81.Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум та ви­бори Президента України 1 грудня 1991 року.

Демократизація суспільного життя, наміри реформувати Радянський Союз (йшла робота над розробкою нового союзного договору) викликали опір консервативних сил владних структур, які 19-21 серпня 1991 р. здійснили спробу державного перевороту. Був утворений Державний комітет з надзвичайного стану на чолі з віце-президентом Г.Янаєвим. Своєю головною метою заколотники проголосили "врятування єдиної держави".

Із усіх політичних сил України лише керівництво КПУ стало на бік заколотників. Вже 19 серпня ЦК КПУ розіслав на місця директиву про необхідність активної підтримки заколоту.

Провал перевороту обернувся поразкою сил реакції, які прагнули зберегти імперський характер СРСР і тоталітарний політичний режим у ньому.

У цих умовах Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 р. прийняла історичний документ - "Акт проголошення незалежності України". Таким чином припинилося існування УРСР і з'явилася незалежна держава - Україна. 30 серпня Постановою Президії Верховної Ради КПУ була заборонена.

1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента України. 90,3% громадян, які взяли участь у референдумі, підтвердили Акт проголошення незалежності України. Вибори президента проходили на альтернативній основі (претенденти – М.Гриньов, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл, Л.Табурянський, І.Юхновський, Л.Кравчук). Президентом України став кандидат держапарату, колишній ідеолог КПУ Л.М.Кравчук, за якого віддали свої голоси 61,6% виборців, що прийшли на виборчі дільниці.

Проголошення незалежності України стало подією всесвітньо-історичного значення. Визначальну роль у створенні незалежної української держави відіграв народ України.

82.Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.

Після спроби реакційних сил здійснити 19-21 серпня державний переворот, врятувати СРСР виявилося неможливим.

Унітарний характер СРСР (формально Радянський Союз був федерацією, але фактично – унітарною державою). Монополія на владу належала центру, що обмежувало права республік.

Недоліки і помилки в національній політиці керівництва СРСР:

курс на формування нової спільності – радянського народу, що на практиці виявлялося в тотальній русифікації, в обмеженні розвитку національних культур;

невирішеність багатьох національних проблем (проблема кордонів, проблема депортованих народів та ін.).

Суперечливі непослідовні економічні реформи спричинили розбалансованість народного господарства, поглиблення економічної кризи.

Процеси демократизації і гласності сприяли зростанню національної свідомості і активізації національно-визвольних рухів.

Ослаблення в процесі перебудови центральної влади, КПРС, які забезпечували єдність СРСР.

Остаточно центральна влада втратила авторитет після заколоту 19-21 серпня.

Після провалу перевороту республіки проголосили свою незалежність.

8 грудня 1991 р. в Мінську президент України Л.Кравчук, президент Росії Б.Єльцин, Голова Верховної Ради Білорусії С.Шушкевич констатували, що вихід республік із складу СРСР і утворення незалежних держав стало реальним фактом і що СРСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування. Вони підписали угоду про створення Співдружності незалежних Держав (СНД), до якої можуть приєднатися республіки колишнього СРСР та інші країни.

До складу СНД увійшло 11 республік, причому Україна – на правах асоційованого члена (вона не визнала всіх пунктів угоди).

За час існування СНД значних економічних і політичних результатів у його діяльності не досягнуто.

За прогнозом, СНД розвиватиметься не шляхом глобальних інтеграційних процесів, а шляхом співробітництва на двосторонній основі в певних сферах.