3.2 Планування матеріальних потреб (mrp)

3.2.1 Розрахунок потреб у матеріальних ресурсах

В основі планування матеріальних потреб лежить основний план виробництва (MPS). З основного плану виробництва витягають дані про потребу в продукції по періодах планування. У відповідності зі специфікаціями складу виробів розраховується необхідна кількість складових компонентів для продукції, що змінюється в кількості чи якості за рахунок впровадження змін в виробництві. Виходячи з нормативів, розраховується потреба в матеріальних, енергетичних і трудових ресурсах.

Вихідні дані для розрахунку матеріальних потреб:

• планові видаткові норми по усіх видах матеріальних і енергетичних ресурсів на виробництво одиниці продукції;

• річний обсяг виробництва продукції.

Загальний підхід при визначенні кількості необхідних ресурсів полягає в наступному. Підсумкова потреба кожного з ресурсів P_i за період розраховується як добуток об'єму виробництва протягом розглянутого періоду В_г та норми потреби N_i

. (3.1)

Результати розрахунків по видам матеріальних ресурсів, кількість яких змінюється відповідно зі змінами у виробництві, відображаються в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 — Розрахунок потреби матеріальних ресурсів

Найменування сировини, матеріалів, палива, енергії*	Норма витрати на одиницю продукції, нат.од./од.	Місячний обсяг виробництва, нат.од./період	Місячна потреба, нат.од./період
1 Матеріали, од.: 1.1 ... 1.2 ...
2 Сировина, од.: 2.1 ... 2.2 ...
3 Напівфабрикати, од.: 3.1 ...
4 Паливо, од.
5 Енергія, од.

Примітка: * — види та номенклатура матеріальних ресурсів приводяться відповідно до особливостей конкретного виробництва

Результати розрахунків представляються в натуральних одиницях по позиціям, що змінюються в процесі реалізації бізнес-плану.

3.2.2 Розрахунок потреби в трудових ресурсах

3.2.2.1 Розрахунок потреби робітників основного виробництва

Відповідно до прийнятої операційної стратегії, виходячи зі змін у технологічній схемі виробництва й організаційній структурі, робиться розрахунок збільшення або зменшення потреби в трудових ресурсах. Наводяться дані по існуючій чисельності різних категорій працівників і розраховуються зміни в чисельності робітників основного, допоміжного виробництва й інженерно-технічних працівників.

Загальним принципом розрахунку є розподіл обсягу виробництва на вироблення одного робітника. На практиці використовуються різні варіанти розрахунку.

Варіант №1 — рівень виробничої ділянки.

, (3.2)

або

(3.3)

де Р_я.п — явочна чисельність робітників, необхідних за планом для випуску планової продукції, чол.;

V_с — змінне завдання по випуску продукції в натуральному вираженні (при складній номенклатурі використовуються умовні одиниці), шт. (од.); наприклад, V_с=200 од.;

VT_н — норма змінного вироблення продукції одного робітника-відрядника у відповідних одиницях виміру, шт./зміну.; наприклад, VT_н=10 од./зміну;

ТV_н — норма часу на одиницю продукції (роботи), год; ТV_н=8/10=0,8 год/од.;

k_нв — плановий коефіцієнт виконання норм виробітку, наприклад, k_нв=1,2;

Т_зм — тривалість зміни в годинах; наприклад, 8 год.

Перехід від явочної до середньосписочної чисельності виконується за допомогою коефіцієнта використання трудових ресурсів k_втр

. (3.4)

Орієнтовно цей коефіцієнт дорівнює 0,9, тоді за умовами попереднього прикладу, середньосписочна чисельність робітників складе

Варіант №2 — рівень переробної підсистеми в цілому, ґрунтується на балансі робочого часу одного робітника.

При складанні балансу робочого часу одного робітника встановлюється середня тривалість робочого дня, що розраховується вирахуванням з номінального числа годин у зміні (у таблиці 8 год) середньої тривалості перерв і скорочення робочого дня для підлітків.

На підставі балансу робочого часу розраховується планова чисельність виробничих робітників

(3.5)

де Т_н — загальна трудомісткість визначеного виду робіт у плановому періоді, нормо-години; наприклад, 21000 нормо-годин (розраховується відповідно з кількістю і тривалістю операцій);

Т_рфрв — фонд робочого часу в плановому періоді відповідно до планового балансу, години, наприклад 2100 год (визначається виходячи з кількості робочих днів та кількості часів роботи на добу);

k_пф — коефіцієнт планового фонду робочого часу в плановому періоді відповідно до балансу (рекомендується приймати 0,9);

k_нв — коефіцієнт виконання робітниками норм виробітку (прийнятий на рівні 1).

У разі відсутності деяких з зазначених даних, що потрібні для розрахунку потреби робітників, ці дані узгоджуються з консультантом.

Відповідно до особливостей галузевих стандартів методика розрахунку чисельності робітників може відрізнятися від наведеної в прикладах.