54. Державна служба зайнятості: її роль в рег-ні рп.

Основним ел-м інфраструктури РП є ДСЗ. В Україні ДСЗ було створено в 1991 році як автономний орган при міністерстві праці та соц. політики з метою реалізації програми зайнятості. Обов’язки і права ДСЗ визначені ЗУ “Про зайнятість населення”.

До обов’язків ДСЗ входить:

1) аналіз стану ринку праці,

2) прогнозування попиту та пропозиції робочої сили,

3) облік громадян з питань працевлаштування,

4) надання допомоги в працевлаштуванні,

5) надання інформації про вільні робочі місця та вакантні посади,

6) проведення професійної орієнтації і консультації населення,

7) організація професійної підготовки,

8) здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями законодавства про зайнятість населення.

Функції служби зайнятості: аналіз ринку праці та інформування про його стан; трудове посередництво і сприяння роботодавцям у забезпеченні підприємств робочою силою, а громадянам- в одержані роботи; регулювання ринку праці, яке здійснюється як через трудове посередництво, так і через реалізацію програм профорієнтації, а також сприяння зайнятості; допомога безробітним, яка містить як попередні функції, так і матеріальну підтримку на період безробіття; безпосередня участь у реалізації державної політики зайнятості.

55. Пасивна і активні політика на рп.

Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування по­питу й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між ро­ботодавцями і найманими працівниками.

Залежно від стану ек-ки та стану РП передбачається здійснення активної чи пасивної політики, щодо регулювання зайнятості і РП в цілому.

Пасивна політика передбачає виплату допомоги безробітним і надання найпростіших послуг для підбору робочих місць через ДСЗ. Часто застосовують термін „помірна пасивна політика”-вона передбачає матеріальну підтримку безробітних та інші різноманітні послуги по підбору робочих місць. Однак тактика пасивного очікування ек-го підйому може оправдати себе лише при високій гнучкості РП. Оскільки, стримуючі регулятори пасивної політики на РП є досить слабкими і тому можуть навіть погіршити ситуацію.

Активна політика – це сукупність правових, організаційних і ек-х мір впроваджених державою з метою зниження рівня безробіття. Вона передбачає заходи пов’язані з профілактикою звільнення робітники і збереження робочих місць, навчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації осіб шукаючих роботу, активний пошук і підбір робочих місць, фінансування створення нових робочих місць, організацію нових робочих місць через систему громадських робіт. Відсутність активної політики значно звужує функції служби зайнятості .

56. Зайнятість як соц.-ек. Категорія.

З-ть населення – найбільш узагальнена хар-ка ек-ки. Вона відбиває досягнутий рівень ек-го розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. З-ть відображає ефективність використання труд. рес-в. Вона об’єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв’язків.

Ек-на сутність з-ті полягає в тому, що з-ть нас-ня являє собою д-сть частини нас-ня щодо створення суспільного продукту.

Соціальна сутність з-ті відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Існує також демографічна сутність з-ті, яка відображає взаємозалежність з-ті з віково-статевими хар-ми нас-ня та його структурою.

Групи зайнятого населення: наймані працівники; роботодавці; особи, які працюють за свій рахунок; члени виробничих кооперативів; члени сім’ї, які допомагають у роботі; працівники, які не класифікуються за статусом. За укр. Законодавством до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме: працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня на підприємствах незалежно від форм власності; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві; вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади; громадяни, які служать у Збройних силах, прикордонних, внутрішніх військах; особи, які проходять підготовку та перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими; працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств та місій. Незайняте нас-ня- це працездатні громадяни у працездатному віці, які не мають постійної або тимчасової роботи, не шукають роботи, незареєстровані в державній службі зайнятості і мають дохід за межами трудової діяльності.