134.Організаційна діяльність моп

Міжнародна організація праці (МОП) була створена в Парижі 13-й статтею Версальського договору в 1919 р. Як автономну організацію при Лізі Націй МОП ставила своєю метою поліпшення умов праці, підвищення життєвого рівня, забезпечення економічної і соціальної стабільності в усьому світі.Основне завдання конференції зводилося до прийняття трудових стандартів, іменованих конвенціями чи рекомендаціями, які повинні були скласти Міжнародний кодекс праці. Конвенції зобов'язували враховувати їхньої вимоги в національному законодавстві, рекомендації такої сили не мали. Незвичайна система впливу, що практикувалася в МОП, уключала комітет експертів, що розглядали претензії до законоположень країн. Результати потім надходили на розгляд міжнародної конференції.Для внесення змін у Міжнародний кодекс праці конференція обрала правлячу раду МОП. 56 членів ради, що обираються на 3-літній термін (28 від урядів і 28 від робітників і підприємців), збиралися три рази на рік у Женеві. У функції ради входили складання порядку денного, щорічної конференції й інших заходів, вибори генерального директора (раз у п'ять років), затвердження бюджету.Ставлячи перед собою завдання активізації міжнародно-правового захисту прав людини, ООН виступає не тільки як ініціатор прийняття відповідних міжнародних документів. Цією організацією створена мережа спеціалізованих установ, які мають нормотворчі функції в галузі охорони тих чи інших прав людини. Деякі з цих структур ООН володіють також правомочністю міжнародного контролю. Специфіка конвенцій МОП полягає в тому, що вони допускають можливість пристосування міжнародної норми до національного права і практики з метою поступового їхнього розвитку.У діяльності Міжнародної організації праці маються і чисто організаційні особливості. Перша з них полягає в тому, що в роботі щорічних конференцій МОП беруть участь на рівних підставах поряд із представниками держав-членів також представники трудящих і представники підприємців цих країн. Від кожної країни в роботі конференції беруть участь чотири делегати: два, що представляють уряд, і два інших - від трудящих і підприємців. При цьому кожний з делегатів голосує самостійно. Таке представництво забезпечує вплив усіх груп, що представляють різні інтереси, на прийняття конвенцій і рекомендацій. Друга характерна риса діяльності МОП полягає в тому, що в цій організації створена система розгорнутого міжнародного контролю. Такий контроль здійснюється над усіма членами МОП незалежно від того, чи ратифікована ними та чи інша конвенція і рекомендація, а в силу лише самого факту участі в організації.

По ратифікованих конвенціях держави представляють періодичні доповіді про хід їхнього виконання, що ретельно аналізуються експертами МОП. У результаті державі-члену представляються пропозиції і зауваження, звертається увага на розбіжності з конвенцією національного законодавства і практики його застосування, що у вигляді загального правила враховуються державами

За час своєї діяльності МОП прийняла близько 200 конвенцій і майже стільки ж рекомендацій. Нормотворча діяльність МОП доповнюється здійснюваним цією організацією контролем за ходом перетворення в життя прийнятих нею конвенцій і рекомендацій насамперед антидискримінаційного характеру.