4. Види та форми об"єднань підприємств

З метою координації діяльності, захисту загальних комер­ційних інтересів та підвищення ефективності функціонування підприємства можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Об'єднанням підприємств є господарська орга­нізація, утворена у складі двох або більше підприємств з ме­тою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних проблем.

Формами цих об'єднань є такі (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, синдикати, трести, холдингові компанії, промислово-фінансові групи).

Асоціації - договірні об'єднання, створювані з метою по­стійної координації господарської діяльності їх учасників шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управ-нінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробни­цтва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задово­лення переважно господарських потреб учасників асоціації. При цьому асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації - договірні об'єднання, створені на основі по-сднання виробничих, наукових та комерційних інтересів під­приємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих пов­новажень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислово­го і банківського капіталу, що створюються для вирішення конкретних завдань протягом певного періоду часу. У разі до­сягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерни - статутні об'єднання підприємств промисловос­ті, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі та інших організацій на основі повної фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій на­уково-технічного розвитку, інвестиційної, фінансової, зовніш­ньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Картелі - договірні об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

Синдикати - договірні об'єднання, які діють на основі різ­новиду картельної угоди, що передбачає реалізацію створюва­ної учасниками продукції через спільну збутову мережу або збутову мережу одного з учасників. Така форма об'єднання найчастіше зустрічається у галузях з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести - монополістичні об'єднання в єдиний виробничо-господарський комплекс підприємств, що раніше належали різним підприємцям. Такі підприємства повністю втрачають свою юридичну та господарську самостійність, оскільки інтег­руються всі напрями їхньої діяльності. Холдингові компанії являють собою засновані на об'єднан­ні капіталів інтегровані товариства, які безпосередньо не здійс­нюють виробничої діяльності, а використовують свої фінансо­ві кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших під­приємств з метою контролю за їхньою діяльністю.

Промислово-фінансові групи є інтеграційними утворення­ми, які складаються з різних суб'єктів господарювання всіх форм власності для реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей, а також структурної перебудови еконо­міки. У складі промислово-фінансової групи визначається го­ловне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських від­носин.

Об'єднання є юридичною особою, що може мати самостій­ний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в уста­новах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, що входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено уста­новчим договором (статутом).

Основою для створення об'єднань, як правило, стають схожий характер технологічних процесів, взаємозалежний роз­виток господарств, синхронне зростання техніко-економічного рівня пов'язаних виробництв, необхідність комплексного ви­користання сировинних та інших ресурсів, диверсифікація.

Основними завданнями формування об'єднань є:

• підвищення ефективності роботи в результаті об'єднання зусиль учасників, а також розвиток внутрішньої коопе­рації виробничих, наукових, проектних, будівельних та інших організацій у єдиний господарський комплекс;

• завоювання та утримання ринків збуту;

• закріплення постачальників сировини, матеріалів, ком­плектуючих виробів та інших ресурсів;

• прискорення технічного розвитку виробництва.

Головні принципи формування господарських спілок під­приємствами та організаціями:

□ добровільність об'єднань;

• рівноправність партнерів;

• свобода вибору організаційних форм;

• самостійність учасників (за винятком учасників, що створюють трест);

• відповідальність тільки за зобов'язаннями, прийнятими кожним підприємством під час вступу до об'єднання.

У світовій практиці перелічені форми об'єднань зайняли міцну позицію в національних економіках ринково розвинених країн.