Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВЮП для ПВ Тема 3.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
133.63 Кб
Скачать

6.3. Психологічні особливості мікрогруп з антисуспільною спрямованістю та методи роботи з ними

Як ми вже відзначали, неформальна структура військового колективу може містити в собі декілька мікрогруп військовослужбовців, що виникають стихійно на основі спільних інтересів, земляцтва, за національними та іншими ознаками. Ці групи постійно розвиваються: одні з них припиняють своє існування, інші змінюють свій чисельний склад (збільшуються або зменшуються), виникають нові мікрогрупи. Деякі такі групи можуть займати в колективі лідируюче положення. Від їх спрямованості, ціннісних орієнтацій багато в чому залежить мікроклімат у військовому колективі, рівень військової дисципліни і навіть боєздатність підрозділу.

Практика свідчить, що у тих випадках, коли слабке керівництво колективом, коли командири та офіцери-вихователі не приділяють уваги особовому складу, такі мікрогрупи починають нав’язувати свої погляди, переконання іншим військовослужбовцям даного підрозділу. Особливо небезпечною є в цих умовах активна роль неформальних лідерів, які негативно ставляться до існуючого в армії статутного порядку.

Не можна не враховувати і того, що на військову службу призиваються молоді люди, які мають різний рівень правосвідомості. Серед них часом виявляються носії антисуспільних поглядів і настроїв, негативних традицій, які за відсутності належної виховної роботи можуть провокувати протиправні дії з боку інших військовослужбовців, різні групові форми антисуспільної поведінки як у розташуванні частини, так і за її межами.

Військовий юрист повинен враховувати роль і значення таких мікрогруп з антигромадською спрямованістю, уміти вчасно нейтралізувати їх негативний вплив на інших військовослужбовцях. Наприклад, під час проведення попереднього слідства, коли деякі військовослужбовці, піддаючись сторонньому впливу, дають помилкові свідчення, для того щоб вигородити організаторів і найбільш активних учасників злочину.

Особливо складною є робота, коли з ядром такої мікрогрупи з антисуспільною поведінкою, є “діди” при сформованих у військовому підрозділі антистатутних взаєминах.

Характерними ознаками мікрогрупи з негативною суспільною спрямованістю є наступні:

Контактність її членів, наявність постійних безпосередніх відносин між ними, які набувають характер відповідної залежності усередині групи.

Психологічна сумісність членів групи, заснована на спільності поглядів і соціальних настанов негативного характеру. Члени групи мають схожі егоїстичні інтереси, які породжують групове прагнення до досягнення єдиних для них цілей. Спільні зусилля членів групи частіше визначаються єдністю наміру, який спрямований на здійснення дій, що йдуть врозріз із інтересами військового колективу та суспільства в цілому. Все це при підготовці до здійснення злочину може втілюватися в попередній змові. Проте, деяких випадках, коли загальна антисуспільна світоглядна основа сприйнята всіма членами групи, коли немає достатньо часу на попередню змову, члени групи діють, об’єднані єдиним наміром, вживаючи спільні зусилля, які спрямовані на досягнення загальної мети. Мотивами таких спільних дій нерідко є загальногрупові інтереси.

Замкнутість групи, відособленість її від колективу є, так би мовити, засобом самозбереження. У таких групах колективістська психологія поступається місцем груповій, в основі якої лежать егоїзм, корисливість, спонукання лідерів групи, своя сформована система цінностей.

Насильницький, примусовий характер відносин до осіб, які прагнуть вийти з-під впливу групи, які відкидають групові погляди або ж відмовляються виконувати протиправні дії, які нав’язуються лідерами групи. У таких групах насильство відносно її членів є способом, який забезпечує її існування.

У структура такої мікрогрупи представляє собою своєрідну систему розподілу ролей з дотриманням суворої ієрархії між ними. Насамперед виділяється роль лідера (“ватажка”) групи і його найближчого оточення. Для цих осіб їх власні інтереси являють найбільшу цінність у порівнянні з інтересами інших членів групи. Вимоги лідера є обов’язковими для всіх.

Крім лідера і його найближчого оточення в групі можуть бути військовослужбовці, для яких інтереси групи не настільки значимі, як для її організаторів і активних членів. У ході розслідування доцільно виявляти таких осіб, і за їх допомогою досліджувати мікроклімат у групі та характер міжособистісних відносин. Така спільна робота цих військовослужбовців і офіцера-юриста дозволить першим краще відчути внутрішньогрупову атмосферу, побачити різницю між їхніми особистими інтересами і інтересами лідерів групи, а також допоможе їм побачити цілі, яких прагнуть досягти їх лідери за рахунок інших членів групи, та за рахунок всього військового колективу.

Істотною ознакою групи з негативною суспільною спрямованістю є кругова порука, сутність якої полягає у взаємній антисуспільній підтримці військовослужбовців. Кругова порука – це своєрідний механізм протидії командуванню, правоохоронним органам, що вживають особи, зацікавлені в приховуванні своїх протиправних дій та вчинків. Кругова порука нічого загального не має з військовим товариством, взаємовиручкою військовослужбовців, оскільки спрямована проти інтересів військового колективу, принципу єдиноначальності. Вона підриває військову дисципліну, негативно впливає на боєздатність підрозділу.

В основі виникнення кругової поруки лежить взаємне виправдання антисуспільної, протиправної поведінки, конфлікт світогляду групи з існуючими поглядами, інтересами військового колективу, статутними вимогами.

Виникненню кругової поруки сприяють: відсутність належного військового порядку в підрозділі, слабка виховна робота, низький авторитет керівника військового колективу, викривлення дисциплінарної практики, погано організований побут військовослужбовців.

Стійкість кругової поруки значною мірою залежить від часу її існування, кількості охоплених нею військовослужбовців, а також від зусиль, що вживають її організатори.

В боротьбі з круговою порукою виникають деякі труднощі, особливо тоді коли вона зформувалась до вчинення злочину. У таких випадках самі протиправні дії є, так би мовити, логічним завершенням оформлення кругової поруки, її своєрідним продуктом. Підготовка до протиправних дій, незалежно від їх кримінально-правової характеристики, консолідує членів групи, дозволяє їм завчасно продумати і виробити лінію поведінки кожного суб’єкта, який тією чи іншою мірою причетний до цих дій, на випадок їх викриття, а також намітити способи підтримки один одного, взаємного інформування, поведінки під час допитів і т.д.

Можливі і інші ситуації, – коли кругова порука є наслідком вчиненого злочину, своєрідним способом реагування членів групи на зусилля командування, органів попереднього слідства встановити істину. Страх перед викриттям і можливим покаранням є силою, що прискорює формування кругової поруки. В таких випадках домовленість серед учасників кругової поруки носить менш продуманий характер, особливо в умовах, коли вчасно відкрита кримінальна справа і почато розслідування вчиненого злочину.

Направляючи зусилля на ліквідацію кругової поруки, необхідно чітко уявляти собі, яка кількість осіб може бути нею охоплена, а також можливі мотиви участі в ній військовослужбовців.

Перше коло військовослужбовців, яке охоплено круговою порукою, – це ядро мікрогрупи, організатори, активні учасники правопорушення. Їх активність у зборі інформації, особливо у початковий період розслідування, не поступається активності дізнавача і навіть слідчого. Все, що цікавить останніх, все, про що допитують військовослужбовці, фіксується ними, на цій основі формується уявлення щодо того, якою мірою поінформоване про правопорушення командування, органи попереднього слідства, і з врахуванням цього визначається власна лінія поведінки, вносяться корективи щодо того, як варто відповідати на ті або інші питання слідчого (дізнавача). Причому особливо чітко фіксуються промахи слідчого, складається думка про сильні й слабкі сторони його особистості.

До другого кола осіб, охоплених круговою порукою, входять друзі, близькі товариші організаторів кругової поруки, інші учасники злочину. Мотивами участі цих осіб у круговій поруці можуть бути: бажання підтримати своїх товаришів по службі, емоційні зв’язки, взаємні симпатії, почуття помилкового військового товариства. Виявлення справжніх мотивів участі в круговій поруці допомагає визначити індивідуальний підхід до кожного із цих військовослужбовців.

Крім зазначених вище учасників кругової поруки в її коло можуть бути залучені і інші військовослужбовці, для яких цілі і завдання, які є вадливими для організаторів кругової поруки, не мають особливого значення. Їх згода на підтримку активних учасників кругової поруки значною мірою пояснюється груповими нормами поведінки, а іноді і просто страхом піддатися насильницьким діям. Таким військовослужбовцям доцільно показати неспроможність їхніх спонукань сховати будь-які обставини кримінальної справи, особливо на тлі аморальної поведінки осіб які здійснили правопорушення.

Про існування кругової поруки у військовому колективі можуть свідчити: однотипність, так би мовити “заученість” відповідей на уточнюючі питання, “запам’ятання” таких подій, які об’єктивно неможливо забути, невідповідність даних, які повідомляються тим фактам, які безперечно встановлені.

Тому, приступаючи до нейтралізації протидії учасників кругової поруки, насамперед необхідно виявити військовослужбовців, найменш зацікавлених у приховуванні протиправних дій.

Під час спілкування із представниками військового колективу варто приділяти більше уваги вивченню міжособистісних відносин в середині нього. Інформація такого роду дозволить визначити статус військовослужбовця в колективі і залежно від цього знайти індивідуальний підхід до кожного. Слідчий, що оперує такою інформацією, може викликати у військовослужбовця перебільшене уявлення про свою поінформованість, яка стосується різних сторін життя військового колективу, тим самим створити для себе певні тактичні переваги.

Ефективним способом руйнування кругової поруки є також роз’єднання її найбільш активних учасників, локалізація їх діяльності, спрямованої на те, щоб зашкодити зусиллям правоохоронних органів, виведення з під впливу організаторів кругової поруки інших військовослужбовців.