Оформлення документів
Документи складаються на основі єдиних стандартів і правил. Результатами уніфікації є стандартизовані формати і формуляри-зразки (макети розміщення реквізитів в однотипних документах), а також сталі синтаксичні конструкції.
Елементами уніфікації документа є:
а) формат — розмір аркуша паперу, на якому розміщується документ. Стандартним форматом для більшості ділових паперів є А4 (297x210 мм) та А5 (146x210 мм);
б) бланк — друкована стандартна форма документа з відтвореною постійною інформацією та відведеним місцем для заповнення конкретними даними;
в) формуляр-зразок — модель документа, на якій позначені місця для розміщення кожного реквізиту чи групи реквізитів, що сприяє швидкому пошуку потрібних елементів інформації;
г) шаблон (трафарет) документа — типова структура документа, в яку включені стандартні елементи оформлення;
ґ) реквізити — обов'язкові вихідні дані документа.
У формулярі-зразку усталеними є такі реквізити:
державний герб;
логотип;
зображення державних винагород;
код підприємства, установи, організації;
код форми документа;
назва міністерства або відомства (вищої організації або засновника);
повна назва установи, організації або підприємства — автора документа;
назва структурного підрозділу;
індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, номер телетайпа, адреса електронної пошти (E-mail), номер телефону, факсу, номер рахунка в банку;
назва виду документа;
дата;
індекс;
посилання на індекс та дату вхідного документа;
місце складання або видання;
гриф обмеження доступу до документа;
адресат;
гриф затвердження;
резолюція;
заголовок до тексту;
відмітка про контроль;
текст;
відмітка про наявність додатка;
підпис;
гриф узгодження;
візи;
печатка;
відмітка про засвідчення копій;
прізвище виконавця та номер його телефону;
відмітка про виконання документа й направлення його до справи;
відмітка про наявність електронного варіанту;
відмітка про надходження.
Набір реквізитів, як і вигляд бланка, залежить від виду документа. Кожен з названих реквізитів розташовується у чітко визначеному місці за встановленими правилами оформлення й має певне призначення. Існують два варіанти розташування реквізитів — кутовий і повздовжній.
Правила набору текстів
Щоб правильно оформляти документи, важливо враховувати численні типографські традиції, які утвердилися задовго до появи комп'ютерів. Однією з технічних помилок в документах є неправильне використання пробілів. Пробіл слід робити:
-
після, а не до коми, крапки, крапки з комою, двокрапки, тире, знака оклику, знака питання, три крапки, а також дужки, яка закриває, і «лапок», що закривають;
-
до, а не після дужки, яка відкриває, «лапок», що відкривають, і крапок на початку речення;
-
до і після довгого тире.
Не ставиться пробіл між дужкою чи «лапками» та будь-яким іншим розділовим знаком, крім довгого тире.
Нерозривний пробіл (Ctrl+Shift+пробіл) ставиться:
-
між ініціалами та прізвищем;
-
після географічних скорочень (м. Київ);
-
між знаками номера (№) і параграфа та числами, які до них належать;
-
всередині скорочення і т. д., і т. ін.;
-
між внутрішньотекстовими пунктами й інформацією, яка йде після них (наприклад, 1) підручник із морфології; а) між підметом і присудком);
-
між числами і одиницями виміру, які до них належать (наприклад, 20 кг), а також це стосується і дат (наприклад, XX ст., 2002 p.);
-
перед довгим тире в середині речення (цей розділовий знак відділяється пробілами з обох боків — нерозривним ліворуч і звичайним праворуч);
— між класами багатозначних чисел, починаючи з п'ятизначних;
— після однобуквених прийменників та сполучників, особливо на початку речення чи в заголовку.
Отже, оформляючи будь-який документ, необхідно суворо дотримуватися правил «Українського правопису» та чинних державних стандартів, в яких закріплено систему вимог до стилю українських нормативних документів. Слід пам'ятати, що грамотна мова документів засвідчує загальну культуру як окремого мовця, так і організації, яку він представляє, а також сприяє ефективній діловій комунікації.