28)Соціологічне виключення(ексклюзия) у соц. Вимірі

Термин "социальная эксклюзия", по свидетельству Ч. Гора, впервые стал использоваться в 1974 г. во Франции для обозначения социально незащищенных категорий населения. Существуют два подхода к интерпретации социальной эксклюзии — французский и англосаксонский. Французский подход ориентирован на социальную солидарность, интеграцию (инклюзию) граждан в общественную жизнь. . В англосаксонской традиции акцентируется индивидуальная свобода, равные права для всех граждан. Социальная интеграция трактуется преимущественно как результат свободного выбора отношений как между индивидами, так и между индивидами с одной стороны и обществом и государством с другой

Процесс социальной эксклюзии может рассматриваться, во-первых, как последовательность состояний относительной социальной депривированности. Во-вторых, он может анализироваться как последовательность обстоятельств, переводящих индивида или группу индивидов из нормального состояния в состояние социальной эксклюзии (относительной депривации). Людей, оказавшихся в состоянии социальной эксклюзии, уместно называть ее "жертвами" независимо от причин такого состояния. Жертва социальной эксклюзии — результат действия механизма, не обязательно социального по своей природе.

29)Соціальна мобільність і її типии

Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Соціальні переміщення є виявом соціальної мобільності, яка виражається у зміні класової належності індивідів, у переходах з однієї внутрікласової групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки. За напрямом переміщення розрізняють вертикальну соціальну мобільність — посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом, і горизонтальну соціальну мобільність — рух між соціально однорідними позиціями й категоріями населення. Обидва види переміщення переплітаються, взаємодіють.

Соціальну мобільність зумовлюють об'єктивні обставини:

— структурні зрушення в економіці;

— зміни характеру й змісту суспільного розподілу праці й відносин власності;

— послаблення закріпленості працівників за соціально та економічно нерівноцінними видами діяльності.

Соціальні переміщення між групами складні, супроводжуються певними соціальними наслідками, найістотнішим з яких є постійна наявність перехідних (маргінальних) верств щодо певних соціальних спільнот.

30)Сутність процессу маргіналізації

Маргинализация — социологическое явление, понятие обозначающее промежуточность, «пограничность» положения человека между какими-либо социальными группами. Это понятие появилось в американской социологии в 1920-е для обозначения ситуации неадаптации иммигрантов к новым социальным условиям. Групповая маргинальность возникает в результате изменений социальной структуры общества, формирования новых функциональных групп, дестабилизирующих их социальное положение.

Более точно, маргинализацию можно описать, как процесс разрушения гражданского общества, проявляющийся в распаде социальных групп, разрыве традиционных связей между людьми, потере индивидами объективной принадлежности к той или иной социальной общности, извращении эстетических, этических, правовых, физиологических и иных общечеловеческих норм и ценностей, превращении людей в духовных и социальных Люмпенов, полностью зависимых от непредсказуемых и бесконтрольных действий властей, демагогов и авантюристов.