5.7. Екологічний моніторинг.

5.7. 1. Поняття екологічного моніторингу і його види. Наприкінці 60-х г. г. минулого століття багато країн усвідомили, що необхідно координацію зусиль по збору, зберіганню й переробці даних про стан навколишнього середовища. В 1972 р. у Стокгольмі пройшла конференція по охороні навколишнього середовища під егідою ООН, де вперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття “моніторинг”. Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінки й прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін з'явилося як доповнення до терміна “контроль стану навколишніх середовищ ”.

У цей час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за певними компонентами біосфери, спеціальним образом організованими в просторі й у часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування.

Виділяють різні види моніторингу залежно від критеріїв:

• біоекологічний (санітарно-гігієнічний);

• геоекологічний (природно-господарський);

• біосферний (глобальний);

• геофізичний;

• кліматичний;

• біологічний;

• здоров'я населення й ін.

Особливу роль у системі екологічного моніторингу грає біологічний моніторинг, тобто моніторинг біологічної складової екосистеми (біоти).

Біологічний моніторинг – це контроль стану навколишнього природного середовища за допомогою живих організмів. Головний метод біологічного моніторингу - біоіндексація, зміст якої полягає в реєстрації будь-яких змін у біоті, викликаних антропогенними факторами. У біологічному моніторингу можуть бути використані не тільки біологічні, але й будь-які інші методи, наприклад хімічний аналіз змісту забруднюючих речовин у живих організмах.

5.7. 2. Основні задачі екологічного моніторингу. Це спостереження за станом біосфери, оцінка й прогноз її стану, визначення ступеня антропогенного впливу на навколишнє середовище, виявлення факторів і джерел впливу. В остаточному підсумку, метою екологічного моніторингу є оптимізація відносин людини із природою, екологічна орієнтація господарської діяльності. Екологічний моніторинг виник на стику екології, біології, географії, геофізики, геології й інших наук.

Мети, методичні підходи й практика моніторингу на різних рівнях відрізняються.

Задачею моніторингу на локальному рівні є визначення параметрів моделей “поле викидів – поле концентрацій”. Об'єктом впливу на локальному рівні є людина.

На регіональному рівні підхід до моніторингу заснований на тому, що забруднюючі речовини, потрапляючи в круговорот речовин у біосфері, змінюють стан абіотичної складової й, як наслідок, викликають зміни в біоті (екзогенні сукцесії).

Будь-який господарський захід, проведений у масштабі регіону, позначається на регіональному фоні - змінює стан рівноваги абіотичної і біологічної компоненти. Так, наприклад, стан рослинного покриву, у першу чергу лісів, істотно впливає на кліматичні умови регіону.

5.7. 3. Екологічний моніторинг в Україні й у світі. В Україні ще необхідно створювати державну систему екологічного моніторингу, що здійснювала б:

• моніторинг джерел антропогенного впливу на навколишнє середовище;

• моніторинг забруднення абіотичної компоненти;

• моніторинг біотичної компоненти;

• забезпечення створення й функціонування екологічних і інформаційних систем.

Така служба повинна містити в собі спеціальну службу спостережень, що здійснювала б такі основні види спостережень, як спостереження за станом забруднення повітря в містах і промислових центрах, забруднення ґрунту, забруднення прісних і морських вод, транскордонним переносом речовин, що забруднюють атмосферу, хімічним і радіонуклідним складом і кислотністю атмосферних опадів і забрудненням сніжного покриву й ін.

Державна служба екологічного моніторингу повинна передбачити здійснення таких видів робіт: режимні спостереження, оперативні роботи, спеціальні роботи.

Ідея створення Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) була висловлена на Стокгольмській конференції ООН по навколишньому середовищу в 1972 р. реальні основи ГСМНС були закладені на спеціальній зустрічі в Найробі (Кенія) в 1974 р., де була уточнена роль агентів і держав – членів ООН.

У цей час створена світова мережа станцій фонового моніторингу, на яких здійснюється спостереження за певними параметрами стану навколишнього природного середовища. Спостереження охоплюють всі типи екосистем: водні (морські й прісноводні) і наземні (лісові, степові, пустельні, високогірні). Ця робота проводиться під егідою ЮНЕП.

Станції комплексного фонового моніторингу України розташовані в біосферних заповідниках (Чорноморський, Асканія-Нова) і є частиною глобальних міжнародних спостережливих мереж.

5.8. Моделі й прогнози розвитку людського суспільства й природи. Ще порівняно недавно прогнози зміни умов життя на нашій планеті будувалися на основі досить наближених розрахунків і інтуїтивних міркувань. В останні роки, з розвитком теорії й практики математичного моделювання й обчислювальної техніки, положення значно змінилося. Використовуючи відомості про сучасні запаси корисних копалин, енергетичних і інших ресурсах, про рівень промислового й сільськогосподарського виробництва, росту народонаселення й ступеня забруднення середовища, можна, склавши відповідні рівняння, моделювати зміни того або іншого показника, що цікавить нас, на найближчі роки й десятиліття. Можна спробувати побудувати й глобальні моделі розвитку людського суспільства. Перші такі спроби почали американські вчені Дж. Форрестер (1971) і його учень Д. Медоуз (1972). В 1974 р. М. Месарович (США) і Э. Пестель (ФРН) побудували подібну модель стану людського суспільства в XXI столітті.

Результати вийшли маловтішні. Відповідно до їх прогнозу при збереженні сучасних темпів розвитку промислового виробництва до середини XXI в. будуть вичерпані основні ресурси й почнеться розпад суспільства - "соціальна дезінтеграція" зі скороченням населення планети приблизно у два рази. Для запобігання цих сумних явищ згадані автори рекомендують терміново обмежити всі потреби, зупинити зросту населення, різко скоротити споживання мінеральних ресурсів, припинити зростання промислового виробництва, перемкнути засобу на виробництво продуктів харчування й на боротьбу із забрудненням середовища. За висновком Е. Пестеля й М. Месаровича, світовий розвиток повинне здійснюватися як система взаємозалежних і гармонічних частин.

Неважко зрозуміти, що ці рекомендації як радикальні, настільки й утопічні в умовах сучасного світу.

Даний сценарій розвитку припускає розкол світу надвоє: на процвітаючу й безпечну частину, що буде містити в собі більшість країн Західної й Центральної Європи, Східну Азію й Північну Америку, і значну частину, що складається зі злиденних і люто конфліктуючих між собою територій, позбавлених стабільних урядів, куди ввійдуть великі райони Африки, Близького Сходу й Південної Азії, а також, можливо, деякі куточки Центральної й Південної Америки. По третьому сценарії увесь світ буде охоплений все зростаючим насильством, і великі його зони стануть некерованими.

В 1976 р. американський футуролог Г. Кан виступив із прогнозом на найближчі 200 років, у якому, на відміну від песимістичного фарбування перших моделей, малює надоптимістичну картину. Ігноруючи протиріччя соціальних систем, автор декларує як основний принцип розвитку суспільства удосконалювання технології. Він відзначає, що зростаюче забруднення середовища може нейтралізувати "здатність екосистем до самозцілення", а проблеми енергетичної кризи повинна вирішувати ядерна енергетика. У тому ж році групою експертів ООН опублікований проект "Майбутнє світової економіки", автори якого реалістичніше підходять до цим проблемам. Вони виділяють 15 регіонів світу й розробляють різні сценарії їхнього розвитку, для чого ними побудоване 2625 математичних рівнянь, розв'язувані за допомогою ЕОМ. Автори приходять до висновку про можливості рішення ряду глобальних економічних і екологічних проблем сучасного світу шляхом переходу до нового "економічному порядку на основі рівноправності й демократичних принципів".

Такий оптимістичний сценарій майбутнього становить нинішній рівень насильства над природою як феномен перехідного періоду. Із цього погляду існує ймовірність, що Земна куля для більшості його мешканців стане місцем більш мирним і безпечним.

Альтернативний сценарій навіть страшно представити. У кінцевій сутичці за верховенство, у якому кожний уважає відстоювання своїх національних інтересів правою справою, а держави й народи нацьковуються один на одного - не може бути переможців. Програють всі, причому сліпий егоїзм перетворить геній людини в зброю самознищення людства. Поки не видно, під чиїм керівництвом можна було б запобігти це. Вся надія на людей - людей, які зажадають від своїх керівників прозріння відмовляться піти по шляху, що призведе людство до війни із самим собою.