5. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці та санітарного законодавства

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства (установи, організації) можуть притягуватися органами державного нагляду до сплати штрафу. На основі постанови про підсумки комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві у відсотках від місячного фонду заробітної платні накладають:

• до 2 % – голова Держгірпромнагляд;

• до 1,5 % – його замісник;

• до 1 % – начальники територіальних управлінь;

• до 0,5 % – начальники інспекцій.

Підприємства сплачують штраф за кожний пов’язаний з підприємством нещасний випадок і випадок професійного захворювання.

Розмір штрафу за нещасний випадок і (або) професійне захворювання з тимчасовою втратою працездатності визначається з розрахунку середньомісячної заробітної платні потерпілого в період його тимчасової втрати працездатності.

У разі стійкої втрати професійної працездатності розмір штрафу визначається з розрахунку половини середньомісячної заробітної платні потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

Штраф за нещасний випадок (професійне захворювання) зі смертельним наслідком сплачується в розмірі дворічної заробітної платні потерпілого. У разі замовчування нещасного випадку власник сплачує штраф у десятикратному розмірі. Невиплата штрафу упродовж місяця після остаточного вирішення можливого спору веде до начислення на його суму пені в розмірі двох відсотків за кожний прострочений день.

Виплата штрафу за порушення нормативних актів про охорону праці, за нещасні випадки і професійні захворювання здійснюється за рахунок доходу, який залишається в розпорядженні підприємства. Бюджетні установи, організації виплачують штраф за рахунок коштів, які направляються на преміювання.

Сума штрафу за порушення нормативних актів про охорону праці розподіляється таким чином :

- 30 % – на розрахунковий рахунок галузевого фонду охорони праці;

- 20 % – на розрахунковий рахунок регіонального фонду;

- 50 % – залишається у розпорядженні підприємства для забезпечення

потрібного рівня безпеки і гігієни праці.

Кошти від виплати штрафу за нещасний випадок чи професійне захворювання перераховуються власником на розрахункові рахунки галузевого і регіонального фондів: у кожний фонд в розмірі 50 % загальної суми. З галузевого фонду половина суми штрафу перераховується в державний фонд охорони праці.

Штрафні санкції до підприємств (установ, організацій), підприємців застосовуються за порушення санітарного законодавства.

За передачу замовнику або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної і проектної документації, яка не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації виплачує штраф у розмірі 25 % вартості розробки. За випуск, реалізацію продукції, яка не відповідає чинним на Україні санітарним нормам або є небезпечною для життя і здоров’я людей, виплачується штраф у розмірі 100 % вартості випущеної або реалізованої продукції.

За фактом порушення санітарного законодавства складається протокол, на підставі якого виноситься постанова про накладання штрафу. Один примірник постанови подається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємства. У випадку невиконання порушником постанови упродовж 15 днів з дня її видання сума штрафу стягується державною податковою інспекцією без оскарження.

За порушення законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для дій посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної матеріальної, кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

За порушення санітарного законодавства передбачається відповідальність дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова і кримінальна.

Дисциплінарна відповідальність – це одна з мір покарання: догана, звільнення.

Адміністративна відповідальність – це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, яка полягає у застосуванні до них штрафних санкцій.

Невиконання законних вимог Державного комітету України з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляду) або органів міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України призводить до накладання штрафів:

- на працівників – до п’яти мінімальних розмірів заробітної платні;

на посадових осіб – до п’ятнадцяти мінімальних розмірів заробітної платні;

Порушення вимог законодавства про працю і охорону праці, законодавства та інших нормативних актів про безпечне ведення робіт в галузях промисловості – накладання штрафів:

на працівників – до п’яти мінімальних розмірів заробітної платні;

на посадових осіб підприємства (установи, організацій) – до десяти мінімальних розмірів заробітної платні.

Порушення чи невиконання колективного договору (угоди) особами, які представляють власника, іншими уповноваженими або особами, які представляють трудовий колектив, тягне за собою накладання штрафу до 100 мінімальних розмірів заробітної платні.

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби накладається штраф:

на посадових осіб у розмірі від шести до двадцяти п’яти мінімальних розмірів заробітної платні,

на громадян – від одного до дванадцяти мінімальних розмірів заробітної платні.

Матеріальна відповідальність передбачає відшкодування підприємству конкретними посадовими особами чи працівниками частини нанесеної шкоди внаслідок аварії, нещасного випадку чи професійного захворювання, які сталися з їхньої вини.

Цивільно-правова відповідальність за порушення санітарного законодавства передбачає відшкодування винними (підприємствами, підприємцями і громадянами) шкоди потерпілим особам (сталися захворювання, отруєння, радіаційне ураження, втрата працездатності, наступили інвалідність або смерть), а також компенсацію ними витрат санітарно-епідеміологічної служби і лікувально-профілактичних закладів.

Кримінальна відповідальність застосовується згідно з Кримінальним Кодексом України. Відповідно до статті 135, порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою, громадянином-власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо воно створювало небезпеку для життя і здоров’я громадян, карається виправними роботами на термін до одного року або штрафом до п’ятнадцяти мінімальних розмірів заробітної платні.

1.3. Розслідування й облік нещасних випадків,

професійних захворювань та аварій

1.3.1. Загальне поняття про виробничий травматизм,

професійні захворювання та аварії

На підприємствах під час експлуатації обладнання і виконання технологічних процесів працівники можуть знаходитися у небезпечних зонах.

Небезпечна зона – це простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного і (або) шкідливого виробничого чинника.

Небезпечним виробничим чинником вважають такий виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.

Шкідливий виробничий чинник – це виробничий фактор, вплив якого на працівника за певних умов призводить до захворювання або зниження працездатності.

Небезпечні і шкідливі виробничі чинники поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізичні.

До фізичних чинників відносять, наприклад, такі:

рухомі частини виробничого обладнання;

підвищені рівні шуму, вібрації, інфрачервоного та електромагнітного випромінювань, недостатня освітленість;

підвищена запорошеність і загазованість повітря робочої зони;

несприятливі параметри метеорологічних умов.

Хімічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники поділяють:

за характером дії на організм людини (токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та ті, що впливають на репродуктивну функцію);

за шляхами проникнення в нього (через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови і слизисті оболонки).

До біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників відносять:

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби та ін.);

продукти їх життєдіяльності;

макроорганізми (рослини, твaрини).

Психофізичні шкідливі і небезпечні виробничі чинники – це

перевантаження фізичні (статичні і динамічні);

нервово-психічні (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Вплив на людину небезпечного чинника може призвести до травми.

Травма – це тілесне ушкодження, тобто порушення цілісності тканин і органів тіла внаслідок зовнішніх впливів, які супроводжуються розладом функцій окремих органів або всього організму. До травм відносять, наприклад, удари, переломи, поранення.

Виробнича травма – це травма, яка отримана працівником на виробництві і викликана недотриманням вимог безпеки праці. Сукупність виробничих травм називають виробничим травматизмом. Випадок, що викликав травму, вважають нещасним випадком.

Нещасний випадок на виробництві – випадок дії на працівника небезпечного виробничого чинника під час виконання працівником трудових обов’язків або завдань керівника робіт.

В особливу групу виділяють нещасні випадки, які сталися у побуті, на шляху з роботи чи на роботу не на транспорті підприємства або транспорті, який підприємство орендує.

Основні причини виробничого травматизму: технічні, організаційні, санітарно-гігієнічні, особисті.

Технічні причини обумовлені конструкційними недоліками машин і механізмів, відсутністю в них засобів захисту, контролю і регулювання.

Організаційні причини – порушення правил безпеки експлуатації обладнання і виконання технологічних процесів, недостатня кваліфікація працівників, виконання ними робіт не за спеціальністю, неякісне проведення інструктажів, недостатня ефективність контролю стану охорони праці посадовими особами тощо.

Санітарно-гігієнічні причини – недостатня освітленість робочих місць, наявність шуму, вібрації, несприятливих метеорологічних чинників та ін.

Особистісні причини – грубі помилки в роботі, пов’язані з фізіологічним, психофізичним або хворобливим станом працівника.

Розрізняють нещасні випадки без втрати працездатності, з тимчасовою втратою працездатності, зі стійкою втратою працездатності; групові (кількість потерпілих одночасно дві людини і більше), зі смертельними наслідками.

На підприємствах можливі професійні отруєння працівників – порушення здоров’я, викликані отруйними речовинами внаслідок їх проникнення в організм людини в умовах виробництва. Професійні отруєння бувають: гострі і хронічні. Професійні отруєння різного ступеня важкості можуть статися, наприклад, під дією аміаку при його витіканні з холодильного обладнання.

Довготривалий вплив на організм людини шкідливих виробничих чинників навіть в невеликих дозах може призвести до професійного захворювання. Найширше розповсюджені професійні захворюванням серед працівників підприємств торгівлі і громадського харчування:

• виражене розширення вен на ногах;

• захворювання нервово-м’язового апарату;

• попереково-крижові радикуліти;

• хронічні пилові бронхіти тощо.

Небезпечні події, які призводять до порушення роботи або руйнування обладнання чи споруди, розглядаються як аварії. Аварії можуть спричиняти матеріальну і (або) екологічну шкоду, призводити до нещасних випадків. У сфері торгівлі найбільш аварійнонебезпечне аміачне холодильне обладнання.

Нещасні випадки, хронічні професійні захворювання і отруєння, а також аварії підлягають урахуванню відповідно до порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112. Дія цього порядку розповсюджується на всі підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, всіх громадян (у тому числі іноземних громадян і осіб без громадянства), які працюють або залучені до роботи на цих підприємствах.