60. Глобалізація ек-ки та її вплив на зайнятість.

Глобалізація – це злиття національних ек-к у єдину, загальносвітову систему, що базується на спрощенні переміщення капіталу, на інформаційній відкритості світу, на технологічній революції, на прихильності розвинутих країн до лібералізації руху товарів і капіталу, на основі комунікаційного зближення, планетарної наукової революції, міжнаціональних соціальних зближень, нових видів транспорту, реалізації телекомунікаційних технологій, інтернаціональної освіти.

Одним з головних джерел глобалізації є технологічний прогрес. Інформатизація впливає на більшість традиційних професій. Без комп’ютера вже давно не обходиться інженери і науковці, фінансові аналітики і банківські службовці, лікарі і адвокати, транспортні агенти, дизайнери тощо.

Внаслідок глобалізації та тотального розповсюдження інформаційних технологій змінюються й принципи організації праці. Нова організація праці створює чимало переваг для працівників: з’являється можливість більш гнучкого планування свого робочого та особистого часу, більше часу приділяти освіті, а також родині і вихованню дітей, уникати часи пік на транспорті тощо. Але разом з цим, подібна організація праці відкриває можливості для посилення експлуатації працівників та нехтування їх законними інтересами. Оскільки такі працівники є ізольованими та відірваними від колективу і керівництва, і це дає можливість збільшувати понаднормовий час, обмежувати інформованість працівників про можливості службового просування, підвищення заробітної плати тощо. Тому подібні зміни потребують державного регулювання, а саме створення відповідної законодавчої бази, яка б могла захистити права працівників у нових умовах.

В сучасних умовах працівники повинні постійно вчитись та перенавчатись. Це пов’язано з тим, що базова часто не встигає за вимогами технологічної революції або взагалі знаходиться на досить низькому рівні.

Таким чином, можна виділили дві полярні тенденції впливу глобалізації на зайнятість:

• З одного боку, в умовах “глобалізованого” РП підвищується попит на фахівців високої кваліфікації, підвищується також і їх з/п; з’являються більш зручні і гнучкі принципи організації праці..

• З іншого боку – під впливом глобалізації і посилення міжнародної конкуренції підприємці шукають можливості скорочення витрат. Вони переміщують під-ва в інші країни, де можливо скоротити виробничі чи транспортні витрати. Через це звільняється значна частина працівників такого під-ва.

61. Сучасні тенденції у сфері зайнятості.

Існують нетрадицій­ні види зайнятості, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день. Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику час­тину населення.

Зайнятість неповний робочий час — це робота в неповну ро­бочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника ро­ботою на повну норму робочого часу або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модер­нізацією або реконструкцією виробництва.

Тимчасова зайнятість —- це робота за тимчасовими контрак­тами. До категорії тимчасових належать працівники, які найма­ються за контрактами на певний строк.

Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов'язана зі специфі­кою виробництва. Робота надається на певний період на умовах по­вного робочого часу і оформлюється відповідним контрактом.

В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена нерегламентована форма зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.

Нерегламентована зайнятість — це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статис­тикою.

Розширення нерегламентованої зайнятості супроводжується подальшим знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної.

В Україні спостерігається скорочення працюючих. За 2001 р. чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної дія­льності, скоротилася майже на 3 % порівняно з 2000 р. Протягом 2001 р. з різних причин залишили постійні робочі місця 20,6% працівників. Дві третини звільнених були прийняті в різні секто­ри економіки, а одна третина знайшла самостійне заняття або по­повнила лави безробітних. Висока мобільність кадрів спостеріга­ється переважно у виробничих галузях.

Глобалізація економічної інтеграції і технологічного прогресу, з одного боку, посилюють конкуренцію, яка може призвести до нестабільності виробництва, а відповідно й зайнятості у великих сегментах національної робочої сили, з іншого боку, забезпечу­ються нові можливості для економічного зростання і розширення зайнятості.