3.2.2.2 Розрахунок потреби допоміжних робітників

Збільшення чи зменшення чисельності допоміжних робітників (чергових електрослюсарів, комірників, охоронців і т.д.) визначається виходячи з розміщення по робочих місцях, з обліком наявності, яка існує.

3.2.2.3 Розрахунок потреби інженерно-технічних працівників

Збільшення чи зменшення потреби інженерно-технічних працівників визначається виходячи з організаційної структури підприємства, що залежить від масштабів виробництва.

4 Особливості розробки виробничого плану при залежному попиті на матеріальні ресурси*

При плануванні матеріальних потреб в умовах залежного попиту може бути використана наступна модель. Попит є залежним від кількості конкретних виробів, що випускаються. Коли зв'язки між кількістю готової продукції і кількістю складових їх елементів визначені, тоді можна для кожного компонента будь-якого найменування скласти план, який виражається в кількостях входження цього компонента в кінцевий виріб, і визначити розклад виробництва чи споживання компонента відповідно до кінцевого терміну виробництва виробу. З цією метою використовуються методи залежного попиту на матеріали, деталі та вузли, що рекомендується використовувати в рамках дрібносерійного, одиничного і серійного типів виробництва.

Для планування потреб необхідно знати:

• виробничий графік (що повинне бути виготовлене і коли);

• специфікації застосовуваних матеріалів (з чого складається виріб);

• наявність і кількість матеріалів на складі;

• найменування і кількість матеріалів у заявці (що замовлено);

• час виготовлення кожного комплекту.

Наприклад, виробничий графік випуску продукту А показаний у табл. 4.1.

Таблиця 4.1 — Виробничий графік випуску продукту А

Тиждень	8-й	9-й	10-й	11-й	12-й	…			n-й
Кількість, од.	50	100	150	…					N

Для відображення структури виробів у кількісному виразі складається відомість складу виробу. У ній указується, які види виробів (вузлів) і в якій кількості включаються в кінцевий продукт. У свою чергу, для кожного виробу (вузла) у відомості складу виробу розписуються види і кількість складових його елементів. Так, відомість складу виробу, представлена на рисунку 4.1 і показує, що для виробництва одного продукту виду А необхідно 2 вироби виду В и 3 вироби виду С. Для виробництва одного виробу виду В треба 2 вироби виду D і 3 вироби виду Е.

Маючи розгорнуту структуру продукту, визначається кількість штук кожної одиниці, що потрібно для випуску планової кількості виробів виду А (у даному випадку протягом 8-го тижня потрібно випустити 50 штук виробів виду А).

Тоді кількість виробів виду В (N_В) дорівнює

N_В=250=100 од.

Кількість виробів виду З (N_С)

N_С=350=150 од.

Кількість виробів виду D (N_D)

N_D=2100+2300=800 од.

Кількість виробів виду E (N_E)

N_E=3100+1150=450 од.

Кількість виробів виду F (N_F)

N_F=2150=300 од.

Кількість виробів виду G (N_G)

N_G=1300=300 од.

Час виготовлення кожного елемента представлено на тимчасовій структурі продукту (чи на цикловому графіку) (рис 4.2).

У таблиці 4.2 представлено план повної потреби матеріалів.

План повної потреби матеріалів показує в часі, коли й у якому обсязі виробництво кожного елемента повинне бути почате і закінчено.

План чистої потреби матеріалів враховує заділи, які маються по окремих найменуваннях елементів, що складають виріб. Такий облік дозволяє уникнути зайвих запасів, а виходить, і зменшити загальні розміри витрат.

Таблиця 4.2 — План повної потреби матеріалів для виробництва продукту А

Вид виробу	Стан про­цесу вироб­ництва виробу	Момент запуску та випуску виробництва виробу та їхня потрібна кількість на тиждень								Час виго­товле­ння, тиж.
		1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й	8-й
A	Запуск							50		1
	Випуск								50
B	Запуск					100				2
	Випуск							100
C	Запуск						150			1
	Випуск							150
D	Запуск				200					1
	Випуск					200
E	Запуск			300		300				2
	Випуск				300		300
F	Запуск			300						3
	Випуск						300
D	Запуск		600							1
	Випуск			600
G	Запуск	300								2
	Випуск			300