

6. Із художніх творів письменників Миколаївщини.

* * *

Структура словникової статті.

Кожна словникова стаття будується за загальноприйнятою у подібних лексикографічних працях схемою:

1. Вона складається із чотирьох основних частин.

У першій частині подається реєстрове слово і вказується на всі властиві йому граматичні та стилістичні ознаки, що здійснюються за правилами, прийнятими у "Словнику української мови". (К.: Наук. думка. – 1970. – Т.І. – С.8 )¹.

Усі наявні фонетичні і словотворчі варіанти основного реєстрового слова фіксуються за алфавітом як окремі словникові статті.

Наприклад:

арпа'ж, у, ч., бот. Дрібна цибуля-сіянка, що використовується як насіння. Див. арпа'жик, арпажі'йка, гарпа'жик, гарбажі'йка та ін.

2. Значення заголовного слова здебільшого розкривається описово, часто наявним у літературній мові відповідником – синонімом, у меншій мірі – комбінованим способом:

ВЕРБИЧКИ, чок, мн. Збірна назва дерев будь-яких порід;

ВАЛАШАТИ, аю, аєш, недок. Каструвати;

ВГУРНИЙ, а, е. Впертий;

ГОРІЗНО, присл. Лежати догори лицем. Горілиць.

Якщо слово має декілька значень, то відділяються вони одне від одного арабськими цифрами, після чого по порядку розкривається кожне значення чи його відтінок. Наприклад:

БАРАНДУ'ШІ, ів, мн., бот. 1. Маленька лісова квіточка, яка розцвітає ранньою весною білим цвітом. Білий пролісок. Підсніжник.

2. Пролісок, який має квіточку лілово-синього кольору.

3. Маленькі жовтенькі квіточки, які з’являються ранньою весною у садках і цілинних землях.

Слова–омоніми подаються в окремих статтях з позначкою в дужках біля кожного слова арабськими цифрами його порядкового номера. Як-от:

БАБКА\1\, и, ж. Плівка, яка виникла на пряженому молоці.

БАБКА\2\, и, ж. Вид підкладного ковальського інструмента, за допомогою якого заокруглюють поковку.

БАБКА\3\, и, ж., бот. Безстебла рослина з пучком широких листків, яка активно використовується у народній медицині. Подорожник. "Ведмеже вухо". Іноді подається опис будови, величини і форми названого предмета, з якого матеріалу зроблений, як готується /коли це кулінарний виріб/ або ж опис здійснення певного народного обряду і т.ін.

ПАВУ'К, а, ч. Риболовна снасть, зроблена із двох навхрест з’єднаних дугоподібних залізних прутів, до яких прикріпляється сітка, що трохи звисає; у сітку кладуть на дно приманку і на довгій жердині опускають її тросом, намотується і розмотується барабаном, установленим на борту човна, у воду; коли риба зійдеться на приманку, рибак потихеньку, а іноді й швидко, підіймає з води сітку, намотуючи трос на барабан, а рибу виймає підсакою.

БАКАНЦІ, ів, мн. Кукурудза, яка під час підсмажування на гарячій черені печі або металевому листі тріскається і, бахкаючи, розвертається.

ДАНЦ, а, ч. Обрядовий танець під час весілля. Він виконується тоді, коли молодий приходить за молодою. У цей час грає спеціальна музика, і молодий із своїми рідними та близькими створюють коло і рухаються за обертом сонця. У свою чергу молода із своїми рідними і подружками утворюють друге коло, яке також рухається, але в протилежному напрямі. Коли молодий і молода стануть один проти одного, всі зупиняються. Тоді підходить батько молодої, з’єднує руки молодих, чим підтверджує, що згоден віддати дочку в руки молодого. Після цього створюється одне загальне коло, і всі знову продовжують виконувати танець. Після танцю молодий забирає молоду і садить за столом біля себе.

Коли один і той же предмет має ряд діалектних назв, то всі вони подаються за алфавітом як окремі словникові статті. Але після першого за алфавітом слова подаються всі його синоніми. Як-от:

БАБАЙ, я, ч. М'ясиста серцевина кавуна. Див. вовк, вовчик, вовчок, дід, душа, павук, питушок, чорт, качанчик та ін.

У ряді випадків указується на походження слова. Наприклад:

АР'ЯН, у, ч. Кисле молоко. Запозичення із тюркських мов (кримсько–татарської або турецької): тур.– ayran, крим.-тат.– айран (ЕСУМ,т.1,с.91)

ВАРКА, и, ж Губа. Запозичення з польської мови; п. warga "губа" (ЕСУМ, т.1, с.331)

КАРУЦА, и, ж. Віз. Запозичення із східно-романських мов; молд. кэруцэ, рум. саrиta (ЕСУМ, т.2,398)

ЛЬОК, у, ч., кул. Приправа із часнику, цибулі і перцю для рибної юшки. Засвоєне з білоруської мови. (Див. Белорусско-русский словарь.– М., 1962. – С.418.)

3. Ілюстративний матеріал в основному здобутий нами з живого мовлення жителів відповідних сіл Миколаївської області. Незначна частина прикладів узята з художніх творів місцевих письменників або ж письменників, які описують події,що відбувалися на Миколаївщині.

У Словнику ілюстрації подаються здебільшого одним реченням, коли ж заголовне слово має широке значення і виступає загальною назвою ряду предметів, то наводиться 2, а іноді й 3 приклади, як-от:

1. БАКАЙ, я, ч. Вибоїна на дорозі, яма, калюжа. Після дощу на дорозі утворилося багато бакаїв\ с.Матвіївка Микол.р.\ Під час війни на вигоні бомбою вирито великий бакай \ с.Троїцьке Новоодес.р.\.

2. ВЕРБА, и, ж. Загальна назва будь-якої породи дерева. Біля школи посадили різні верби: осики, клени, дубки, шовковиці і берестки \ с.Н.–Сергіївка Баштан.р.\ У цьому році на нашій вербі вродили дуже рясно груші \смт.Березан.\.

Коли ж заголовне слово засвідчене не лише в мові жителів якогось села\ чи сіл\, а й у художніх творах, то подаються приклади з обох джерел.

БЕСАГА, и, ж. Торба, велика кишеня. Хлоп'ята ходять по лісу і збирають жолуді у невеликі торби–бесаги /с.Вишневе, Арбузин.р./; Якийсь хлоп’як рве квітки і складає до бесаг /І.Григурко. Канал. –К., 1973, С.140/.

Речення подаються такого характеру, щоб у них у повній мірі розкривався зміст заголовного слова.

4. Географічний довідник складається з назв населених пунктів,у яких зафіксоване заголовне слово з тим чи іншим значенням.

Назви населених пунктів передаються цифровими позначеннями, вживаними у довіднику “Миколаївська область. Адміністративно-територіальний поділ” (Одеса, 1978).

У довіднику адміністративно–територіального поділу Миколаївської області всі населені пункти пронумеровані (кодифіковані). Першим –обласний центр і всі населені пункти, йому підпорядковані, а потім за алфавітом райони, а в районах – за алфавітом селищних рад і сіл.

Відзначаючи у Словнику, в яких населених пунктах вживається зафіксоване слово, ми називаємо їхні офіційні порядкові номери за адміністративно–територіальним поділом Миколаївщини, при цьому вказуємо район, назва якого подається у скороченому вигляді (Див. “Умовні скорочення назв районів”).

Написання цифрових позначень через дефіс, напр. 8-12, означає, що слово також вживається у всіх проміжних населених пунктах (9, 10, 11).