![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •3.Початок людського суспільства та його еволюція на території України.
- •4.Трипільська культура.
- •5.Кочові народи на півдні України.
- •7. Проблема етногенезу східних слов’ян
- •8.Перші державні утворення на території України
- •10.Перші київські князі. Їх внутрішня та зовнішня політика
- •11.Християнізація Русі та її значення.
- •12.Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.
- •13.Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.
- •14.Історичне значення та проблема спадщини Київської Русі.
- •15.Етапи політичної історії Галицько-Волинської держави.
- •16.Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •18.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •19.Наступ Польщі на українські землі. Утворення Речі Посполитої.
- •21.Політика гетьмана п.Конашевича- Сагайдачного.
- •23.Брестська церковна унія 1596 р. Та її історичне значення.
- •24.Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 рр.
- •25.Формування української державності в ході національно-визвольної війни 1648-1676 рр.
- •26.Березневі статті: умови і правове значення.
- •27.Постать б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності.
- •28.Україна після смерті б.Хмельницького. Гетьмани і.Виговський та ю.Хмельницький.
- •29 Андрусівське перемир’я 1667 р., “Вічний мир” та їх значення для України..
- •30.Гетьманування Петра Дорошенка.
- •31.Причини поразки української національної революції 1648-1676 рр. Та її історичне значення.
- •33.Гетьман і.Мазепа: оцінки діяльності.
- •34.Конституція п.Орлика та її історичне значення
- •35.Українська політика Петра і. Наступ Росії на українську автономію.
- •39.Сутність українського національного відродження XIX століття, його передумови та етапи.
- •40.Декабристський рух в Україні.
- •41.Кирило-Мефодіївське братство. Т.Г.Шевченко.
- •42.Національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині хіх століття
- •43.Національно-визвольний рух у Західній Україні в першій половині XIX столітті.
- •44.Національно-визвольний рух в Західній Україні в другій половині XIX століття.
- •45.Утворення перших політичних партій в Україні, їх програми
- •46.Соціально-економічна модернізація України в другій половині хіх століття.
- •47.Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на початку хх століття.
- •48.Аграрна політика п.А.Столипіна в Україні, її наслідки.
- •49.Україна в першій світовій війні.
- •50. Заснування Української Центральної Ради,її соціальна база і програма
- •52.Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр
- •53.Проголошення радянської унр. Війна більшовиків проти Центральної Ради.
- •54.IV Універсал. Брестський мир і Україна.
- •55.Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •56.Директорія унр, її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •58.Перемога більшовиків в Україні. “Воєнний комунізм”.
- •59.Причини поразки, уроки і наслідки української національно-демократичної революції 1917-1920 років.
- •60.Союзний договір віл 30 грудня 1922 року, його сучасна політична оцінка.
- •61. Українське національно-культурне відродження 1920-х років.
- •62.Соціально-економічні перетворення в Україні на основі неПу.
- •63.Сталінська політика індустріалізації.
- •64.Колективізація українського села. Голодомор 1932/1933 років.
- •65.Тоталітаризм як явище світового порядку, його суть і особливості в Радянському Союзі.Масові репресії 30-х років в Україні, їх наслідки.
- •II. Соціально-економічне гноблення
- •68.Радянсько-німецькі договори 1939 року і західноукраїнські землі.
- •69.Напад Німеччини на срср. Початковий період війни.
- •70.Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.
- •71.Визволення України від німецьких загарбників. Закінчення другої світової війни. Вклад України в розгром гітлерівської Німеччини і її сателітів.
- •72.Україна в системі міжнародних відносин після другої світової війни. Возз'єднання українських земель.
- •73.Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.
- •75.Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 1940-х - початку 1950-х років. Сталінські репресії.
- •76.Проблеми розвитку народного господарства України в середині 50-х- першій половині 60-х років XX ст.
- •77.Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України у другій половині 1950-х - першій половині 1960-х років. Шестидесятники.
- •78.Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України протягом 60-80-х років XX ст.
- •79.Дисидентський рух в Україні.
- •1968-1976 Р.Р. - піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід його із підпілля.
- •80.Перебудовчі процеси в срср. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 80-х - початку 90-х років.
- •81.Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991 року.
- •82.Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.
- •83.Розбудова незалежної української держави. Вибори до Верховної Ради України в 2006 р. Вибори Президента України в листопаді 2004 р., їх результати.
- •84.Україна на міжнародній арені. Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах.
- •85.Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Україні в сучасних умовах.
- •86.Національно-культурне відродження в Україні на сучасному етапі. Найбільші релігійні конфесії в Україні.
- •87.Конституційний процес. Основні положення Конституції України.
55.Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
Павло Скоропадський - нащадок гетьмана початку XVIII століття Івана Скоропадського, один із найбільших українських землевласників, з 1912 року - генерал-майор російської армії, ад'ютант Миколи ІІ. У 1917 році брав участь у створенні загонів вільного козацтва.
Уряд гетьмана складався з великих землевласників, військових, помірно-консервативних громадських діячів. Очолив уряд поміщик, октябрист Ф.Лизогуб. Ядро уряду складали кадети, представників соціалістичних партій у ньому не було.
Фактично гетьман і його уряд перебували у повній залежності від німецько-австрійського окупаційного режиму.
Замість УНР була проголошена Українська держава, республіканська форма правління замінена на монархічну (гетьманат). Гетьман зосередив у своїх руках всю повноту влади - законодавчу, виконавчу, судову.
Відновлено поміщицьке землеволодіння, приватну власність на фабрики, заводи, шахти. Поміщики розгорнули рух за відшкодування завданих їм під час революції збитків.
Налагоджено дієздатний адміністративний апарат, який вдавався до репресивних методів. Переслідувалися політичні сили лівого спрямування, заборонялися вуличні процесії, мітинги, припинилося видання ряду газет. Демократичний режим змінився авторитарним.
Створювалася регулярна українська армія. Уряд видав закон про загальну військову повинність. Гетьман передбачав відродити козацтво як стан українського суспільства. Але план створення армії реалізований не був.
Успішною була діяльність уряду в культурній сфері: українізація шкіл, відкриття нових гімназій, університетів, Української Академії Наук, Національного архіву та інших культурно-просвітницьких центрів.
Здійснювалася активна зовнішня політика. Українську державу П.Скоропадського визнало 30 країн світу, у 23 країнах вона мала своїх представників. Було укладено договір про добросусідські відносини з Росією.
Знаходячись під контролем Німеччини, уряд гетьмана не мав можливості налагодити стосунки з країнами Антанти і нейтральними країнами.
Гетьманський переворот, хоч і відбувся досить спокійно, масового схвалення не дістав. Орієнтація уряду на великих землевласників, буржуазію, на німецький окупаційний режим позбавила його підтримки широких верств українського населення - селян, робітників, інтелігенції. Консервативні ідеї, сповідувані урядом, не змогли консолідувати суспільство.
Уряд гетьмана не визнали соціалістичні партії, селянський союз, інші політичні та громадські організації. Опозиційні до гетьманату сили об'єдналися навколо Українського Національного Союзу (УНС). 13 листопада 1918 р. на засіданні УНС з метою організації боротьби проти гетьманського режиму було створено опозиційний уряд - Директорію на чолі з В.Винниченком (ввійшли С.Петлюра, Ф.Швець, Ф.Андрієвський, А.Макаренко).
Боротьбу проти гетьманського режиму вели і більшовики. У липні 1918 р. була утворена Комуністична партія більшовиків України - КП(б)У як складова частина Російської комуністичної партії більшовиків - РКП(б). Українські більшовики прагнули відновити в Україні радянську владу і зберегти єдність з радянською Росією. Слід зауважити, що в КП(б)У склалася національно-комуністична меншість, яка виступала за незалежність радянської України. За часів гетьманату значно зросли симпатії українського населення до більшовиків, які висунули гасло безкоштовної передачі землі селянам, а фабрик і заводів - робітникам.
11 листопада 1918 р. закінчилася І світова війна поразкою німецько-австрійського блоку. Почалася евакуація німецьких військ з України. У цих умовах Раднарком Росії анулював Брестський мир з Німеччиною, в т.ч. і положення про визнання Росією самостійності України. Тим самим радянська Росія зняла з себе обов'язок не втручатися у внутрішні справи України.
Втративши іноземну військову підтримку, гетьман переорієнтувався на Антанту і білогвардійців, сподіваючись на їх допомогу. 14 листопада у грамоті "До всіх українських громадян" П.Скоропадський заявив про федерацію України з небільшовицькою Росією і про "відновлення Великої Росії". Суверенність Української держави скасовувалася.
У відповідь на гетьманську грамоту Директорія оголосила початок повстання проти гетьманського режиму. Повстанський рух охопив майже всю Україну.
28 листопада з ініціативи КП(б)У було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі спочатку з Г.П'ятаковим, а згодом – Х.Раковським. На допомогу українським більшовикам знову прийшла Росія, відкривши Український фронт. Протягом листопада-грудня 1918 р. більшовикам вдалося відновити радянську владу на частині української території.
Уряд гетьмана опинився у безнадійній ситуації, 14 грудня війська Директорії зайняли Київ. Цього ж дня П.Скоропадський зрікся влади і покинув місто.
Гетьманський уряд передав владу Директорії, яка заявила про відновлення УНР.
Директорія була з самого початку свого правління у стані війни з Радянською Росією.